2.Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.

Ідеї Великої Французької революції, знайомство з життям у країнах Європи під час походу російської армії 1813-1814 рр. Викликали у прогресивних людей того часу опозиційні настрої. Протест проти підвалин життя в Російській імперії вилився у створення таємних товариств. Одними з перших були масонські організації так званих “вільних мулярів”, що з'явилися в Росії наприкінці XVIII ст.

1817-1819 рр. масонські ложі виникли в Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі. Спочатку їх ме-

тою було об'єднати усіх людей світу в розумне суспільство, що можливе за умов самовдоско-

налення кожної окремої людини. Але пізніше виникають масонські ложі з більш чіткими цілями. Найбільший вплив серед них мала полтавська ложа під назвою «Любов до істини», заснована 1818 р. І.Котляревським, С.Кочубеєм, М.Новиковим та ін., ії метою був розвиток української культури, української мови, просвітництво народу. Тоді ж у Києві виникла ложа за назвою «Ложа об'єднаних слов'ян», заснували яку поляки В.Росцишевський, X. Хар-линський, П.Оліза (усього до складу ложі ввійшли 70 чоловік із числа представників націо-нальної інтелігенції, офіцерства). Мету організації її учасники бачили у відновленні автоном-ного устрою в Україні.

1821 р. Василь Лукашевич, ватажок дворянства Переяславского повіту, створює «Малоро-

сійське таємне товариство». Метою товариства було досягнення автономії України. У діяль-ності товариства брав активну участь генерал-губернатор Малоросії В. Рєпнін. Програма товариства була викладена в праці «Катехізис автономіста», написаний В. Лукашевичем. Го-

Ловну свою мету освічене українське дворянство вбачало в національно-культурному відродженні України, зростанні національної самосвідомості українського народу.

З ініціативи патріота України В.Каразіна був 1805 р. відкритий університет у Харкові, що

став головним українським науковим центром. Діяльність університета сприяла тому, що на Слобожанщині починають виходити часописи, у яких розглядалися проблеми української історії, літератури. 1816-1819 рр. у Харкові був виданий перший в Україні часопис «Укра-їнський вісник», де публікувалися дослідження з історії, етнографії, географії України.

1834 р. Г.Квітка-Основ'яненко видав «Малоросійські оповідання» українською мовою. Твір мав величезний успіх і приніс автору звання “батька української прози”.

Представники української інтелігенції активно працювали над історією України. 1822-1830 рр. Д.Бантиш-Каменський видав «Історію Малої Росії» у 4-х томах – фундаментальну працю з історії України. 1842-1843 рр. М. Маркевич випустив у світ «Історію Малоросії».

Таким чином, наприкінці XVIII – на початку XIXст. українська інтелігенція зробила вели-

кий внесок у розвиток національної самосвідомості українського народу, заклала основи сис-темного вивчення історичного минулого народу, його звичаїв, духовного життя, розвинула й вдосконалила українську мову, зробивши її мовою науки і літератури.

3. Кирило-Мефодіївське братство.

40-х рр. XIX ст. Київ став центром українського національно-культурного руху, де 1834 р.

був відкритий університет св.Володимира. А 1846 р. у Києві була створена перша політична організація – Кирило-Мефодїївське братство, назване так на честь перших слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Організаторами братства були Микола Костомарів (про-фесор Київського університету), Василь Білозерський (учитель із Полтави), Микола Гулак (службовець канцелярії генерал-губернатора). Згодом до складу братства увійшли П.Куліш, Т.Шевченко, М. Савич, Л. Маркевич та ін.

Програмними документами братства були: «Статут Слов'янського братства святих Кирила і Мефодія», «Книга буття українського народу», «Записки». Мета братства – лікві-дація самодержавства і кріпосного права, установлення республіки, введення демократичних свобод. Київ мав стати столицею слов'янської федерації.

У своїй практичній діяльності члени братства обмежувалися просвітительською роботою: розповсюджували революційні твори Т. Шевченка та ін. авторів; складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси і поляки»), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з царатом. В.Білозерський склав проект запровадження в Україні розгалу-женої мережі початкових навчальних закладів, збиралися кошти на видання популярних книг. П.Куліш написав перший підручник з історії України «Повість про український народ»,

а також першу українську абетку (“кулішівку”).

Але з питань досягнення політичних цілей погляди членів братства розходилися.

Представники помірковано-ліберального крила (М.Костомарів, В.Білозерський,П.Куліш) виступали за реалізацію програмних цілей шляхом реформ.

Представники радикально-демократичного крила (М.Гулак, І.Посяда, Т.Шевченко) висту-

пали за необхідність народного повстання, встановлення республіки, скасування самодер-жавства.

Проіснувало братство 14 місяців і було розгромлене на початку квітня 1847 р. Члени товариства були засуджені до різних термінів заслання.