LECTIO PRIMA (I)

Латинський алфавіт вимова голосних, приголосних та їх сполучень

Латинський алфавіт, яким у наш час широко користуються численні мови, має 25 літер.

Позначення	Назва	Вимова	Позначення	Назва	Вимова
A a B b C c D d E e F f G g H h I i J j K k L l	a be ce [tse] de e ef ge ha i jota ka el	[a] [б] [k] [ц] [д] [е] [ф] [г] [ґ] [і] [й] [й] [k] [ль]	M m N n O o P p Q q R r S s T t U u V v X x Y y Z z	em en o pe ku er es te u ve ix ypsilon zeta	[м] [н] [o] [п] [k] [р] [с] [з] [т] [у] [в] [kс] [kз] [і] [з]

З 25 літер, наведених в таблиці, двох: Vv і Jj не існувало в класичній латині. Приголосні звуки, які зараз передаються цими літерами, раніше передавалися літерами Uu i Ii. Літера Кк була архаїчною вже у класичний період. Вона збереглася тільки у декількох словах. Літери Yy i Zz зустрічаються тільки у словах грецького походження.

Вимова. Голосні ( vocales )

У латинському алфавіті 6 голосних – а, е, і, о, u, y. Це так звані монофтонги ( одноголосні ). Кожна з голосних літер позначала два звуки, з яких один довгий, а другий короткий. Для позначення довготи і короткості вживають надрядкові знаки: ˉ ( знак довготи, ā ), ˘( знак короткості, ă ).

Літера “ е “ вимовляється твердо, як український звук “ е”: ego (его) – я.

Літера “ і “ служить для позначення голосного [і] та приголосного [й] .

Якщо “і” стоїть на початку слова або складу перед голосним і всередині слова між двома голосними, то вимовляється як [й] :

ianua (йануа) – двері; iugum (йугум) – ярмо; iocus (йокус) – жарт;

iniectio ( ін’єкціо ) – укол, ін’єкція; maior ( майор ) – більший.

У всіх інших випадках вимовляється як “ і “ ( голосний ):

ignis (ігніс), – вогонь; inopinabilis ( інопінабіліс ) – несподіваний

Літера “ y “ ( гр. іпсилон ) вживається у словах грецького походження. Вона вимовляється як “ і “. Наприклад: pyrămis ( піраміс ) – піраміда, symbŏlum ( сімболюм ) – символ, syllăba ( сілляба ) – склад.

Дифтонги

Крім монофтонгів, у латинській мові є дифтонги, тобто сполучення двох голосних, що вимовляються як один звук: ае, ое ( диграфи ), або як один склад: au, eu (дифтонги).

Дифтонг “ае” вимовляється як довге “ е “ :

aetas (етас) – час, епоха; saepe ( сепе ) – часто; praemium ( преміум ) –

Дифтонг “ое” вимовляється, як німецький [ö], французький [ø], англійський [ə]: poena ( пена ) – покарання; foedus ( федус ) – угода.

Буквосполучення “ ае “, “ ое “ іноді читаються як два звуки ( кожний голосний слід читати окремо ). Тоді над “е” ставиться один з надрядкових знаків: знак довготи – aē, oē, або дві крапки (трема) aë, oë. Наприклад:

aër – ( аер ) – повітря; poēta – ( поета ) – поет.

Дифтонг “ au “ вимовляється як у рідній мові [ау / ав], дифтонг “ eu “ – [еу / ев]. Наприклад:

aurum (аурум/аврум ) – золото; autumnus (аутумнус/автумнус) – осінь;

neutralis (неутраліс/невтраліс ) – нейтральний;

ПРИГОЛОСНІ ( CONSONANTES )

З 18 приголосних латинської мови мають особливості у вимові такі:

1. Cc передає два звуки: “ ц ” і “ к ”. Як “ ц “ вона читається перед e, ae, oe, і, y:

cera (цера) – віск; caelamen (целямен) – різьба; cito (ціто) – швидко;

civis ( цівіс ) – громадянин; cytus ( цітус ) – клітина;

Як “ к ” вона читається перед а, о, u та приголосними:

carus ( карус ) – дорогий; cor (кор) – серце; cras (крас) – завтра

2. G g вимовляється як українське “ г “ в слові “ганок” ( руське “ г “ ):

gutta ( гутта ) – крапля; genus ( генус ) – рід.

H h читається як українське “ г “: homo ( гомо ) – людина.

3. S s вимовляється як “с “:

singularis ( сінгуляріс ) – однина; consilium ( консиліум ) – нарада.

В позиції між голосними вона читається як “ з “:

generosus ( генерозус ) – шляхетний; rosa ( роза ) – роза;

Якщо “ s “ знаходиться в оточенні голосного, з одного боку, та букв “ m “ або “ n “ – з іншого, вона здебільшого (але не завжди) читається як “ з “:

mensura ( мензура ) – міра.

4. Х х вимовляється або як “ кс “ або“ кз, гз “ (між двома голосними, другий з яких наголошений) maximus ( максімус ) – найбільший; lux ( люкс ) – світло;

5. Ll читається м’яко:

latus ( лятус ) – широкий; lupus ( люпус ) – вовк; lacus ( лякус ) –озеро.

6 Zz вимовляється як “ з “: zona ( зона ) – пояс; oryza ( оріза ) – рис.

В декількох словах вимовляється як “ ц “: zincum ( цінкум ) – цинк; influenza ( інфлюенца ) – грип.