67 Основні напрямки політики Директорії.

68 Боротьба Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати керівний склад, політичну роль і мету Директорії;

• з’ясувати основні напрямки політики Директорії ;

• звернути увагу на обставини і підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.

ІІІ Короткий конспект теми.

67 Директорія утворювалася як керівний орган антигетьманського повстання. Її головою був обраний Володимир Винниченко, військовим отаманом – Симон Петлюра. Після повалення гетьманату Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки і взялася виконувати роль вищого тимчасового органу влади. Державний апарат та місцеві органи влади утворити не встигла, тому реальною владою на місцях володіли командири (отамани) військових підрозділів. Загальне керівництво після відставки Винниченка здійснював Симон Петлюра. Основні напрямки політики Директорії:

- скликання нового законодавчого органу влади - Трудового конгресу;

- узгодження Акту Злуки УНР і ЗУНР;

- прийняття земельного закону, що передбачав державну власність на землю, право вічного користування земельними ділянками до 15 десятин для селян, але відкладав на майбутнє перерозподіл поміщицьких земель.

Відмова від негайного перерозподілу поміщицької землі розчарувала селян і позбавила Директорію їх загальної підтримки.

68 Після уходу німців з України більшовики розпочали другу війну проти УНР. В їх складі були сформовані українські військові підрозділи. Крім того їх союзником виступила селянська повстанська армія отамана Нестора Махна. Махно створював її ще в період гетьманату Скоропадського і виступав під прапорами анархо–комунізму, за те щоб земля належала тим, хто на ній працює. Взимку 1919 р. спільними зусиллями вони захопили Лівобережжя, весною - Правобережжя. Війська Директорії на чолі з Петлюрою утримували невеличку територію навколо Кам’янця-Подільського.

Друге пришестя більшовиків і радянської влади тривало недовго, оскільки влітку 1919 р. на Україну рушила білогвардійська армія генерала Антона Денікіна. Денікінці вели боротьбу за «єдину, неподільну Росію»; відновлювали поміщицьке землеволодіння; проводили «білий терор» проти своїх супротивників. Така політика викликала нову хвилю повстанського і махновського руху. У безперервних боях на фронтах і в тилу сили денікінців виснажилися. Восени-взимку 1919 р. більшовики завдали їм вирішальних поразок.

Таким чином 1919 р. Україна пережила в умовах громадянської війни, анархії і руїни.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай керівний склад, політичну роль і мету Директорії.

• Пригадай основні напрямки політики Директорії.;

• Пригадай обставини та підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків та денікінців за Україну.

V Історичні портрети.

Нестор Махно (1888-1934)

Ім’я Нестора Махна повертає нас в бурхливу добу української революції 1917-21рр… Народився в бідній селянській сімї, в містечку Гуляйполе. Отримав лише початкову дворічну освіту, наймитував. В юному віці приєднався до руху анархістів. Разом з ними грабував багатих людей, поштові карети. Був засуджений, відбував ув’язнення в Москві у сумнозвісній Бутирській тюрмі.. Вийшов на свободу після Лютневої революції.

Основу його політичного світогляду складало переконання, що земля має належати «вільним хліборобам», які на ній працюють. Тому у рідному Гуляйполі взявся за розподіл поміщицької землі і створення озброєних селянських загонів, які пізніше виростуть в цілу повстанську армію. За давньою анархістською традицією дозволяв собі грабувати банки, потяги, заможних людей. Швидко здобув популярність серед бідних селян півдня України. Разом з більшовиками боровся проти Директорії і Білої Армії. Отримав від них бойову нагороду – орден Червоного Прапора. Однак не сприйняв грабіжницьку по відношенню до селян продрозверстку й рішуче повернув свою зброю проти більшовиків. В 1920 р. заради розгрому білого генерала Врангеля знову відновив союз з більшовиками. Махновці допомогли червоним увірватися в Крим і розгромити війська Врангеля. Більшовики «віддячили» тим, що віроломним винищенням махновців. Махно змушений був прориватися за кордон. Залишок життя провів в Польщі і Франції. Там визнавав, що в 1918 році необхідно було підтримувати не більшовиків, а Директорію. Помер в бідності, від туберкульозу. Після себе залишив легенду про багатющий скарб, нібито захований десь на Україні. Більшовицька ЧК безрезультатно займалися пошуками цього скарбу в 20-х роках.

З точки зору сьогоднішнього дня Нестор Махно виглядає визначним, але суперечливим героєм нашої історії. Його ідея про те, що земля повинна належати тим хто на ній працює, зберігає актуальність і в наш час. Водночас він несе свою долю відповідальності за перемогу більшовиків і поразку української революції 1917 – 1921 рр.

Симон Петлюра (1879-1926)

Ім’я Симона Петлюри повертає в бурхливу добу і трагічну добу української революції 1917-21рр.. Народився в Полтаві, в заможній, глибоко релігійній сім’ї. Навчався в Полтавській семінарії, з якої був відрахований за політичну діяльність. Став одним з лідерів Української Соціал-Демократичної Партії (УСДРП).

В роки І світової війни закликав українців «виконати свій обов’язок перед Росією». Після початку української революції був обраний членом Української Центральної Ради та генеральним секретарем з військових справ. Займався створенням української армії. Створений ним Гайдамацький кіш відзначився у боях з більшовиками. В період гетьманату Скоропадського декілька місяців провів у в’язниці. Вийшовши звідти став членом Директорії, головним отаманом українських військ і очолив анти-гетьманське повстання. Сприяв підписанню Злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР. У квітні 1920 р. підписав Варшавський договір з Польщею, що дозволило здійснити ще одну спробу визволення України від більшовицької окупації. Коли і ця спроба не вдалася емігрував в Париж. Там в 1926 р. серед білого дня Петлюру розстріляв емігрант з Росії єврейського походження. Убивця звинувачував Петлюру в єврейських погромах на Україні. Французький прокурор стверджував, що вбивство є спланованою акцією більшовицьких спецслужб. Втім це не завадило суду виправдати убивцю.

З точки зору сьогоднішнього дня Петлюра виглядає визначною історичною особою - організатором української армії, противником більшовизму, незламний борцем за самостійну Україну.

Західноукраїнська Народна Республіка.

І Питання для розгляду: