81 Передумови і особливості політики масових репресій.

82 Репресії проти релігії та церкви.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати передумови і обґрунтування політики масових репресій;

• з’ясувати особливості політики масових репресій;

• з’ясувати основні напрямки політики масових репресій;

• з’ясувати особливості сталінської політики щодо релігії і церкви;

ІІІ Короткий конспект теми.

81 Наприкінці 20-х років Сталін розгорнув політику масових репресій. На цей шлях його підштовхнула жага одноосібної влади і давня більшовицька звичка до насильства. Репресії в мирний час Сталін пояснив «загостренням класової боротьби в ході будівництва соціалізму».

Виконуючи волю вождя, органи ГПУ-НКВД кинулися шукати «ворогів народу». Оскільки організованої антибільшовицької опозиції насправді не існувало, то арештовували невинних або випадкових людей. Їм висувалися безпідставні звинувачення: «шкідництво», «шпигунство»,«тероризм», «антирадянська агітація», «троцькізм» та інші уявні злочини. Необхідні зізнання вибивалися погрозами, шантажем, тортурами. Судові процеси фальсифікувалися. Першим з таких судилищ був «Шахтинський процес» 1928 р. над інженерами Донбасу. Часто покарання призначалися в позасудовому порядку. Основні напрямки політичних репресій:

• проти селянства;

• проти технічної інтелігенції і діячів культури;

• проти церкви і віруючих;

• проти старих більшовицьких кадрів і командного складу Червоної Армії.

Репресованих очікувала смертна кара або табори ГУЛАГу. Там вони використовувалися в якості рабської робочої сили.

Таким чином в добу «Сталінщини» репресії стали звичним явищем життя, а мільйони людей – їх жертвами.

82 Більшовики вважали релігію пережитком темного минулого і сповідували войовничий атеїзм. Виходячи з цього протягом 1920 – 30– х років вони:

• закривали й руйнували храми;

• переслідували священників і віруючих людей;

• викорінювали пов’язані з релігією традиції та звичаї.

Право на існування сталінське керівництво визнавало лише за Російською Православною Церквою (РЦП). Інші конфесії ліквідовувалися. Так у 1930 р. ГПУ-НКВД вчинила погром Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Більшість її священників і майже всі єпископи були репресовані. Не менш жорстоко переслідувалися протестантські конфесії: баптисти, п’ятидесятники, свідки Ієгови.

Таким чином в 20-30-х роках церква і віруючі люди переживали найважчі часи.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай передумови і офіційне обґрунтування політики масових репресій..

• Пригадай особливості і технологію політики масових репресій.

• Пригадай основні напрямки і підсумки політики масових репресій.

• Поясни особливості сталінської політики щодо релігії та церкви.

Західноукраїнські землі в 1921 – 38 роках.

І Питання для розгляду:

83 Політика Польської держави щодо Західної України.

84 Суспільно-політичний рух під владою Польщі.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати особливості політики Польської держави щодо західноукраїнських земель;

• з’ясувати обставини саботажної акції ОУН і польської «пацифікації»;

• з’ясувати політичну стратегію ОУН;

ІІІ Короткий конспект теми.

83 Після поразки національної революції Галичина і Волинь опинилися у складі Польщі. Враховуючи, що сталося це всупереч волі українців, польська влада відмовилася надати їм автономію і проводила політику дискримінації. Зокрема:

• обмежувався доступ українців до державної служби, місцевого самоврядування, вищої освіти;

• гальмувався промисловий розвиток краю;

• стримувався український кооперативний рух;

• польським переселенцям-осадникам передавалися кращі землі.

Восени 1930 р. на знак протесту проти такого становища активісти новоствореної ОУН вдалися до акцій саботажу проти польського населення Галичини. Найчастіше вони просто палили будинки, врожай та інше майно поляків. Польський уряд відповів так званою «пацифікацією» (втихомиренням) українських селян. Головним способом «пацифікації» були «екзекуції» - тобто побої, знущання, допити, арешти селян поліцейськими або військовими підрозділами.

Таким чином українське населення під владою Польщі залишалося бідною і безправною масою. Від безвиході українці масово емігрували за океан: в США, Канаду, Аргентину.

84 Польська політична система дозволяла діяльність політичних партій. Групу легальних парламентських партій Західної України складали Українське Національно-Демократичне Об’єднання (УНДО) і Радикальна партія. Певний вплив на суспільне життя мала Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Глава УГКЦ Андрей Шептицький незмінно виступав проти насильства, несправедливості, за нормалізацію польсько-українських стосунків.

Проте хронічні злидні і безправ’я все більше навертали українців до Організації Українських Націоналістів (ОУН). З моменту заснування в 1929 р. ОУН виступала за встановлення незалежної соборної України. Досягати мети оунівці збиралися збройним шляхом. Насильство розглядали, як інструмент боротьби проти ворогів, головними з яких вважали Польщу і більшовиків. Наприклад, вбивство польського міністра внутрішніх справ Перацького оголосили помстою за сумнозвісну «пацифікацію», а радянського консула Майлова – помстою за Голодомор. В 1938 р. перший провідник ОУН Євген Коновалець був вбитий більшовицьким агентом. Після цього ОУН розкололася на конкуруючі між собою фракції Степана Бандери та Андрія Мельника.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай особливості і основні напрямки політики Польської держави щодо західноукраїнських земель.

• Пригадай особливості польсько-українського конфлікту 1930 р.

• Поясни політичну мету і тактику ОУН.

V Історичні портрети.

Євген Коновалець (1892-1938)

Ім’я Євгена Коновальця повертає нас в бурхливу добу Української революції і визвольних змагань 20-30-х років ХХ століття. Народився на Львівщині у вчительський сім’ї. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, де був слухачем професора Грушевського. З юних років дотримувався самостійницьких поглядів. З початком І світової війни записався добровольцем в легіон Українських січових стрільців.

Під час української революції перебував на військовій службі Центральної Ради, гетьмана Скоропадського, Директорії. Приймав участь в запеклих бойових діях проти більшовиків. В еміграції заснував Українську Військову Організацію. В 1929 р. вона реорганізувалася в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), а її першим провідником став саме Коновалець. ОУН виступала за встановлення незалежної соборної України. Досягнути цієї мети збиралася шляхом нелегальної, збройної боротьби. Насильство розглядали, як інструмент боротьби проти ворогів, головними з яких вважали Польщу і більшовиків. В 1934 р. оунівці вбили міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, помстившись йому за організацію сумнозвісної «пацифікації» проти західноукраїнських селян. Після вбивства радянського консула у Львові Майлова радянські спецслужби отримали наказ про ліквідацію Коновальця. Для цього радянська розвідка використала його пристрасть до солодощів: міні-бомбу вмонтували в коробку з цукерками і передали Коновальцю в якості подарунка. Відкривши коробку перший провідник ОУН загинув.

З точки зору сьогоднішнього дня Коновалець залишається визначною, хоча і дещо суперечливою особистістю. Для патріотів він є прикладом незламного борця за незалежність України. Прихильники лівих і проросійських поглядів засуджують його діяльність .

Андрей Шептицький (1865-1944)

Ім’я Андрея Шептицького повертає нас у буремну і трагічну історію Західної України ХХ століття. Народився у шляхетській сім’ї, мав титул графа. Отримав юридичну і богословську освіту. Обрав шлях пастирського служіння. З 1900 по 1944 р. був митрополитом Української Греко-Католицької Церкви. В цій ролі приймав участь у політичному житті.

Під час І світової війни був арештований царськими військами і вивезений до Росії. Цією обставиною скористався для того, щоб заснувати там Російську греку-католицьку церкву. З початком національної революції повернувся на Україну, обстоював її незалежність і соборність. Коли Західна Україна опинилася під владою Польщі, виступав захисником українського населення, прихильником національного порозуміння між поляками та українцями. У сумнозвісному 1933 році засудив більшовицьку владу за організацію Голодомору. У 1939 році вітав проголошення Карпатської України. До нацистського окупаційного режиму ставився неоднозначно. З одного боку вбачав у німцях визволителів від більшовиків. З іншого боку мав сміливість направити протест проти масових розправ над єврейським населенням особисто фюреру СС Генріху Гімлеру. За вказівкою Шептицького від карателів євреїв переховували у монастирях та навіть у його митрополичій резиденції. Морально підтримував боротьбу ОУН-УПА. Помер у 1944 р., похований у соборі святого Юра у Львові.

З точки зору сьогоднішнього дня Андрей Шептицький залишається видатною історичною особистістю: церковним діячем, моральним авторитетом. В наш час йде процес беатифікації – тобто зарахування його до лику блаженних.

Західноукраїнські землі

І Питання для розгляду: