14 Основні напрямки політики Володимира Святославовича.

15 Князювання Ярослава Мудрого. Розквіт Київської держави.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

• визначити особливості і напрямки політики Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого;

• з’ясувати позитивні і негативні тенденції розвитку Київської Русі на другому етапі її існування.

• запам’ятати хронологію основних подій;

ІІІ Короткий конспект теми.

14 Після смерті Святослава Ігоревича спалахнула війна між його синами Святославовичами: без докорів сумління Ярополк убив Олега, а Володимир – Ярополка. Володимир Святославович став одноосібним правителем, проте швидко з’ясував, що йому варто остерігатися племінних вождів. Вони мали власні дружини, неохоче сплачували данину, чинили власний суд, молилися різним богам. Шукаючи шляхи для зміцнення влади Володимир Святославович проводив реформи. Зокрема:

• ліквідував традиційні племінні княжіння, передавши владу на місцях своїм синам або довіреним людям;

• заборонив язичницьке багатобожжя і запровадив християнство;

• організував систему оборони від грабіжницьких наскоків кочовиків;

• організував карбування власних монет із золота і срібла.

Таким чином правління Володимира Святославовича (980 - 1015 рр.) вирізняла політика, спрямована на зміцнення і консолідацію Київської держави.

15 Після смерті Володимира Святославовича його сини влаштували криваву міжусобицю: при цьому четверо Володимировичів загинули, а київським князем зрештою став Ярослав Володимирович. Він продовжував політику зміцнення і консолідацію держави. Зокрема:

• розробив перший письмовий збірник законів «Руська правда»;

• остаточно розбив кочовиків-печенігів (1036 р.);

• розширив династичні і політичні зв’язки з європейськими країнами;

• розпочав кам’яну розбудову Києва;

• сприяв розвитку освіти і культури.

Після Ярослава Володимировича спільно правили його сини: Ізяслав, Святослав і Всеволод. Мирне правління Ярославичів перервали грабіжницькі наскоки кочовиків-половців. Ярославичі також не змогли уникнути міжусобних війн.

Роки правління Володимира Святославовича (980-1015), Ярослава Володимировича (1019-1054) та його синів прийнято виділяти як другий етап існування Київської Русі. Це був час її розквіту: внутрішньої консолідації, підйому економіки, розвитку культури, зміцнення міжнародного авторитету. Негативною тенденцією стали князівські міжусобиці. Їх причини були пов’язані з відсутністю чітко визначених правил спадкування князівської влади.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай основні напрямки політики Володимира Святославовича.

• Пригадай основні напрямки політики Ярослава Мудрого.

• Пригадай особливості розвитку Київської Русі на другому етапі існування.

ІV Історичні портрети.

Володимир Великий

Ім`я Володимира Великого повертає нас в овіяну романтикою добу Київської Русі. За походженням – позашлюбний син київського князя Святослава та древлянської князівни Малуші.

Після загибелі свого батька Святослава приймає участь у братовбивчій міжусобній війні. Вбивши брата Ярополка, став одноосібним правителем, проте швидко з`ясував, що тепер йому варто остерігатися племінних вождів. Ці вожді мали власні дружини, неохоче сплачували данину, молилися різним богам. Тому Володимир взявся проводити реформи з метою зміцнення влади. Зокрема:

• ліквідує племінні княжіння, шляхом передачі влади на місцях своїм синам або довіреним людям;

• налагоджує оборону країни від грабіжницьких наскоків кочовиків;

• забороняє язичницьке багатобожжя і запроваджує християнство ( 988 р.);

• карбує перші монети із золота та срібла.

Реформи Володимира Святославовича зміцнили єдність держави, піднесли її військову могутність і авторитет на міжнародній арені. Київська Русь вступила в період розквіту,

Таким чином з точки зору сьогоднішнього дня Володимир Великий сприймається видатною історичною особою. Православна церква канонізувала його , як святого. Родовий знак Володимира – Тризуб є державним гербом незалежної України .

Ярослав Володимирович (Мудрий)

Ім’я Ярослава Мудрого повертає нас в овіяну романтикою добу Київської Русі. Був сином Володимира Великого і полоцької княжни Рогнеди.

З раннього віку був намісником свого батька у Новгороді. Закріпившись там, відмовився сплачувати данину Києву і тільки смерть Володимира запобігла війні батька із сином. Та кривава міжусобиця між синами Володимира була неминуча. В підсумку четверо Володимировичів загинули, київським князем став Ярослав. Тим не менше, багато років верховну владу йому доводилося ділити зі своїм войовничим братом Мстиславом Володимировичем Хоробрим. Тільки після смерті Мстислава став одноосібним правителем Русі. Ярослав продовжував політику внутрішньої консолідації та зміцнення міжнародних зв’язків. Зокрема :

• розробив перший письмовий збірник законів «Руська правда»;

• продовжив християнізацію Русі;

• розширив династичні і політичні зв’язки з європейськими країнами ;

• розпочав кам’яну забудову Києва (при ньому побудовано пам’ятки давньоруської архітектури як Софійський собор і Золоті Ворота);

• сприяв розвитку освіти і культури.

Роки правління Ярослава стали періодом найвищого розквіту Київської держави, коли зміцнилися її військова могутність, міжнародні зв’язки і авторитет.

Отже з точки зору сьогоднішнього дня Ярослав Володимирович залишається видатною історичною особою: державотворцем, просвітником, дипломатом. Наступники належно оцінили його заслуги, давши йому прізвище «Мудрого».

Запровадження християнства на Русі.

І Питання для розгляду: