- •1. Предмет, метод і завдання курсу ідпзк
- •2. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн
- •3. Зміст поняття Історія Стародавнього Сходу
- •4. Виникнення державності в країнах Стародавнього Сходу
- •5. Поняття східної деспотії, три відомства в країнах Стародавнього Сходу
- •6. Утворення держави в Стародавньому Єгипті
- •7. Суспільний лад Стародавнього Єгипту
- •9. Утворення держави в Стародавньому Вавилоні
- •10. Суспільний та держ лад Стародавнього Вавілону
- •11. Закони Вавілонського царя Хамураппі
- •13. Суспільний та держ лад Стародавньої Індії
- •16. Реформи Тезея – причини і значення для формування рабовласницької держави у Греції
- •17. Реформи Солона
- •18. Реформи Клісфена. Завершення демократичних перетворень
- •19. Реформи Ефіальта і Перікла
- •20. Суспільний і державний лад Афінської держави
- •23. Суспільний та держ лад Спартанської держави
- •Державний устрій Спарти
- •24. Організація римського суспільства до утворення держави ( до 6 ст. До н.Е)
- •26. Реформи Сервія Тулія
- •28. Суспільний лад Римської держави в період республіки
- •29. Види народних зборів у Римі. Характеристика і функції Сенату, магістратури в період республіки
- •30. Місце управління в Римі
- •33. Закони 12 таблиць( історія створення, зміст)
- •34. Едикти магістратів як джерело права Риму
- •35. Діяльність римських юристів, їх вплив на розвиток права
- •38. Поняття «середньовіччя» та його хронологічні рамки
- •40. Реформа Карла Мартела
- •41. Франкська держава Каролінгів
- •43. Характерні риси цивільного, сімейного і спадкового права за Салічною правдою
- •44. Злочини і покарання за Салічною правдою
- •48. Поняття абсолютизму. Особливості формування абсолютної монархії в країнах Зх. Європи
- •49. Абсолютизм у Франції
- •50. Англійський абсолютизм – передумови виникнення та розвиток
- •51. Абсолютна монархія в Німеччині в умовах роздробленості країни
- •52. Формування та основні тенденції розвитку феодального права європейських країн
- •53. Рецепція римського права в Європі у 11-12 ст.
- •54. Становлення та розвиток канонічного права
- •55. Становлення та розвиток міського права
- •56. Велика Хартія вольностей 1225 як пам’ятка права
- •57. Великий березневий ордонанс 1357
- •59. Виникнення і розвиток Арабського Халіфату
- •60. Державний устрій Арабського Халіфату
- •61. Мусульманське право: виникнення, становлення, структура
- •62. Причини та передумови буржуазних революцій в країнах Європи(це про Францію)
- •63. Основні етапи, рушійні сили Англійської буржуазної революції 1640-1658
- •65. Основні етапи, рушійні сили Французької буржуазної революції 1789-1794
- •67. Декларація прав людини і громадянина 1793
- •69. Імперія Наполеона 1. Зміни в державному ладі Франції
- •70. Реставрація Бурбонів (причини та наслідки)Хартія 1814
- •71.Революція 1848 у Франції. Конституція 1848
- •72. Друга імперія у Франції . Конституція 1852
- •73. Паризька комуна 1871
- •74. Законодавство Паризької комуни
- •76. Заснування та соціально-економічний розвиток північноамериканських колоній. Війна за незалежність 1775-1783 та утворення сша
- •77. Континентальний конгрес та Декларація незалежності сша 1776
- •79. Конституція сша 1787
- •80. Перший цикл поправок до Конституції сша (Біль про права 1791 р)
- •81. Соціально-економічний розвиток сша наприкінці хіХст. Утворення федерального державного апарату
- •82. Громадянська війна 1861-1865 у сша.Закон про гомстеди 1862 . Прокламація Про звільнення рабів від 1 січня 1863
- •83. Державний лад сша наприкінці хіх ст.
- •85. Континентальна система права
- •86.Англосаксонська система права
- •89. Німецьке цивільне уложення 1900
- •92. Веймарська республіка 1919-1933
- •93. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині
- •94. Четверта республіка у Франції. Конституція 1946
- •95. П’ята республіка у Франції. Конституція 1958
- •96. Новий курс Рузвельта та його юридичне оформлення
- •Передумови
- •97. Утворення Британської колоніальної імперії. Управління колоніями
- •98. Утворення Французької колоніальної імперії
- •99. Розпад Британської колоніальної імперії. Вестмінтерський статут 1931
- •100. Розпад Французької колоніальної імперії
- •101. Закінчення Другої Світової війни та проблеми організації світового простору. Інтеграція повоєнної Європи
- •102. Рада Європи. Ідея єдиної Європи
- •103. Утворення оон. Основні принципи і цілі.
- •104. Утворення Європейського Союзу. Європейська інтеграція на сучасному рівні
- •105. Проблема повоєнної Німеччини. Об’єднання Німеччини
98. Утворення Французької колоніальної імперії
Французька колоніальна імперія (фр. L’Empire colonial français) — сукупність колоніальних володінь Франції в період між 1534 — 1980 роками, що перетворили Францію в третю за величиною державу, що будь-коли існувала на планеті (після Британської і Російської імперій). Як і Британська імперія, Франція мала колоніальні території у всіх регіонах світу, але її колоніальна політика значно відрізнялася від британської. На піку свого процвітання, вона займала площу 13 мільйонів км² і населення в них (крім метрополії) 110 млн осіб (1914). Процес деколонізації в другій половині XX століття, залишив під владою Франції лише кілька сотень тис. км² малонаселених територій. Залишками колись великої колоніальної імперії є сучасні заморські департаменти Франції (Французька Гвіана, Гваделупа, Мартініка,Майотта), заморські спільноти та території і особлива територія sui generis (острів Нова Каледонія). Сучасною спадщиною французької колоніальної епохи є також спілка франкомовних країн (Франкофонія). Спочатку Франція мала найсприятливіші умови для створення провідної колоніальної імперії. Французи почали всерйоз цікавитися заморськими дослідженнями майже на 70 років раніше за їх головного європейського конкурента — Англії. Більше того, населення Франції більш ніж втричі перевищувало британське. Проте внутрішньополітична нестабільність, слабкість торговельно-економічної інфраструктури, а також фактичний провал моделі переселенського колоніалізму до середини XVIII століття відсунув Францію на друге місце. Розпад французької колоніальної імперії вже почався під час Другої світової війни, коли різні частини імперії були окуповані іншими країнами
99. Розпад Британської колоніальної імперії. Вестмінтерський статут 1931
14 серпня 1941 року на борту англійського лінкора «Принц Уельський» в бухті Арджентії (Ньюфаундленд) президентом США Рузвельтом і прем'єром Черчілем була підписана Атлантична хартія, що визначала принципи побудови післявоєнного світу. Американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку 20 століття перебралися з Британії в США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Черчіль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Британській імперії був підписаний вирок. Вже доволі ослаблене торгове й фінансове лідерство Сполученого королівства занепало ще більше, на перші ролі в світовій економіці стали виходити Сполучені Штати Америки. Ріст антибританських настроїв у колоніях і зміна економічного становища стали важким випробовувнням для імперської влади. Протягом двох повоєнних десятиліть більшість колоній стали незалежними державами. Британська імперія втратила найціннішу колонію, Індію, яку називали перлиною корони, коли в серпні 1947 року після 40-річної боротьби під проводом Індійського національного конгресу на чолі з Махатмою Ганді, Індія добилася спочатку самоуправління, а потім повного суверенітету. Інша організація під назвою Мусульманська ліга на чолі з Мухамедом Алі Джінна досягла створення окремої мусульманської держави Пакистан (пізніше Східний Пакистан отримав незалежність і тепер відомий під назвою Бангладеш). Поділ Індії призвів до необхідності переселення великих людських мас. Після періоду насильства й заворушень, що забрали сотні тисяч людських життів, утворився Домініон Пакистан (через деякий час Ісламська республіка Пакистан) та Індійський Союз (через певний час Республіка Індія). Вестмінстерський статут 1931 року — нормативно-правовий акт парламенту Великобританії від 11 грудня 1931 року, що встановив правове становище Домініонів та їх взаємин із Великобританією. Таким чином, була створена правова база Британської співдружності націй (на даний час - Співдружність націй). Основні положення: У цьому акті вислів «домініон» означає будь-який із домініонів, а саме: домініон Канада, Австралійський Союз, домініон Нова Зеландія, Південноафриканський Союз, Ірландську вільну державу і Ньюфаундленд. Жодні закони, прийняті парламентом того або іншого домініону після набуття чинності цього акта, не будуть недійсними з тієї причини, що вони протирічать праву Англії.Цим оголошується і встановлюється, що парламент кожного з домініонів має повне право видавати закони, що мають екстериторіальну дію. Жоден акт парламенту Сполученого Королівства, прийнятий після набуття чинності цього акта, не буде поширюватись або вважатись таким, що поширюється на домініони, або як складова частина законодавства якогось домініону, оскільки в тому ж акті не буде напевно оголошено, що домініон просив і погодився на його чинність.
