87 Початок німецького вторгнення в срср.

88 Нацистський окупаційний режим на Україні.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати плани воюючих сторін;

• з’ясувати основні події на українських землях в перші місяці війни;

• з’ясувати підсумки бойових дій в 1941 р;

• з’ясувати особливості окупаційного «нового порядку».

ІІІ Короткий конспект теми.

87 22 червня 1941р. збройні сили Німеччини та її сателітів, що налічували близько 5 мільйонів солдат і офіцерів, розпочали вторгнення в СРСР. Німецький план бойових дій “Барбароса” базувався на стратегії бліцкригу та передбачав наступ на Україну німецьких армій групи «Південь» і румунських військ. Радянське командування не мало генерального плану оборони, тому спрямувало Червону Армію в зустрічні контратаки.

Найважливіші події перших місяців війни на українському напрямку :

• танкова битва в районі Луцьк – Рівне – Броди (23 – 29 червня) ;

• битва під Уманню (1-7 серпня);

• оборона Києва (липень – вересень) ;

• оборона Одеси (серпень – жовтень) ;

• оборона Севастополя (жовтень 1941 – липень 1942 рр.) ;

Бойові дії початкового етапу війни складалися так, що Червона Армія своїми хаотичними контрударами не могла зупинити супротивника, а вермахт, зустрівши сильний опір, не міг здійснити бліцкриг.

Підсумок бойових дій 1941 р.: Червона Армія зазнала жорстоких поразок і катастрофічних втрат в живій силі і бойовій техніці, змушена була відступити далеко вглиб своєї території й залишити українські землі в окупації.

88 Нацисти виходили з того, що населення України є расово неповноцінним. Їх окупаційний план «Ост» передбачав скорочення кількості українського населення і розширення за його рахунок німецького «життєвого простору».

На окупованих територіях силами СС і гестапо встановлювався так званий «новий порядок». Він зводився до неухильного виконання наказів німецького командування, терору, пограбування і примусової праці. Основні напрямки діяльності окупаційної адміністрації:

- придушення антифашистського підпілля і партизанського руху;

- вивезення молоді на примусові роботи в Німеччину;

- винищення єврейського населення (голокост); символом голокосту став Бабин Яр під Києвом, де проводилися масові розстріли; за підрахунками істориків там було вбито понад 220 тисяч чоловік.

Потребами мирного населення окупаційна влада не займалася.

Таким чином окупаційний «новий порядок» по своїй сутності був жорстоким і злочинним. В період окупації на українських землях втратили життя близько 4 мільйонів людей.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай плани воюючих сторін з початком німецького вторгнення.

• Пригадай основні події початкового етапу війни та їх підсумки.

• Пригадай особливості окупаційного «нового порядку» .

Антифашистський Рух Опору.

І Питання для розгляду:

89 Радянський підпільно - партизанський рух.

90 Національно - визвольний Рух Опору.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати мету і форми діяльності радянського підпільно-партизанського руху;

• запам’ятати імена керівників і героїв радянського підпільно-партизанського руху;

• з’ясувати мету національно-визвольного Руху опору;

• з’ясувати особливості національно-визвольного Руху опору.

ІІІ Короткий конспект теми.

89 В ході війни на українських землях розгорівся антифашистський рух Опору. Перемога СРСР і Червоної Армії була метою радянських партизан і підпільників. Спочатку організацією партизанського руху займалися партійні працівники та спеціальні агенти НКВД, пізніше партизанські загони та підпільні організації поповнювалися добровольцями з числа мирного населення, червоноармійцями, які вирвались з оточення або полону. Використовували партизани різноманітні форми боротьби: розвідку, саботаж, диверсії, терор. Здійснювали рейди тилами супротивника. Координував дії партизанів Український Штаб Партизанського Руху на чолі з генералом Тимофієм Строкачем. Найбільші партизанські з’єднання сформувалися в лісах Сумщини й Чернігівщини, командували ними Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Петро Вершигора.

Підпільні організації створювалися в містах і селах, діяли вони у безпосередній близькості від ворога. В їх числі: «Молода гвардія» з Краснодону, «Патріот Батьківщини» з Херсона, «Партизанська іскра» із села Кримки на Миколаївщині.

Таким чином Рух Опору став невід’ємною складовою війни. На боротьбу з ним німецьке командування змушене було відволікати до 10 % сил вермахту на Східному фронті.

90 Друга світова війна дозволила взятися за зброю і відновити визвольні змагання прихильникам самостійної України. Провідну роль серед них відігравала Організація Українських Націоналістів (ОУН) на чолі зі Степаном Бандерою і Андрієм Мельником.

В боротьбі проти Польщі та СРСР оунівці спочатку розраховували на підтримку німецького командування. Ситуація змінилася, коли 30 червня 1941р. у Львові бандерівці проголосили Акт відновлення Української держави. Спроба самочинного проголошення держави викликала невдоволення Гітлера. Бандеру з великою групою соратників заарештували. Після цього розриву з німцями бандерівці взялися створювати власні партизанські загони. На їх основі у жовтні 1942 р. виникла Українська Повстанська Армія (УПА). Її командувачем став Роман Шухевич. УПА вдалося відтіснити німців з деяких районів Волині і Полісся, там створювалися повстанські «республіки». Однак великих бойових зіткнень вона уникала.

Влітку 1943р. волинські формування УПА провели терористичні акції з метою зачистки підконтрольних територій від польського населення. Польсько-німецька поліція та польські партизани відповіли тим же проти українського населення. Так розгорівся польсько-український збройний конфлікт, пізніше названий «Волинською трагедією».

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай мету і форми діяльності радянського підпільно-партизанського руху.

• Пригадай імена керівників і героїв радянського підпільно-партизанського руху.

• Пригадай мету і провідні сили національно-визвольного Руху опору.

• Пригадай обставини виникнення УПА.

• Поясни сутність «Волинської трагедії».

V Історичний портрет.

Сидір Ковпак

Ім’я Сидора Ковпака повертає нас в буремні і героїчні сторінки нашої історії ХХ століття. Народився на Полтавщині, в бідній селянській родині.

Під час І світової війни солдатом царської армії здобув бойовий досвід, зокрема приймав участь в Брусиловському прориві. За мужність двічі нагороджувався вищою відзнакою Російської імперії- Георгіївським хрестом. Один з них йому вручав особисто цар Микола ІІ. Під час революції став більшовиком, воював за червоних. Потім займав дрібні військові і господарські посади. В 1936р. став головою Путивльського міськвиконкому Сумської області. В розпал сталінських репресій його звинуватили в тому, що він «ворог народу». Від каральних органів ГПУ-НКВД декілька місяців переховувався в лісі. Коли його недоброзичливці з НКВД самі стали «ворогами народу», повернувся в Путивль. З початком Великої Вітчизняної війни очолив Путивльський партизанський загін. Загін Ковпака швидко став найбільшим на Україні партизанським з`єднанням. Його тактика - здійснення рейдів по німецьким тилам. Перший рейд – в Брянські ліси, потім – на Правобережну Україну, потім - в Карпати. В ході бойових дій Ковпак виявляє себе розумним командиром. Визнанням його бойових заслуг стає присвоєння генеральського чину і звання Героя Радянського Союзу. Після війни займає високі державні посади, зокрема - заступника голови Верховної Ради УРСР. Свій бойовий шлях описав у книзі «Від Путивля до Карпат», яка свого часу здобула велику популярність. По мотивам цієї книги в СРСР було знято кінофільм.

З точки зору сьогоднішнього дня Сидір Ковпак сприймається як видатна історична особистість: організатор і керівник антифашистського руху Опору, герой війни. Його ім’я нагадує про вагомий внесок українського народу у спільну перемогу над фашизмом.

Степан Бандера (1909-1959 рр.)

Ім’я Степана Бандери повертає нас у добу визвольних змагань 1930-1940-х років. Народився в сімї греко-католицького священика. Вчився на агронома у Львові і водночас був активістом молодіжної спортивної організації «Пласт». Згодом вступив в Організацію Українських Націоналістів. Після загибелі Євгена Коновальця став провідником революційного крила ОУН. З раннього дитинства готував себе до збройної боротьби за незалежність України. За характером - рішучий і жорсткий.

В 1934р. був одним з організаторів вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, за що польський суд засудив його до довічного ув’язнення. Вийшов з в’язниці після німецького бліцкригу проти Польщі. При сприянні німців активно готував ОУН до війни з СРСР. 30 червня 1941р. у окупованому Львові оунівці проголосили відновлення Української держави. Німецьке командування таке рішення не визнало. Нацисти вимагали від Бандери зректися Акту відновлення незалежної України, але очікувано отримали відмову. Провідник ОУН був заарештований. Ці події змусили бандерівців припинити співпрацю з німцями і сформувати власні партизанські загони. У жовтні 1942 р. ці загони об’єдналися в Українську Повстанську Армію (УПА) під командуванням Романа Шухевича. Бандера тим часом перебував в німецькому концтаборі Заксенхаузен. Звільнили його лише в 1944р. Після закінчення війни залишився в Західній Німеччини і продовжував очолювати ОУН. Радянські спецслужби влаштували за ним справжнє полювання. В 1959 р. був вбитий радянським агентом на порозі свого будинку в Мюнхені.

З точки зору сьогоднішнього дня Степан Бандера виглядає як видатна, але суперечлива особистість. Для українських патріотів він є героєм, борцем за свободу і незалежність. Прихильники лівих і проросійських поглядів продовжують сприймати його головним чином як посібника фашистів. Без сумніву осмислення діяльності провідника ОУН залишається актуальним і ще чекає свого продовження.

Визволення України від фашистської окупації.

І Питання для розгляду: