Періоди дитячого віку

При роботі з дітьми обов'язково слід враховувати, що особливості розвитку кожної дитини значною мірою залежать від особливостей, які діти успадкували. Проте існують певні закономірності змін росту та розвитку дитячого організму, які є загальними і характерними для більшості дітей. Ріст та розвиток організму в ембріональній стадії та у всі наступні періоди дитинства залежать не тільки від внутрішніх регуляторів, але і від впливу зовнішніх чинників.

Процес розвитку організму безперервний. Найактивніше він відбувається в антенатальний період, далі - з моменту народження дитини до 17 років. Існує закономірність, що чим менша дитина, тим інтенсивніше і своєрідніше відбуваються процеси росту, розвитку та формування організму.

Розвиток тканин та удосконалення функцій окремих органів і всього організму в цілому є процесами, які принципово відрізняють дитячий організм від дорослого.

Відповідно до характеру та інтенсивності змін, які відбуваються в організмі, — прийнято розрізняти такі періоди розвитку дитини .

1. внутрішньоутробний (антенатальний) розвиток - 280 днів;

2. новонародженості - близько 3-3,5 тижнів;

3. грудний-до 1 року;

4. ясельний - від 1 до 3 років;

5. дошкільний - від 3 до 7 років;

6. шкільний - від 7 до 17 років, у цьому періоді виділяють:

   • молодший шкільний - від 7 до 12 років;

   • старший шкільний - від 12 до 17 років.

Внутрішньоутробний період розвитку.

Розвиток щелепно-лицевої ділянки

Період внутрішньоутробного розвитку є найважливішою, відповідальною і найвразливішою фазою розвитку плода. Знання його особливостей мають велике практичне значення для здійснення антенатальної профілактики різних стоматологічних захворювань, профілактики формування вроджених вад, аномалій розвитку обличчя та зубо-щелепової системи дитини.

Всі аномалії, що загалом характеризуються відхиленнями від нормального розвитку обличчя, щелеп і зубів у процесі ембріогенезу, починаються головним чином на ранніх стадіях і мають первинний характер. Порушення структури, форми та розмірів, які виникають при подальшому рості і розвитку зубо-щелепової системи мають похідний, вторинний характер.

На 12-й день внутрішньоутробного розвитку плода у зародка формується ротова впадина або ямка. Наприкінці 1 місяця ротова впадина обмежується 5 горбами або паростками 1 зяберної дуги. По центру, вище від ротової впадини, є непарний – лобний паросток. Із нього формуватимуться вся верхня частина обличчя – чоло, ділянка очей, ніс, носова перегородка, піднебіння, середня частина верхньої губи та верхньої щелепи.

Нижче від лобного паростка розташовані два верхньощелепових, з яких формуються верхня частина щік, бокові відділи верхньої щелепи та губ. Під двома верхньощелеповими паростками розташовані також парні нижньощелепові паростки першої зяберної дуги, з яких формуються нижня частина щік, нижня щелепа, нижня губа. Зрощення паростків, які формують обличчя, завершується на 7-у тижні внутрішньоутробного розвитку.

Всі кістки лицьового відділу черепа є покривними і розвиваються з мезенхімального шару. Будь-які порушення процесів зрощення паростків І зяберної дуги призводить до формування вроджених вад обличчя.

Язик формується з 4 до 8 тижнів з І, ІІ та ІІІ зябер них дуг. З нижньощелепового паростка І зяберної дуги формується кінчик язика, з ІІ зяберної дуги – середній відділ язика, з ІІІ зяберної дуги – корінь язика, який наприкінці 2 місяця внутрішньоутробного розвитку зростається з іншими відділами язика.

Альвеолярні відростки щелеп розвиваються з мезенхіми, яка оточує зачаток зуба. Закладка коміркових відростків нижньої щелепи відбувається на 3 місяці внутрішньоутробного розвитку, верхньої – на 4 місяці. Із розвитком та прорізуванням зубів тісно пов’язані ріст і формування щелеп. Із закінченням прорізування зубів закінчується формування коміркового краю, а із закінченням утворення кореня - формування його основи.

У щелепах, які активно розвиваються та формуються, утворюються та розвиваються зачатки зубів.