1.2. Портрет особи з булімічним розладом

Провідна симптоматика захворювання полягає в:

• частій появі окреслених у часі приступів переїдання;

• активному контролі ваги шляхом частих блювань або використання проносних.

Хворі булімією зовні справляють враження благополучча: у них ідеальна або нормальна фігура, вони успішні і активні. Чудовий «фасад» приховує, однак, украй низьку самооцінку. Вони постійно запитують себе, що від них чекають оточуючі, чи правильно вони поводяться. Прагнуть до більшого успіху і часто плутають любов, якої вони домагаються, з визнанням.

Структура особистості пацієнтів з булімією так само неоднозначна, як і при анорексії. За першим враженням хворі демонструють своїм виглядом сильну, незалежність, цілеспрямованість, честолюбство і витриманість. Однак, це значно відрізняється від їх самооцінки, визначеної почуттям внутрішньої порожнечі, безглуздя і песимістично депресивного фону як наслідку шаблонів мислення і поведінки, що ведуть у почуття безпорадності, сорому, провини і неефективності . Сприйняття себе і «Я-ідеалу» різко відрізняються, хворі вкладають це розщеплення у зовнішньо хорошу і погано приховану картину.

Часто вони походять із сімей, в яких комунікація імпульсивна й є значний потенціал насильства.

Структура відносин у сім'ях відзначена високою конфліктністю і імпульсивністю, слабкими зв'язками між собою, високим рівнем життєвого стресу і малоуспішним проблемно-вирішальним поведінкою при високому рівні очікувань соціального успіху.

У цій ситуації хворі рано приймають відповідальні завдання і батьківські функції. Власні побоювання не впоратися і опинитися у владі свавілля і ненадійності батьків контролюються і компенсуються турботливою поведінкою; слабкі і залежні аспекти власної особистості стримуються і, зрештою, відреаговуються в нападах переїдання і позбавлення від їжі.

Емоційна нестабільність, імпульсивність зі страхом втрати контролю, низька фрустраційна стійкість і високий потенціал внутрішньої потреби у зловживанні визначають психодинаміку порушення. Хворий часто не вдається до диференційованого сприйняття свого внутрішнього стану і його усвідомлення, що призводить до дифузного почуття внутрішньої загрози, що повністю опановує особистість.

Оскільки формулювання конфлікту неможливе, відбувається його зрушення в оральну сферу. Харчування змінює своє значення. Голод спотворено інтерпретується як загроза в результаті втрати контролю, контроль над тілесними функціями надмірно узагальнено прирівнюється до здатності впоратися з проблемами.

Напад переїдання має функцію зниження напруги, інтеграції, тішить самозадоволення, яке, однак, діє короткочасно. Це сприймається хворим як втрата контролю, що піддає радикальному сумніву автономію і здатність впоратися з життям , життєвими обставинами.

Блювання підтримує сталість ваги тіла, що для хворго є мірою і індикатором того, що самоконтроль і самовизначення знову повернуті. Почуття сорому і провини у зв'язку з цим часто є причиною соціального та емоційного регресу, а також розщеплення на зовнішню благополучну і приховану погану самооцінку. Розбіжність між сприйняттям і подачею себе може викликати почуття внутрішньої порожнечі і напруги, яке активується в навантажувальних пускових ситуаціях і знову запускає «сценарій» хвороби.

Булімікі зазвичай:

• перфекціоністи (прагнуть все робити на «відмінно»);

• схильні до зневіри, депресії, нав'язливих думок або дій;

• імпульсивні, хаотичні, готові ризикувати;

• мають низьку і нестійку самооцінку;

• не задоволені власним тілом;

• ставлять собі нереалістичні цілі;

• впадають у відчай, коли не вдається цих цілей досягти;

• будують особисті відносини також по «булімічною» схемою: палке захоплення - різкий розрив;

• мають неприємні дитячі спогади, пов'язані з прийомом їжі (їжа як покарання, насильницьке годування, скандали.

Актуальний конфлікт. При психогенному голодуванні мова йде в меншій мірі про захворювання окремої людини, скоріше - про захворювання всієї родини, де голодуючий стає носієм симптому. Своєю хворобою він виражає те, від чого страждає вся родина, проте цього ніхто не може висловити. З цієї точки зору хворий є найсильнішим в колі своєї родини, бо він наважується, ставлячи під загрозу своє життя, виявити сімейні проблеми і соціальну несправедливість. Якими силами володіють саме ці слабкі і безпорадні зовні люди, проявляється в тій послідовності, з якою вони відмовляються від прийому їжі і висловлюють протест, а також в їх честолюбстві, їх активності та залізному самоконтролі. Останній, звичайно, часто призводить до протилежних дій: щоб не довелося виправдовуватися перед собою через власний вовчий апетит (чемність / щирість), вони часто поглинають гори їжі, щоб потім ініціювати звільнення від неї посередництвом блювання.

Самоконтроль часто призводить до протилежних дій: щоб не довелося виправдовуватися перед собою за свій «вовчий апетит» (чемність/щирість), вони часто поглинають велику кількість їжі, щоб потім вивергнути ії з себе.

У пошуку самостійності, буліміки, залишаючи свій будинок, неминуче потрапляють в конфлікт між тим, чого вони навчилися дома, і своїми власними бажаннями і установками. Шлях у соматику означає для них не «втечу», а швидше драматичну акцію, видиме для всіх повстання проти конвенцій і конформізму, демонстрація автономності [2;3;7;11].