Алгоритм «Травма грудної клітки»

3. Збір анамнезу захворювання:

1. З’ясувати обставини, що супроводжували отруєння (коли, чому, як, скільки), у хворого , якщо він знаходиться у свідомості, або у оточуючих осіб.

2. Зібрати речові докази, біологічні середовища (блювотні маси, сечу, кров, промивні води) для хіміко-токсикологічного або судово-хімічного дослідження.

3. Зареєструвати симптоми, що спостерігалися у хворого до надання медичної допомоги.

4. Якщо антидоту немає - необхідно провести корекцію показників гемодинаміки та дихання.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. З’ясувати наявність факторів ризику передозування ліків, виявити в анамнезі інші супутні захворювання: нервової системи, серцево-судинної, ендокринної, психічні розлади тощо.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез.

Оцінка стану функцій: свідомості, дихання, кровообігу, усунути порушення. Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів та слизових оболонок, вологість, наявність опіків, ознак тривалої позиційної компресії м’яких тканин, слідів від ін’єкцій.

- Оцінити візуальні особливості, наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху від блювотних мас, при їх наявності.

- Оцінити розмір зіниць та фотореакцію.

1. Пульсу.

2. Дихання.

3. Серцевої діяльності.

4. Аускультація легень: наявність хрипів.

- Реєстрація ЕКГ у 6-ти відведеннях.

- Пульсоксиметрія.

- Оцінка рівню цукру крові.

1. Забезпечити положення пацієнта на боці.

2. Забезпечити адекватну вентиляцію легень.

- забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх предметів та ін.);

- респіраторна терапія (оксигенотерапія, штучна вентиляція легень за показаннями).

- підтримка ефективного рівня артеріального тиску для забезпечення адекватного кровообігу.

- протисудомна терапія.

- санація шлунку - за умов ознак перебування у верхніх відділах ШКТ токсичної речовини та пероральне надходження отрути до організму;

- санація кишечника із застосуванням антидотних препаратів та ентеросорбентів - за умов наявних ознак перебування у нижніх відділах ШКТ токсичної речовини.

- застосуванням антидотів;

- застосування засобів фармакологічної корекції токсичних проявів;

- ентеросорбція.

Ентеросорбція

Дозування активованого вугілля при лікуванні гострих отруєнь:

1. Для промивання шлунку - 1 г/кг.

2. Для ентеросорбції у токсикогенній стадії отруєння:

- для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.;

- для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;

- для дітей 1-12 років: 25 г, болісно, кожні 4-6 год.

ОТРАВЛЕНИЯ ГРИБАМИ У ДЕТЕЙ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1.Промывание желудка проточной водой до чистых промывных вод порциями по 5-10 мл/кг общим объемом около 0,5-1,0 л/год жизни, но не более 2-3 л у детей старшего возраста. Объем жидкости в желудке не должен превышать 150-200 мл.

2.Введение энтеросорбента - активированный уголь 0,5- 1,0 г/кг.

3.При наличии эксикоза - инфузия 0,9% раствора натрия хлорида с темпом 10-15 мл/кг/ч.

4.Дезинтоксикация: сорбилакт 2,5-5 мл/кг, ксилат 1,5-2,5 мл/кг/ч внутривенно капельно.

5.Улучшение микроциркуляции: реосорбилакт 6-8 мл/кг внутривенно капельно.

6.Антидотная терапия при отравлении грибами нейровегетативного действия с преобладанием холинергического синдрома - атропина сульфат 0,01 мг/кг внутривенно, затем подкожно или внутримышечно до появления полной атропинизации (расширение зрачков, сухость слизистых); при нали- чии антихолинергического синдрома отравления - пилокарпин 0,2 мг/кг или физостигмин 0,02-0,05 мг/кг внутримышечно или подкожно.

7.Антидотная терапия при отравлении грибами гепато-нефротропного действия - пенициллин в дозе 1 млн/кг внутримышечно, липамид или липоевая кислота, или берлитион 5-10 мг/кг внутривенно.

8.Глюкокортикоиды - преднизолон 150-200 мг.

Промивання шлунка

Промивати за допомогою орогастрального зонда великого діаметра (дорослі: 200–300 мл розчину натрію хлориду 0,9% або води; діти — 10 мл/кг теплого розчину натрію хлориду 0,9%).Промивати доти, доки вода не буде чистою

Протипоказання

Незахищена прохідність дихальних шляхів

Оральний прийом речовиніз високим ризиком аспірації (наприклад вуглеводні) Оральний прийом сильних кислот або лугів

Підвищений ризик розвитку кровотечі із ШКК

або перфорації

Вугілля активоване Дозування

Діти віком до 1 року: 10–25 г або 0,5–1,0 г/кг

Діти віком 1–12 років: 25–50 г або 0,3–1,0 г/кг

Підлітки та дорослі: 25–100 г

Обсяги рідини, що застосовуються для промивання шлунку

Вік (міс.)	Обсяг рідини (мл)	Вік (роки)	Обсяг рідини (мл)
Новонароджений	15 - 20	6-7	350 - 400
1	40 - 50	7-8	110 - 120
2-3	200 - 250	8-11	400 - 450
3-4	60 - 90	9-12	150 - 200
4-5	300 - 350	12-15	450 - 500
5-6	100 - 110	У підлітків та дорослих	500 - 700

Зондування шлунку через ніс.

Клінічні показання:

Випадки, коли показана евакуація шлункового вмісту чи промивання шлунку, або введення активованого вугілля у пацієнтів з порушенням свідомості.

Клінічні протипоказання:

Тяжкі травми обличчя,епіглотит; круп; опік їдкими речовинами;ракстравоходу.

Техніка виконання:

1. Вдягніть рукавички, маску і захисні окуляри.

2. Оцініть стан пацієнта.

3. Поясніть процедуру пацієнтові, якщо той при свідомості.

4. Приготуйте оснащення.

5. Визначте довжину зонду, вимірявши відстань від мочки вуха до перенісся і від перенісся до мечовидного відростку.

6. Огляньте ніс на наявність викривлення перетинки і ніздрі пацієнта.

7. Посадіть пацієнта прямо у напівсидячому положенні (якщо немає

протипоказань).

8. Трохи нахиліть голову пацієнта для полегшення езофагеального пасажу.

9. Змажте 10 – 12 см дистального кінця зонду водорозчинним гелем.

10. Вставте зонд через ніс в ротоглотку (майте напоготові аспіратор, оскільки у пацієнта може спрацювати блювотний рефлекс і розпочатись блювота).

11. Проінструктуйте пацієнта проковтнути зонд, коли той потрапить в

ротоглотку.

12. Просувайте зонд на заздалегідь визначену довжину.

13. Перевірте правильність розташування зонду, аспіруючи вміст шлунку та аускультуючи шлунок після піддування туди 20-30см 3 повітря.

Примітка: якщо ви через зонд чуєте звуки дихання, пацієнт кашляє, задихається або синіє, негайно видаляйте зонд.

14. Закріпіть зонд пластирем.

Зондування шлунку через рот.

Техніка виконання:

1. вимірте довжину зонда від губ до мочки вуха і вниз по передній

черевній стінці так, щоб останній отвір на зонді було нижче мечоподібного відростка. Це відповідає відстані, на яку повинний бути введений зонд.

2. рясно нанесіть змащення на зонд.

3. оскільки пацієнти, уяких використовуються орогастральні зонди, звичайно не можуть сприяти виконанню процедури, зонд варто помістити в рот пацієнта і направляти назад до проходження кінчика в стравохід.

4. просувайте зонд повільно і рівномірно. Якщо зустрівся опір, зупиніться і цілком витягніть зонд. Повторіть введення.

5. якщо зонд просувається добре, з невеликим опором, продовжуйте введення до досягнення попередньо відміченої відстані. Опір при введенні, блювота, закупорка зонда чи гіпоксія свідчить про помилкове влучення зонда в трахею.

6. переконайтеся в правильному місцезнаходженні зонда в шлунку шляхом уведення близько 20 мл повітря за допомогою шприца з наконечником-катетером, вислухуючи при цьому епігастральну зону. Правильне розташування зонда в шлунку підтверджується також аспірацією великого обсягу рідини.

7. воду для промивання шлунка чи рідку їжу вводіть за допомогою скляної лійки.

8. контролюйте шлунковий вміст, якщо зонд використовується для

ентерального харчування. Застосовуйте рентгенологічне дослідження

грудної клітки, щоб переконатися в правильному положенні зонда перед використанням його для ентерального харчування.

4. Післяпологові маткові кровотечі Медична допомога: 1.З метою зупинки кровотечі - масаж матки на кулаці (при проведенні анестезіологічного забезпеченя). 2.Одночасно вводять у шийку матки або внутрівенно одне зі стимулюючих міометрій маткових засобів: пітуітрин (при нефропатії або гіпертензії не вводити!), окситацин, маммофізин та ін. 3.При триваючій рясній кровотечі на всіх етапах надання медичної допомоги і транспортування пригорнути кулаком черевну аорту через передню черевну стінку до хребта на рівні пупка. 4.При явищах геморрагічного шоку інфузія в магістральні вени колоїдних розчинів або 200,0 мл 7.5% розчину натрію хлориду. 5.Термінова госпіталізація в положенні Тренделенбурга до пологового будинку або гінекологічного стаціонару.