42 Гетьманування Юрія Хмельницького.

43 «Руїна» 1663 – 1687 років.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати обставини і підсумки правління Юрія Хмельницького;

• з’ясувати особливості і наслідки доби «Руїни»;

ІІІ Короткий конспект теми.

42 Юрій Хмельницький отримав гетьманську булаву після усунення від влади Виговського. Для керівництва державою молодому Хмельницькому не вистачало батьківського хисту, військового досвіду, особистого авторитету. Через те він негайно потрапив в залежність від мінливих обставин та свавільних союзників. Під їх тиском приймав не найкращі і не сумісні між собою рішення. Зокрема:

• з московськими воєводами підписав Переяславські статті, що передбачали повернення Війська Запорізького під владу царя;

• з поляками - Слободищенський трактат, що передбачав повернення Війська Запорізького під владу Польщі.

Виконуючи умови Слободищенського трактату Юрій допустив повернення на Правобережжя польських військ і шляхти, не перешкоджав відновленню польсько-шляхетського землеволодіння, не захищав населення від насильства з боку поляків. Лівобережні козацькі полки не визнали Слободищенський трактат, відмовилися коритися Юрію. Його військові походи на Лівобережжя не мали успіху.

Таким чином Юрій Хмельницький не здобув ні військових, ні дипломатичних перемог і зрікся влади у 1663 р. Невдачі Юрія привели до того, що козацька держава розкололася на два військово-політичних табори.

43 Після розколу Гетьманщини правобережне і лівобережне козацтво обирало власних гетьманів. Лівобережні гетьмани Іван Брюховецький, Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович відстоювали автономію Гетьманщини у складі Московської держави. Правобережний гетьман Петро Дорошенко боровся спочатку за воз’єднання і незалежність Гетьманщини, пізніше – за воз’єднання Гетьманщини при допомозі і під протекцією турецького султана. Правобережні і лівобережні гетьмани вели один проти одного перманентні війни. Кульмінацією подій стали походи величезних турецьких армій на Чигирин в 1677 і 1678 роках. Після падіння Чигирина Московська держава зреклася правобережних земель на користь Туреччини (Бахчисарайський договір) та Польщі (Трактат про вічний мир).

Таким чином козацька держава втратила свою цілісність і незалежність. Багатостраждальне Правобережжя зазнало страшного спустошення і жахливих людських втрат. У зв’язку з цим період з 1663 по1687 рр. прийнято називати добою «Руїни».

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай обставини правління Юрія Хмельницького і наслідки прийнятих ним рішень..

• Пригадай сутність і наслідки доби Руїни.

Пригадай умови «Трактату про вічний мир».

Гетьманщина в 1687 – 1711 роках.

І Питання для розгляду:

44 Гетьманування Івана Мазепи

45 Гетьманування Пилипа Орлика

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

• з’ясувати основні напрямки і політики Івана Мазепи та її наслідки;

• з’ясувати причини і обставини збройного виступу Івана Мазепи проти Петра І;

• з’ясувати відмінність збройного виступу Мазепи від визвольних рухів 17 століття ;

• з’ясувати обставини гетьманування Пилипа Орлика.

ІІІ Короткий конспект теми.

44 У 1687 р. лівобережним гетьманом став Іван Мазепа. Головною метою його політики було збереження автономії Гетьманщини у складі Московської держави. Основні епізоди і напрями його діяльності:

• тиск на татарсько-турецькі володіння, зокрема захоплення у 1695 р. турецько-татарської фортеці Кизикермен;

• розширення гетьманського і старшинського землеволодіння, закріпленя дводенної панщини для залежних селян;

• підпорядкування гетьманській владі Правобережжя у 1704-08 рр.;

• підтримка освіти, книгодрукування, літератури, церкви.

Політика Мазепи принесла Гетьманщині довгоочікуваний спокій, економічне зростання, але відкрила шлях для реставрації феодальних порядків. Сам гетьман став найбільшим землевласником Лівобережжя.

Спокій перервався, коли цар Петро І розпочав Північну війну проти Швеції. На ведення війни він постійно вимагав війська, робочу силу, продовольство, фураж. Надмірні апетити царя, відверте нехтування козацькими вольностями викликали сильне невдоволення старшини і козацтва. В такій ситуації Мазепа ризикнув власним становищем і уклав таємний союз із супротивником царя - шведським королем Карлом ХІІ. Коли шведська армія з’явилася на Україні, несподівано для всіх перейшов на бік шведів. У відповідь Петро І оголосив Мазепу зрадником, наказав чинити люті розправи над його прибічниками, завадив гетьману зібрати навколо себе козацькі війська і надати обіцяну допомогу Карлу ХІІ. Царські війська зруйнували гетьманську столицю Батурин і Запорізьку Січ. Вирішальна битва відбулася під Полтавою 27 червня 1709 р. і завершилася перемогою російської армії.

Таким чином спроба Івана Мазепи визволити Гетьманщину від царського самодержавства не вдалася.

45 Після поразки в Полтавській битві Іван Мазепа помер, а його соратники залишилися у вигнанні в турецьких володіннях. У 1710 р. вони обрали новим гетьманом Пилипа Орлика. Щоб продовжити визвольну боротьбу Орлик :

• проголосив “Пакти і конституцію прав і вольностей Війська Запорізького”;

• заручився підтримкою Туреччини і Кримського ханства.

У 1711 р. війська Орлика при підтримці кримських татар здійснили похід на Правобережжя, проте закріпитися їм там не вдалося. Орлик покинув Україну, щоб продовжувати дипломатичну боротьбу проти Росії. Запорізькі козаки тимчасово осіли у володіннях Кримського ханства, де заснували Олешківську Січ.

Гетьманщину з 1708 по1722 рр. очолював Іван Скоропадський. Його владу Петро І суворо контролював, з цією метою за гетьманом наглядав спеціально присланий царський резидент.

Таким чином в ході збройних виступів Мазепи і Орлика Гетьманщина вичерпала можливості для оборони своїх прав і вольностей. Правобережні землі повернулися під владу Речі Посполитої.

ІV Питання для самоконтролю.

• Пригадай основні напрямки і підсумки політики гетьмана Мазепи до його виступу проти Петра І.

• Пригадай причини і обставини збройного виступу Івана Мазепи проти Петра І.

• Пригадай обставини гетьманування Пилипа Орлика.

V Історичні портрети.

Гетьман Іван Мазепа

Ім’я Івана Мазепи повертає нас в оповиті героїзмом козацькі часи. Народився в шляхетській сім’ї, здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Сходження до вершин влади почав зі служби у гетьманів Дорошенка і Самойловича. У 1687 р. став лівобережним гетьманом. Головне завдання своєї політики вбачав у збереженні автономії Гетьманщини під протекторатом Москви. Основні напрямки і епізоди його правління:

• тиск на Кримське ханство, зокрема взяття турецько-татарської фортеці Кизикермен;

• підпорядкування гетьманській владі Правобережжя

• часткова реставрація феодальних стосунків, поновлення дводенної панщини для залежних селян;

• підтримка церкви, освіти, книгодрукування.

Політика Мазепи принесла Гетьманщині довгоочікуваний спокій. Зруйнувала його російсько–шведська війна за вихід до Балтійського моря. З її початком цар Петро І категорично вимагає від Мазепи військ, робочої сили, продовольства, фуражу. Зневага царя до козацьких вольностей і автономії викликала невдоволення козацтва і старшини. В таких обставинах Мазепа ризикнув власним становищем і уклав таємний союз із супротивником царя - шведським королем Карлом ХІІ. Коли шведська армія з’явилася на Україні, несподівано для всіх перейшов на його бік. У відповідь Петро І проголосив Мазепу зрадником, наказав чинити люті розправи над його прибічникам. Царські війська зруйнували гетьманську столицю Батурин і Запорізьку Січ. Дії Петра І завадили гетьману зібрати навколо себе козацькі війська і надати обіцяну допомогу Карлу ХІІ. Як наслідок вирішальна битва під Полтавою в червні 1709 р. завершилася перемогою російської армії. Після поразки в Полтавській битві Мазепа помер у вигнанні.

Отже з точки зору сьогоднішнього дня Мазепа видається видатною історичною особою. Його збройний виступ проти царського деспотизму бачиться не зрадницьким, а історично закономірним, неминучим кроком. Теорії про «зраду» Мазепи продовжують дотримуватися лише відверті вороги Української держави.

Гетьман Пилип Орлик

Ім’я Пилипа Орлика повертає нас в оповиті романтикою і героїзмом козацькі часи. Народився у шляхетській сім’ї, здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Сходження до вершин влади починав з посади канцеляриста. Згодом став генеральним писарем Війська Запорізького й близьким соратником гетьмана Мазепи.

Після поразки в Полтавській битві Іван Мазепа помирає, а його прихильники залишаються у вигнанні в турецьких володіннях. Новим гетьманом вони обрали Пилипа Орлика. Щоб продовжити визвольну боротьбу Орлик :

• проголосив «Пакти і конституцію прав і вольностей Війська Запорізького»;

• заручився підтримкою Туреччини і Кримського ханства.

У 1711 р. війська Орлика здійснили похід на Правобережжя, проте закріпитися їм там не вдалося. Запорізькі козаки у володіннях Кримського ханства заснували Олешківську Січ, а Орлик покинув Україну і перевів боротьбу проти самодержавства у дипломатичну площину. До кінця свого довгого життя він тривожив царський уряд тим, що намагався створити антимосковську коаліцію за участю Туреччини, Польщі, Швеції та інших країн.

З точки зору сьогоднішнього дня гетьман Пилип Орлик сприймається видатною історичною особою, державотворцем, борцем за незалежність. У світову історію увійшов як автор першої європейської конституції. Неоднозначність постаті Орлика полягає хіба в тому, що досягти поставленої мети, попри всі зусилля, йому так і не вдалося.

Ліквідація царським самодержавством козаччини.

І Питання для розгляду: