22

Антисептика Визначення

Антисептикою називається сукупність методів, спрямованих на знищення або ослаблення життєдіяльності мікроорганізмів, у рані, тканинах і порожнинах людського тіла з метою попередження або лікування хірургічної інфекції.

Історія

І. Земмельвейс (Ignas Semmelweis) у 1847 р. запропонував обов'язкове миття рук хлорним вапном перед дослідженням породілей і виклав це у роботі «Этиология, сущность и профилактика родильной гарячки» (1861).

М. І. Пирогов на початку 40-х років довів, що гній може містити в собі примітивну інфекцію. Тому при перев'язці ран він застосовував антисептичні речовини - слабкий розчин хлорного вапна, розчин азотнокислого срібла, винний спирт, йодну настойку з водяним розчином йодистого калію.

Лемер (Lemaier) - паризький аптекар, у 1880 р. довів, що карболова кислота затримує шумування і запропонував використовувати для лікування ран у якості антисептичного засобу 5% розчин карболової кислоти.

Лiстер (Lister) у 1867 р. виступив із своєю наукою про антисептику. Для цього він застосував пов’язку із 10 шарів, просочену 2 або 3% розчином карболової кислоти. Руки хірурга й інструментарій обробляли карболовою кислотою. У Росії антисептику впроваджували К. Рейер, Пелехін, Бергман, Скліфосовський.

Види антисептики

Поверхнева.

Глибока.

Механічна: первинна хірургічна обробка ран, промивання гнійних ран і порожнин, туалет ран, дренування ран.

Фізична: висушування, фізіотерапія, застосування гігроскопічного матеріалу, гіпертонічних розчинів, ультразвук, лазер, діодинамічні струми, електрофорез, кріотерапія.

Хімічна антисептика

I. Неорганічні речовини: галоїди і їх похідні (спиртовий розчин йоду, водяний і спиртовий розчин Люголю, йодоформ, йодохінол); окислювачі (перекис водню, хлороцид, пантоцид, перманганат калію); солі важких металів (ртуті, срібла, свинцю, цинку, алюмінію); сульфаніламіди.

II. Органічні речовини: спирти, альдегіди, феноли (карболова кислота, трикрезол, лізол, резорцин, пікрінова кислота); нітрофурани (фурацилін, фурадонін, фурагін); барвники (метиленовий синій, діамантова зелень); органічні кислоти (саліцилова, борна, бензойна), мила, сульфати, семіди. Сучасні антисептичні засоби: поверхнево-активні речовини (ПАР), ацильні гідроперекиси, йодофори, гексахлорфенолові похідні.

ПАР: дегміцид, мило зелене, рокал, спирт мильний, хлоргексидин, церигель, йодофори (йодинол, йодонат, йодпірон).

III. Біологічна антисептика: антибіотики, бактеріофаги, антитоксини.

Класифікація антибіотиків

І. Пеніциліни - природні калієва і натрієва сіль.

ІІ. Напівсинтетичні пініциліни:

I група - стійкі до пеніцилінази (оксацилін, диклокса

цилін, метилцилін);

II група - широкого спектра дії (ампіцилін, карбеніци

лін).

ІII. Цефалоспорини - широкого спектра дії (цепорин, цефало

ксин, кефлекс, політрекс, цефалоксин; кефзол, влозеф,

цефран);

IV. Макроліди - антибіотики резерву (еритроміцин,

олеандоміцин, лінкоміцин, ристоміцин, ріфампіцин).

V. Аміноглікозиди (мономіцин, канаміцин, гентаміцин).

неоміцин, амікацин, тобраміцин).

VI.Тетрацикліни (тетрациклін, окситетрациклін, морфоцик-

лін, метациклін, доксіциклін).

VII. Левоміцетин.

VIII. Поліміксин.

IX. Протигрибкові препарати.

Способи застосування антисептичних засобів

- Місцево: поверхнева антисептика, глибока антисептика;

-регіонарне застосування антибактеріальних засобів методом регіонарної перфузії або внутрішньовенного введення з накладенням джгута;

-ентеральне;

-парентеральне (підшкірно, внутрішньом’язево, внутришньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково, внутрішньоорганно, у порожнини, ендолімфатично).

Основні правила застосування антибіотиків

- по суворих показаннях з врахуванням чутливості мікрофлори та індивідуальної чутливості хворого до даного антибіотика;

- високе дозування;

- поєднання загального і місцевого лікування;

- призначення полівітамінів, засобів, що підвищують резистентність організму (харчування, переливання крові, сироватки, гамаглобуліни).

Показання до застосування антибіотиків

1. З профілактичною метою.

2. З лікувальною метою.

Проби на чутливість до антибіотиків

Аплікаційна - на долонну поверхню шкіри передпліччя накладають складений у чотири шари квадратик марлі 1,5 х 1,5 см, змочений препаратом, який прикривають целофаном. Оцінюють пробу через 20 хв.

Скарифікаційна – наносять краплю розчину антибіотика і через краплю здійснюють скарифікацію довжиною 20 мм, оцінюють пробу через 20 хв.

Внутрішньошкірна – внутрішньошкірно уводять 1000 ОД антибіотика. Оцінка проби проводиться через 20 хв. Проба позитивна, якщо папула більше 9 мм і супроводжується еритемою, сверблячкою.