- •5 Форми організації первісного суспільства.
- •6 Трипільська археологічна культура.
- •7 Кочові народи Північного Причорномор’я доби раннього залізного віку, їх заняття і звичаї.
- •8 Грецька колонізація Північного Причорномор’я.
- •9 Походження і предки слов’ян.
- •10 Східнослов’янські племена і варяги у 8 – 9 століттях.
- •11 Виникнення Київської держави. Князювання Олега.
- •12 Головні напрямки політики Ігоря, Ольги і Святослава.
- •13 Наукові теорії виникнення Київської держави.
- •14 Основні напрямки політики Володимира Святославовича.
- •15 Князювання Ярослава Мудрого. Розквіт Київської держави.
- •16 Язичницькі вірування східних слов’ян.
- •17 Релігійні реформи Володимира Святославовича.
- •18 Становлення феодальних стосунків на Русі. Любецький з’їзд князів.
- •19 Сутність і наслідки феодальної роздробленості Русі.
- •20 Битва на річці Калка.
- •21 Монгольське нашестя на Південну Русь .
- •22 Виникнення Галицько – Волинської держави.
- •23 Князювання Данила Романовича.
- •24 Припинення правлячої династії і війна за галицький трон.
- •25 Перехід українських земель під владу Литви.
- •26 Кревська унія і повстання Свидригайла.
- •27 Люблінська унія та її наслідки.
- •28 Брестська церковна унія.
- •29 Виникнення і становлення козацтва.
- •30 Запорізька Січ. Історична роль козацтва.
- •31 Причини і початок польсько–козацького протистояння.
- •32 Гетьманування Самійла Кішки і Петра Сагайдачного.
- •33 Антифеодальні національно – визвольні повстання першої половини 17 століття.
- •34 Початок Визвольної війни проти Речі Посполитої.
- •35 Зборівський договір.
- •36 Створення української козацької держави на чолі з Богданом Хмельницьким.
- •37 Битва під Берестечком.
- •38Білоцерківський договір і події 1652-53 рр.
- •39 Переяславська Рада.
- •40 Початок гетьманування Івана Виговського і козацька міжусобиця 1658 р.
- •41 Гадяцький трактат і його наслідки.
- •42 Гетьманування Юрія Хмельницького.
- •44 Гетьманування Івана Мазепи
- •45 Гетьманування Пилипа Орлика
- •46 Скасування Гетьманщини.
- •47 Ліквідація Запорізької Січі.
- •48 Політика Польщі щодо Правобережжя і гайдамацький рух.
- •49 Опришківський рух.
- •50 Національне відродження хіх століття.
- •51 Національно-визвольний рух хіх століття.
- •52 Скасування панщини на західноукраїнських землях.
- •53 Ліквідація кріпацтва в Росії.
- •54 Українські землі на початку хх століття.
- •57 Плани воюючих сторін щодо України.
- •58 Національний рух під час і світової війни.
- •59 Бойові дії на українських землях у 1915 – 17 роках.
- •60 Бойовий шлях Українських Січових Стрільців.
- •61 Утворення уцр і початок української революції.
- •62 Політичні події вересня-жовтня 1917 р.
- •63 Більшовицько-українська війна і іv Універсал уцр.
- •64 Брестський мирний договір.
- •65 Гетьманат Павла Скоропадського.
- •67 Основні напрямки політики Директорії.
- •68 Боротьба Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.
- •69 Утворення зунр і проголошення Акту Злуки
- •70 Польсько-українська війна.
- •71 Утворення усрр.
- •72 Варшавська угода і польсько-більшовицька війна.
- •73 Політика «воєнного комунізму» і «червоний терор».
- •74 Утворення срср.
- •75 Нова економічна політика.
- •76 Політика коренізації.
- •77 Особливості радянської індустріалізації України.
- •78 Наслідки радянської індустріалізації України .
- •79 Колективізація сільського господарства 1927-33 рр.
- •80 Голодомор 1932-33 рр..
- •81 Передумови і особливості політики масових репресій.
- •82 Репресії проти релігії та церкви.
- •83 Політика Польської держави щодо Західної України.
- •84 Суспільно-політичний рух під владою Польщі.
- •85 Проголошення Карпатської України.
- •86 Воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
- •87 Початок німецького вторгнення в срср.
- •88 Нацистський окупаційний режим на Україні.
- •91 Визволення Лівобережної України.
- •92 Визволення Правобережної України. Внесок українського народу у спільну перемогу.
- •93 Післявоєнна відбудова України.
- •94 Відбудова сільського господарства. Голод 1946-47 рр.
- •95 Радянізація Західної України.
- •96 Сутність і особливості «Відлиги».
- •97 Економічні реформи Хрущова.
- •98 Консервативний поворот доби «Застою».
- •99 Дисидентський рух.
- •100 Розвиток економіки в роки «Застою».
- •101 Сільське господарство в роки «Застою».
- •102 Сутність політики «Перебудови». Економічні реформи «Перебудови».
- •103 Політичне життя в роки «Перебудови».
- •104 Чорнобильська катастрофа.
- •105 Проголошення незалежності.
- •106 Початок державотворчих процесів.
- •107 Проблеми і здобутки перших років незалежності.
- •108 Правління президента Януковича і революція Гідності.
- •109 Анексія Криму і «гібридна війна» на Донбасі.
- •110 Мінські угоди.
67 Основні напрямки політики Директорії.
68 Боротьба Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
з’ясувати керівний склад, політичну роль і мету Директорії;
з’ясувати основні напрямки політики Директорії ;
звернути увагу на обставини і підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.
ІІІ Короткий конспект теми.
67 Директорія утворювалася як керівний орган антигетьманського повстання. Її головою був обраний Володимир Винниченко, військовим отаманом – Симон Петлюра. Після повалення гетьманату Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки і взялася виконувати роль вищого тимчасового органу влади. Державний апарат та місцеві органи влади утворити не встигла, тому реальною владою на місцях володіли командири (отамани) військових підрозділів. Загальне керівництво після відставки Винниченка здійснював Симон Петлюра. Основні напрямки політики Директорії:
- скликання нового законодавчого органу влади - Трудового конгресу;
- узгодження Акту Злуки УНР і ЗУНР;
- прийняття земельного закону, що передбачав державну власність на землю, право вічного користування земельними ділянками до 15 десятин для селян, але відкладав на майбутнє перерозподіл поміщицьких земель.
Відмова від негайного перерозподілу поміщицької землі розчарувала селян і позбавила Директорію їх загальної підтримки.
68 Після уходу німців з України більшовики розпочали другу війну проти УНР. В їх складі були сформовані українські військові підрозділи. Крім того їх союзником виступила селянська повстанська армія отамана Нестора Махна. Махно створював її ще в період гетьманату Скоропадського і виступав під прапорами анархо–комунізму, за те щоб земля належала тим, хто на ній працює. Взимку 1919 р. спільними зусиллями вони захопили Лівобережжя, весною - Правобережжя. Війська Директорії на чолі з Петлюрою утримували невеличку територію навколо Кам’янця-Подільського.
Друге пришестя більшовиків і радянської влади тривало недовго, оскільки влітку 1919 р. на Україну рушила білогвардійська армія генерала Антона Денікіна. Денікінці вели боротьбу за «єдину, неподільну Росію»; відновлювали поміщицьке землеволодіння; проводили «білий терор» проти своїх супротивників. Така політика викликала нову хвилю повстанського і махновського руху. У безперервних боях на фронтах і в тилу сили денікінців виснажилися. Восени-взимку 1919 р. більшовики завдали їм вирішальних поразок.
Таким чином 1919 р. Україна пережила в умовах громадянської війни, анархії і руїни.
ІV Питання для самоконтролю.
Пригадай керівний склад, політичну роль і мету Директорії.
Пригадай основні напрямки політики Директорії.;
Пригадай обставини та підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків та денікінців за Україну.
V Історичні портрети.
Нестор Махно (1888-1934)
Ім’я Нестора Махна повертає нас в бурхливу добу української революції 1917-21рр… Народився в бідній селянській сімї, в містечку Гуляйполе. Отримав лише початкову дворічну освіту, наймитував. В юному віці приєднався до руху анархістів. Разом з ними грабував багатих людей, поштові карети. Був засуджений, відбував ув’язнення в Москві у сумнозвісній Бутирській тюрмі.. Вийшов на свободу після Лютневої революції.
Основу його політичного світогляду складало переконання, що земля має належати «вільним хліборобам», які на ній працюють. Тому у рідному Гуляйполі взявся за розподіл поміщицької землі і створення озброєних селянських загонів, які пізніше виростуть в цілу повстанську армію. За давньою анархістською традицією дозволяв собі грабувати банки, потяги, заможних людей. Швидко здобув популярність серед бідних селян півдня України. Разом з більшовиками боровся проти Директорії і Білої Армії. Отримав від них бойову нагороду – орден Червоного Прапора. Однак не сприйняв грабіжницьку по відношенню до селян продрозверстку й рішуче повернув свою зброю проти більшовиків. В 1920 р. заради розгрому білого генерала Врангеля знову відновив союз з більшовиками. Махновці допомогли червоним увірватися в Крим і розгромити війська Врангеля. Більшовики «віддячили» тим, що віроломним винищенням махновців. Махно змушений був прориватися за кордон. Залишок життя провів в Польщі і Франції. Там визнавав, що в 1918 році необхідно було підтримувати не більшовиків, а Директорію. Помер в бідності, від туберкульозу. Після себе залишив легенду про багатющий скарб, нібито захований десь на Україні. Більшовицька ЧК безрезультатно займалися пошуками цього скарбу в 20-х роках.
З точки зору сьогоднішнього дня Нестор Махно виглядає визначним, але суперечливим героєм нашої історії. Його ідея про те, що земля повинна належати тим хто на ній працює, зберігає актуальність і в наш час. Водночас він несе свою долю відповідальності за перемогу більшовиків і поразку української революції 1917 – 1921 рр.
Симон Петлюра (1879-1926)
Ім’я Симона Петлюри повертає в бурхливу добу і трагічну добу української революції 1917-21рр.. Народився в Полтаві, в заможній, глибоко релігійній сім’ї. Навчався в Полтавській семінарії, з якої був відрахований за політичну діяльність. Став одним з лідерів Української Соціал-Демократичної Партії (УСДРП).
В роки І світової війни закликав українців «виконати свій обов’язок перед Росією». Після початку української революції був обраний членом Української Центральної Ради та генеральним секретарем з військових справ. Займався створенням української армії. Створений ним Гайдамацький кіш відзначився у боях з більшовиками. В період гетьманату Скоропадського декілька місяців провів у в’язниці. Вийшовши звідти став членом Директорії, головним отаманом українських військ і очолив анти-гетьманське повстання. Сприяв підписанню Злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР. У квітні 1920 р. підписав Варшавський договір з Польщею, що дозволило здійснити ще одну спробу визволення України від більшовицької окупації. Коли і ця спроба не вдалася емігрував в Париж. Там в 1926 р. серед білого дня Петлюру розстріляв емігрант з Росії єврейського походження. Убивця звинувачував Петлюру в єврейських погромах на Україні. Французький прокурор стверджував, що вбивство є спланованою акцією більшовицьких спецслужб. Втім це не завадило суду виправдати убивцю.
З точки зору сьогоднішнього дня Петлюра виглядає визначною історичною особою - організатором української армії, противником більшовизму, незламний борцем за самостійну Україну.
Західноукраїнська Народна Республіка.
І Питання для розгляду:
