Хроматографія

Хроматографія (з грецьк. хромо-колір, графо-пишу ) – високоефективний фізико-хімічний метод розділення і аналізу, в якому речовина розподіляється між двома фазами: рухомою (елюентом) і нерухомою.

Хроматографія – метод розділення, аналізу і дослідження сумішей речовин, що ґрунтується на різному розподілі речовин в динамічних умовах між рухомою і нерухомою фазами (на різній сорбції складових частин яким-небудь адсорбентом).

Хроматографія – метод, який ґрунтується на розділені складної суміші речовин на компоненти за допомогою сорбційних принципів у динамічних умовах. В основу принципу покладено принцип різної сорбції компонентів суміши на обраному сорбенті, тобто на розподілі речовин між двома фазами – рухомою і нерухомою.

Маси зразків - мікрограми.

Розрізняють Хроматографію:

-за середовищем, в якому відбувається розділення (газова і рідинна Х.) Газова хроматографія (використовується наприклад для визначення якості харчового спирту)

Рідинна хроматографія (використовується для аналізу та виділення органічних сполук);

-за механізмом розділення (молекулярна, йонообмінна, осадова і розподільча Х.);

-за технікою проведення розділення (колонкова, капілярна, тонкошарова і Х. на папері, HPLC (ВЕРХ, ВисокоЕфективна Рідинна Хроматографія)).

Хроматографія знаходить широке застосування для ідентифікації різних речовин. За допомогою газової та газоворідинної хроматографії встановлюють жирно кислотний склад мясних продуктів, визначають вміст пестицидів в різних продуктах. Тонкошарову хроматографію застосовують для розподілення та аналізу амінокислот, вуглеводів тощо у різних біологічних об’єктах.

Хроматографія широко використовують при аналізі корисних копалин, гірських порід і мінералів у технол. процесах для очищення і опріснення води, для отримання речовин високої чистоти. У нафтовій аналітичній практиці широко застосовуються різні види X. на алюмосилікатних сорбентах і на спеціальному хроматографічному папері.

Види хроматографій

Тонкошарова хроматографія

Аналітична Тонкошарова хроматографія широко застосовується в органічній хімії для поточного аналізу сумішей (сумарний час експерименту 2-10хв). Нерухомою фазою служить силікагель нанесений на пластинку (найчастіше товсту алюмінієву фольгу). Як рухому фазу застосовують органічні розчинник.

Набір гептан<етилацетат<метанол дозволяє елюювати більшість сполук. Часто також застосовують хлороформ.

Колонкова хроматографія

Один з основних спосіб очистки органічних речовин в сучасній синтетичній практиці. Силікагелем набивають скляну колонку завтовшки 5-50мм. Зверху наносять малу кількість концентрованого р-ну суміші, а потім починають елюювання аналізуючи час від часу розчин, що виходить через малий отвір знизу колонки.

HPLC (ВЕРХ)[ред. • ред. код]

HPLC (ВЕРХ, ВисокоЕфективна Рідинна Хроматографія) використовує прикладання зовнішнього тиску для прискорення проходження рідини через колонку. Це дозволяє застосовувати наповнювач з часточками меншого розміру й прискорює розділення. Препаративні хроматографи для розділення органічних речовин працюють при тиску порядку 100-600 бар з металевими колонками діаметром 0.5-4.6 мм (найчастіше використовують диаметром 2.1 та 4.0 - 4.6 мм) та довжиною 15-300 мм. Як нерухому фазу застосовують ліпофільно-модифікований силікагель (оберненофазна хроматографія), тоді як рухомою фазою слугують суміші води та органічного розчинника (найчастіше ацетонітрилу). ВЕРХ застосовують як для аналізу, так і для розділення сумішей. Типовий час експерименту 2-30хв.