79 Колективізація сільського господарства 1927-33 рр.

80 Голодомор 1932-33 рр..

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати мету, сутність і особливості колективізації;

• з’ясувати сутність і наслідки політики розкуркулювання;

• з’ясувати підсумки колективізації;

• з’ясувати причини і наслідки Голодомору 1932-33 рр;

ІІІ Короткий конспект теми.

79 Індустріалізація потребувала великої кількості дешевої робочої сили і продовольства. Їх постачальником могло бути лише село. Тому з 1927 р. сталінське керівництво бере курс на колективізацію сільського господарства. Задум полягав у тому, щоб об’єднати селян в колективних господарствах (колгоспах), оснастити колгоспне виробництво технікою і забезпечити країну дешевим продовольством.

Створення колгоспів починалося з вилучення у селян землі, сільськогосподарського інвентаря і худоби. Реалізувати ці задуми виявилося важко, бо добровільно відмовлятися від звичного життя селяни не хотіли. Тому в 1929 р. більшовики перейшли до суцільної, насильницької колективізації. Селяни пробували чинити опір: шкодили колгоспне майно, вбивали більшовицьких активістів, піднімали повстання. Влада у відповідь розгорнула розкуркулення – тобто ліквідацію заможного селянства. Тих хто відмовлявся вступати у колгоспи оголошували куркулями. Їх очікувала експропріація власності і житла, виселення із села або депортація в Сибір. Кількість розкуркулених досягала 1,4 мільйона чоловік.

Таким чином більшовики домоглися створення колгоспної системи. Колективізація позначилася скороченням виробництва продовольства, але більшовиків це не зупиняло.

80 Колгоспи створювалися як постачальники дешевого продовольства державі. Вони зобов’язувалися виконувати державні хлібозаготівельні плани. Решта їх врожаю складала посівний фонд, а також нараховувалася колгоспникам на трудодні.

В 1932 р. ситуація склалася так, що новоутворені колгоспи не могли виконати занадто високі хлібозаготівельні плани. На категоричні вимоги вищого керівництва місцева влада взялася вилучати посівні фонди, згодом - продовольство у сім’ях колгоспників. Із серпня 1932 р. почав діяти «закон про 5 колосків», що передбачав розстріл або 10-річне позбавлення волі за крадіжку колгоспного майна. Після цього великий голод став неминучим. Голодуючі опухали, помирали сім’ями, вулицями, цілими селами. Траплялися випадки людоїдства. Живі не встигали ховати померлих.

Таким чином в 1932-33 роках голодною смертю померли від 3 до 10 мільйонів чоловік. Головними організаторами голодомору були перший секретар ЦК Компартії України Станіслав Косіор та присланий з Москви голова надзвичайної хлібозаготівельної комісії В’ячеслав Молотов.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай мету і сутність колективізації.

• особливості

• Пригадай особливості політики колективізації та розкуркулення.

• Пригадай причини і наслідки Голодомору 1932-33 рр..

V Історичний портрет.

Станіслав Косіор (1889-1939)

Ім’я Станіслава Косіора повертає нас до найбільш трагічних сторінок нашої історії. За походженням - поляк, за переконаннями – більшовик. Був учасником більшовицького руху на Донбасі, одним з організаторів Комуністичної Партії (більшовиків)України.

З 1928 по 1938 р. виконував обов’язки генерального (першого) секретаря ЦК КП(б)У. Тобто був керівником Радянської України. В цій ролі показав себе запеклим сталіністом і українофобом. Основні напрямки і епізоди його діяльності:

• виступав за припинення політики українізації і русифікацію;

• займався насильницькою колективізацією і розкуркуленням селянства;

• займався хлібозаготівельними планами і вилученням продовольства у селян в 1932 р.;

• організовував репресії проти діячів української культури і науки.

Обожнення Сталіна, запопадливе прагнення виконати-перевиконати сталінські плани зробили Станіслава Косіора головним організатором Голодомору. Незважаючи на очевидні заслуги перед комуністичним режимом, сталінські спецслужби звинуватили його у приналежності до антирадянської «Польської військової організації». У 1939 році Косіор був арештований і розстріляний. Так чергова хвиля терору поглинула одного зі своїх творців. З початком політики десталінізації був реабілітований.

З точки зору сьогоднішнього дня Косіор виглядає, можливо, найбільш зловісною фігурою української історії ХХ століття. Навіть прихильники комуністичної ідеології намагаються про нього зайвий раз не згадувати.

Політика масових репресій в 1920 - 30 - х роках.

І Питання для розгляду: