Буквосполучення

1. Ti перед голосними вимовляється як “ ці “: natio ( націо ) – нація; ratio ( раціо ) – розум.

Але коли буквосполучення “ ti “ стоїть після s, t, x, то навіть перед голосними воно вимовляється як “ ті “: ostium (остіум) – отвір; Attius (Аттіус) – Аттій ( ім’я ); mixtio ( мікстіо ) – змішування.

2. Ngu перед голосним вимовляється як “ нгв “, а перед приголосним – як “ нгу “: lingua ( лінгва ) – мова; sanguis ( сангвіc ) – кров; але lingula ( лінгуля ) – язичок.

3. Qq вживається тільки у сполученні з “ u “ і вимовляється як “ кв “:

aqua ( аква ) – вода; equus ( еквус ) – кінь; quinque ( квінкве ) – п’ять.

4. Su читається як “ св “, якщо після нього стоїть голосний, який становить з ним один склад: suavis ( свавіс ) – приємний; suadeo (свадео ) – раджу; suesco ( свеско ) – звикаю

і як “ су “, якщо не становить з ним одного складу: suus ( суус ) – свій.

У словах грецького походження часто зустрічаються буквосполучення з літерою “ h “:

сh вимовляється як “ х “:

schola ( схоля ) – школа,; charta ( харта ) – папір;

ph вимовляється як “ ф “:

phosphorus ( фосфорус ) – фосфор; physica ( фізіка ) – фізика;

rh вимовляється як “ р “:

rhythmus ( рітмус ) – ритм; rhetor ( ретор ) – ритор;

th вимовляється як “ т “ :

theatrum ( театрум ) – театр; labyrinthus ( лябірінтус ) – лабіринт.

Правила наголосу (accentus)

1. Підрахунок складів в латинській мові починається від кінця слова:

5 4 3 2 1

me – di – ca – men – tum

2. На першому складі ( від кінця слова ) наголос ніколи не ставиться.

3. В двоскладових словах наголос ставиться на другому від кінця складі.

4. В багатоскладових словах наголос ставиться:

а) на другому складі, якщо він довгий;

б) на третьому складі, якщо другий короткий

Довгота і короткість

Довгота складу залежіть від голосного звука. Голосні звуки можуть бути довгими чи короткими. На довготу чи короткість голосного звука

вказують надрядкові знаки: ˉ ( знак довготи ), ˘ ( знак короткості ). Голосні звуки бувають довгими чи короткими за природою і за позицією.

Довгота і короткість голосних за природою не має пояснення. Наприклад, в слові a-mī-cus ( друг ) наголос стоїть на другому від кінця складі, тому що він довгий за природою. В слові me-dĭ-cus ( лікар ) наголос стоїть на третьому від кінця складі, тому що другий склад є коротким за природою.

Другий склад є довгим:

1. За природою (історична довгота): a-mī-cus ( друг ).

2. Якщо голосний другого складу є дифтонг: Mu-sae-um (храм Муз); di-ae-ta ( дієта).

3. За положенням, якщо голосний другого складу стоїть перед двома або більше приголосними або перед x, ma-gis-ter ( вчитель ); in-stru-men-tum ( знаряддя );

complexus ( обійми, зв’язок ); reflexus ( рефлекс ).

Другий склад є коротким:

1. За природою (історична короткість): po-pŭ-lus ( народ )

2. Якщо голосний другого складу стоїть перед голосним:

au-di-o ( слухаю ); va-cu-um ( пустота ); prae-si-di-um ( охорона ).

3. Якщо голосний другого складу стоїть перед “ h “: con-tra-ho ( я скорочую ).

Nota Bene:

1. Muta cum liquĭda (німий з плавним)

В латинській мові приголосні c, g, p, b, t, d називаються німими (muta). приголосні l, r називаються плавними (liquidaе). Сполучення німого з плавним (cr, cl, gr, gl, pr, pl, br, bl, tr,tl, dr,dl), не утворює довготи попереднього складу, голосний перед ними короткий:

cen-ti-mĕ-trum (сантиметр); ver-tĕ-bra ( хребець ); te-nĕ-brae ( темрява ).

Так само голосний буде коротким перед буквосполученнями грецького походження ch, ph, rh, th : sto-ma-chus (шлунок), phi-lo-so-phus (філософ).

2. Суфікси -āl, -ār, -āt, -īn, -ōs-, -ūr-, -ūt – довгі за природою:

annālis ( річний) ; futūrum ( майбутність ); salūtаs ( ти вітаєш ).

Суфікси –ĭc-, -ĭd-, -ĭl-, -ŭl-, -ŏl- короткі за природою:

insŭla ( острів ); filliŏla ( донечка ); inimĭcus ( ворог )

Вправа 1. Прочитайте латинські слова:

Imperator, magister, novus, terra, fortuna, imperium, murus, portus, umbra, probare, gratulare, institutum, geometria, status, affectus, elementum, membrana, littera, metallum, numerus, luna, arena, minimus, orator, mater, pater, nomen, argumentum, domus, vinum, aorta, instrumentum, legalis, minus, stella, vita, planta, iuventus, obiectus, Assyria, ius, aio, Iulius, Iulia.

Вправа 2. Прочитайте латинські слова, визначте дифтонги:

Augustus, auris, autumnus, causa, praerogativa, auditorium, aediles, praetor, ausculto, aegrotus, audio, eurinus, auditor, Aemilius, aera, neuter, Euridica, aestas, Oedipus, aeternus, eurus, Euripides, gangraena, moenia, aevum, oeconomus, pneumonia, oestrus, coëgi, praemium.

Вправа 3. Прочитайте слова, поясніть вимову приголосного “с”:

Cultura, pactum, corpus, collega, caput, dictator, Cicero, carcer, commercialis, caroenaria, caecus, Caryae, cicada, caelum, circum, caementum, concessio, certamen, concentus, corrector, caelipotens, curator, civitas, cubiculum, cognoscere, corpusculum, crimen, Scaevola, Mycenae, Cyrus, scaenicus, auctor, accentus.

Вправа 4. Прочитайте латинські слова, зверніть увагу на вимову приголосних “g“ і “h“:

Humanus, herbarium, Gaius, harmonia, Gallus, historia, Hispania, Germania, herba, glandula, haema, gelatina, hygiena, grammaticus, hypertonia, collegium, habitus, haemoglobinum, Aegyptus, hepar.

Вправа 5. Прочитайте латинські слова, поясніть їх вимову:

Reflexus, minus, plus, stella, Caesar, zeta, praesens, xylon, censura, extractum, illusio, classicus, repressio, occasio, excursio, scaeva, semestris, depressio, assistens, aspectus, complexus, conspectus, Xerxes, casus, dux, vox, exemplar, examen, exportare, explicare, zodiacus, zmaragdus, scaenicus, accessus.

Вправа 6. Прочитайте латинські слова, поясніть вимову сполучення “ ti “.

Lucretia, stilus, constructio, navigatio, traditio, mixtus, discriminatio, demonstratio, bestia, particeps, vitium, sentio, Latium, Latini, stimulus, inspectivus, potentia, elegantia, lectio, Attianus, initium, patientia, ostiolum, etiam, mentio, mixtura, Attica, ostiarius, nuntius, mixtarius, mentior, munitio,declinatio, dissertatio, sapientia.

Вправа 7. Прочитайте слова, поясніть вимову сполучень ngu, qu, su:

Bilinguis, sanguis, assuetudo, unguis, ungula, suavitas, unguiculus, quinquaginta, quadratus, quies, Suetonius, quinquefolius, suum, quisquiliae, Suessula, quodque, unguinosus, undequinquagesimus, suavidicus, linguatulus, lingulatus, consultatio, consuetudo, linguosus, quattuor.

Вправа 8. Прочитайте слова, поясніть вимову сполучень ch, ph, rh, th:

Chorus, amorphus, rhytmicus, psychologia, scholasticus, orthographia, philosophus, chaos, charisma, rhombus, sphaera, thesis, mythologia, Phrygius, mentha, schema, thea, monolithus, thermae, nympha, thynnus, character, machina, chartula, chrysanthemon, schismaticus, schoenus, thema, thymus, Phoebus, phthisis, Rhodus, pharmaceuticus, thesaurus, thyrsus, Gracchus, Pyrrhus, Thermopylae.

Вправа 9. Прочитайте латинські слова, визначте довготу або короткість передостаннього складу, поставте наголос. Поясніть постановку наголосу:

Cubicŭlum, mensūra, semestris, incĭdens, calendarium, pigmentum, dictatūra, verticālis, taceo, generālis, experimentum, frontālis, cultūra, Romŭlus, conflictus, contractūra, epistŭla, epistolāris, humĭlis, legātus, pericŭlum, sagitta, nobilĭtas, auctorĭtas, thesaurus, nobĭlis, honor, illusio, accentus, columna, conspectus, December, Valerius, Lucius, Attĭca, Sicilia, Graecia, ocŭlus, difficĭlis, popŭlus.

Вправа 10. Прочитайте латинські слова, зробіть транслітерацію їх за допомогою букв українського алфавіту; визначте довготу або короткість передостаннього складу, поставте наголос. Поясніть постановку наголосу:

зразок виконання: pulchritūdo – [пульхрітудо] – наголос падає на другий склад від кінця слова, оскільки він довгий за природою.

Sanctus, aequus, quisque, quaero, Gracchus, Rhenus, princeps, aēr, Phaedrus, caelum, caecus, laudo, foedus, Pyrrhus, sanguis, Xerxes, Scythia, Philippus, proelium, Aegyptus, Augustus, December, praesidium, Achilles, justitia, magister, bestia, thesaurus, necessarius, gymnasium, divīnus, minĭmus, majōres, nomĭno, occŭpo, urbānus, Athēnae, Sophŏcles, Homērus, incŏla, Germānus, Juppĭter, Archimēdes, Miltiădes, poēma, discipŭlus, Caucăsus, Syracūsae, agricŏla, occīdo, consuetūdo, laetitia, artĭfex, assuesco, auxilium,iniuste, paupertas, Mycēnae, Scaevŏla, Sisiphus, frequenter, incautus, oracŭlum, Maecēnas, vehĕmens, Romŭlus, amoenus, conflictus, silentium.

Mandate memoriae:

1. attente – уважно, напружено

2. bene – добре

3. male – погано, невдало

4. semper – завжди, постійно

5. saepe – часто

6. sed – але, однак

7. aliquando – коли-небудь

8. nunquam – ніколи

9. cur – чому, з якої причини

10. ibi – там, туди

11. ubi – де

12. si – якщо

13. non – не, ні

14. et – і

ЗАСНУВАННЯ РИМА

Рим, столиця могутньої Римської держави, виник не відразу. Минули століття, перш ніж він став багатолюдним містом, яке викликало подив і захоплення чужинців своїми врочистими храмами, розкішними палацами, високохудожніми скульптурами.

Місто виникло на березі річки Тібр за 25 км. від моря на високих пагорбах, зручних для оборони. Цих пагорбів було сім: Палатин, Капітолій, Квірінал, Вімінал, Есквілін, Целій, Авентин, і тому Рим досить часто називають “ містом на семи пагорбах”.

Згідно з легендою, Рим завдячує своїм виникненням братам-близнюкам Ромулу і Рему, нащадкам троянця Енея, який після загибелі міста Трої приплив до італійських берегів. Про пригоди Енея на шляху до Італії в поетичній формі розповів відомий римський поет Публій Вергілій Марон у поемі “ Енеїда “.

Легенда повідомляє, що Еней врятувався під час загибелі Трої, сів на корабель та довго блукав по морям. Зрештою він висадився в Лації, де його гостинно прийняв цар Латин і віддав свою дочку Лавінію йому в дружини. Син Енея Юл заснував в Італії місто Альба Лонга, де пізніше правив один із нащадків Енея – Нумітор. Але брат Нумітора Амулій підступом захопив царську владу. Він скинув Нумітора з престолу, а його дочку Рею Сільвію віддав у жриці богині домашнього вогнища Вести. Ці жриці не мали права брати шлюб. Але через деякий час Рея Сільвія народила двох синів – Ромула і Рема, батьком яких, за легендою, був бог війни Марс. Довідавшись про це, Амулій наказав слузі вбити немовлят. Проте слуга змилосердився над ними і залишив їх у кошику на березі річки Тібр. Там малюків знайшла вовчиця і вигодувала своїм молоком. Згодом дітей побачив царський пастух, який і замінив їм батька. Коли Ромул і Рем виросли, вони прийшли в Альбу Лонгу, вбили Амулія і повернули царський трон своєму дідові Нумітору.

Ромул і Рем не захотіли залишатись у місті своєї матері, а вирішили заснувати нове поселення. Для цього вони обрали місце, де їх колись знайшла вовчиця, - Палатинський пагорб. Ромул запряг у плуг вола й корову і виконав священний обряд заснування міста – оборав територію, поклавши таким чином певні межі новому поселенню. Це сталось, як розповідає легенда, 21 квітня 753 р. до н. е.

За однією з версій, під час зведення міських мурів між братами виникла сварка, і Ромул убив Рема. Однак жити у новозбудованому Римі не було кому, адже Ромул мав лише невеликий загін. Для примноження населення свого міста на Капітолії влаштували пристановище для усіх прибульців, рабів- утікачів і навіть злочинців. Рим розбудувався, став красивим містом. Однак у ньому не було жінок, а добровільно родичатися з римлянами ніхто з сусідів не хотів. Довелося піти на хитрість. Ромул оголосив, що влаштовує велике свято, ігри й гуляння на честь Нептуна і запрошує сусіднє плем’я сабінянів, чиї жінки славилися своєю вродою. Під час бенкету римляни підступно викрали сабінянок і одружилися з ними. Скривджені сабіняни пішли війною на Рим, та жінки зуміли помирити суперників. За обопільною згодою, римляни й сабіняни об’єдналися в одну країну і стали називатися “римським народом квіритів” під орудою Ромула і сабінського царя Тіта Тація. Після смерті останнього Ромул правив один упродовж 37 років, ведучи переможні війни з сусідами і роздаючи своєму народові загарбані землі.

____________________________________________________________________

LECTIO SECUNDA (ІІ)

NOMEN SUBSTANTIVUM (ІМЕННИК)

ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА

GENUS – РІД

Латинський іменник має три роди:

Masculinum (m ) Femininum ( f ) Nеutrum (n)

NUMERUS – ЧИСЛО

numĕrus singulāris (sing.) – однина numĕrus plurālis (рl.) – множина

СASUS – ВІДМІНОК

casus nominatīvus (Nom.) – називний (хто? що?)

casus genetīvus (Gen.) – родовий (кого? чого? чий? чия? чиє?)

casus datīvus (Dat.) – давальний (кому? чому? для кого? для чого?)

casus accusatīvus (Acc.) – знахідний (кого?, що?)

casus ablatīvus (Abl.) – орудно-місцевий (ким? чим? де? коли? звідки?

від кого? від чого? чому? як?)

casus vocatīvus (Voc.) – кличний, відмінок звертання

DECLINATIO - ВІДМІНА

В латинській мові існує п’ять відмін. Відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини (genetivus singularis):

відміна (declinatio)	I	II	III	IV	V
рід (genus)	f	m,n	m,f,n	m,n	f
закінчення в Gen. sing.	-ae	-i	-is	-us	-ei

Вправа 1. Визначте відміну іменників:

avis, is f – птах; spiritus, us m – дух; stella, ae f – зірка; servus, i m – раб;

donum, i n – подарунок; spes, ei f – надія; Roma, ae f – Рим; lex, legis f – закон;

puer, eri m – хлопець; locus, i m - місто , regio, onis f – регіон.

DECLINATIO PRIMA SUBSTANTIVORUM