Витрати, пов’язані із розглядом справи

Витрати, пов’язані із розглядом справи — це витрати, що під­лягають сплаті за:

• проведення судової експертизи;

• огляд і дослідження доказів у місці їх знаходження;

• послуги перекладача, адвоката;

• інші затрати, пов’язані із розглядом справи.

Розмір витрат, пов’язаних із розглядом справи, на відміну від судового збору, не залежить від характеру спору та ціни позову, а визначається окремо по кожній конкретній справі залежно від фактично здійснених витрат.

Витрати, що підлягають сплаті судовому експерту і перекла­дачу, визначаються господарським судом. Розмір суми, яку напе­ред має внести сторона (сторони), визначається судом орієнтовно. Остаточний розрахунок провадиться після виконання викликани­ми особами своїх завдань.

Якщо суми, наперед внесені сторонами, виявилися недостатні­ми для розрахунків із експертами, виплати провадяться з коштів суду, незалежно від часу надходження додаткових платежів сто­рін. Якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, зазначені виплати провадяться з коштів суду. З цих же коштів виплачується винагорода перекладачеві¹.

Вищий господарський суд України у п. 2 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики засто­сування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зауважив, що витрати, пов’язані з проведенням судо­вої експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Це правило стосується й тих випадків, коли судову екс­пертизу призначено за ініціативою господарського суду. Після за­кінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу гос­подарським судом на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК України. У разі відмови чи ухилення заін­тересованої сторони від оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підста­ві наявних доказів.

§4 Розподіл судових витрат

Стаття 49 ГПК України закріплює правила розподілу судових витрат. Так, судовий збір покладається:

1. у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, — на сторону, яка безпідставно ухиляється від прий-

няття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2. у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, госпо­дарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого пози­вач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Наприклад, якщо позивач звертався до відпо­відача у досудовому порядку із претензією про вре­гулювання спору, але останній на неї не відповів всупереч ст. 222 Господарського кодексу України, він вважатиметься таким, що діяв неправомірно. У цьому разі на відповідача має бути покладено су­довий збір, навіть якщо у позові позивачу було від­мовлено.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли дру­га сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з роз­глядом справи, покладаються:

• при задоволенні позову — на відповідача;

• при відмові в позові — на позивача;

• при частковому задоволенні позову — на обидві сторони про­порційно розмцзу задоволених позовних вимог.

Згідно з роз’ясненням Вищого арбітражного суду України від

1998. р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосуван­ня розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задо­волених позовних вимог; при задоволенні позову у повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов’язані із сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повніс­тю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судових витрат застосовуються як у майнових спорах, так і у спо­рах немайнового характеру.

У разі винесення господарським судом ухвали про затверджен­ня мирової угоди між сторонами, в якій сторони дійшли згоди, у тому числі і стосовно розподілу судових витрат, суд має право за­твердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фак­тичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своєму рішенні повинен навести зміст цієї угоди.

У разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати

позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господар­ський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неепіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням об­ставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Контрольні запитання:

1. Визначте склад судових витрат.

2. Визначте ставки судового збору.

3. Яким чином сплачується судовий збір?

4. Яким чином відшкодовуються витрати на правові послуги юриста, юридичної фірми, адвоката?

5. Визначте випадки звільнення від сплати судового збору.

6. Визначте випадки повернення судового збору.

7. Визначте механізм розподілу судових витрат між сторонами при вирішенні спору.