7. Східні слов’яни.

а)Походження та розселення слов’ян.

Існують дві основні теорії походження:

1) міграційна теорія (слов’яни прийшли з берегів Дунаю або з території між Віслою й Одером);

2) теорія автохтонного походження слов’ян (слов’яни є корінні жителі Європи від Дністра до Вісли).

Східні слов’яни поділяються на три групи: південно-західна (українці), західна (білоруси), східна (росіяни).

Територія розселення слов’ян: від Балтійського до Чорного моря; від річки Прут, Карпат-ських гір, річки Західний Буг на заході до річки Дон, верхів’їв річки Волги – на сході.

б)Господарське життя...

Слов’яни використовували залізні знаряддя праці: наконечники до дерев’яного рала, серп, сокира, ніж, свердло, інше. Частина речей – з кісток тварин (гребінка, приколка). Виготовляли прикраси – з заліза, бронзи, рідше – срібла (сережки, браслети, застібки, шийні гривні).

Заняття: землеробство (вирощували всі зараз відомі зернові культури), скотарство, садів-ництво, полювання, рибальство, промисли (бортництво). Волів використовували як тяглову силу. Застосовували перелогову систему землеробства та парову з двопільною та трипільною сівозмінами. Були розвинуті ремесла: залізоплавильне, ковальське, теслярське, гончарне, ткацьке, кушнірське (обробіток шкіри).

Торгівля відігравала важливу роль. За гроші правили срібні монети. В арабські країни вивозили хутра, мед, віск, хліб, рибу, шкури. Торгували з Візантією, провінціями Західної Римської імперії, грецькими містами-державами, країнами Азії та Близького Сходу.

...Й суспільний устрій.

Ранні слов’яни жили ще за традиціями родоплемінного устрою. У них існували патрі-архальні сім’ї, що спільно володіли майном, насамперед, землею. Але поступово утверджується сусідська община. Суспільний устрій ранніх слов’ян мав перехідний характер: на зміну первісному демократизму приходить нова форма суспільної організації – військово-племінний союз, де влада зосереджувалась у руках сильних вождів (князів), яких спочатку обирали на народних зборах (вічі) разом із старійшинами (тобто ми спостерігаємо народовладдя: на чолі стояли князь та старійшини, основні питання вирішували народні збори – віче), а згодом їх влада стає спадковою.

в)Побут та звичаї і вірування.

Житло (V-VIIстоліття): основний тип – напівземлянка; двосхилий дах, покритий шаром землі, спирався на стіни, що були сплетені з хмизу, обмазані глиною; долівка – з материкової глини; в одному з кутків – піч, вздовж стін – лави або лежанки; підвальні ями для зберігання харчових припасів. Поруч з житлами – господарські приміщення та майстерні.

Пишно святкувалися обрядові свята. Релігією, що сповідували слов’яни було язичниство (культ обожнення сил природи):

– Даждьбог (Сонце-бог) – Бог Сонця.

– Сварог – Бог Неба.

– Дана – Богиня води.

– Жива – Богиня життя.

– Коляда – Богиня неба, мати Сонця, дружина Даждьбога.

– Стрибог – Бог вітрів.

– Купайло – Бог врожайності, родючості.

– Лель – Бог кохання і бджолярства.

– Мара – Богиня зла, хвороб, смерті.

– Макоша – Богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води.

Жреці у слов’ян – волхви були носіями астрономічних, медичних, математичних знань, мови, докириличної писемності.

Капище – місце для вшанування богів, жертвоприношень.

г)Племенні союзи слов’ян.

VII – IX століття – завершальний етап розпаду первісного ладу й виникнення військово-племенних союзів. Кожен складався з десятків мілких племен на чолі з князями й старій-шинами. Це був важливий крок на шляху до утворення держави.

Було утворено 15 союзів племен. Українська група складалася з 8 союзів: древляни, поляни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни, дуліби, білі хорвати.

Одним з найперших відомих військово-племінних союзів був антський союз. Анти не лише оборонялися, а й самі вели постійні війни.

421 року анти, підкорені гуннами, брали участь у походах на Візантію. Після розпаду гуннського племінного союзу анти беруть активну участь у Балканських війнах та переселенні на Балкани. Вони допомагали Візантії у боротьбі проти готів, остготів, а у Візантії відвоювали майже весь Балканський пів-острів.

д)Заснування Києва.

II половина V століття. Кий, Щек, Хорив, Либідь.