98. Утворення Французької колоніальної імперії

Французька колоніальна імперія (фр. L’Empire colonial français) — сукупність колоніальних володінь Франції в період між 1534 — 1980 роками, що перетворили Францію в третю за величиною державу, що будь-коли існувала на планеті (після Британської і Російської імперій). Як і Британська імперія, Франція мала колоніальні території у всіх регіонах світу, але її колоніальна політика значно відрізнялася від британської. На піку свого процвітання, вона займала площу 13 мільйонів км² і населення в них (крім метрополії) 110 млн осіб (1914). Процес деколонізації в другій половині XX століття, залишив під владою Франції лише кілька сотень тис. км² малонаселених територій. Залишками колись великої колоніальної імперії є сучасні заморські департаменти Франції (Французька Гвіана, Гваделупа, Мартініка,Майотта), заморські спільноти та території і особлива територія sui generis (острів Нова Каледонія). Сучасною спадщиною французької колоніальної епохи є також спілка франкомовних країн (Франкофонія). Спочатку Франція мала найсприятливіші умови для створення провідної колоніальної імперії. Французи почали всерйоз цікавитися заморськими дослідженнями майже на 70 років раніше за їх головного європейського конкурента — Англії. Більше того, населення Франції більш ніж втричі перевищувало британське. Проте внутрішньополітична нестабільність, слабкість торговельно-економічної інфраструктури, а також фактичний провал моделі переселенського колоніалізму до середини XVIII століття відсунув Францію на друге місце. Розпад французької колоніальної імперії вже почався під час Другої світової війни, коли різні частини імперії були окуповані іншими країнами 

99. Розпад Британської колоніальної імперії. Вестмінтерський статут 1931

14 серпня 1941 року на борту англійського лінкора «Принц Уельський» в бухті Арджентії (Ньюфаундленд) президентом США Рузвельтом і прем'єром Черчілем була підписана Атлантична хартія, що визначала принципи побудови післявоєнного світу. Американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку 20 століття перебралися з Британії в США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Черчіль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Британській імперії був підписаний вирок. Вже доволі ослаблене торгове й фінансове лідерство Сполученого королівства занепало ще більше, на перші ролі в світовій економіці стали виходити Сполучені Штати Америки. Ріст антибританських настроїв у колоніях і зміна економічного становища стали важким випробовувнням для імперської влади. Протягом двох повоєнних десятиліть більшість колоній стали незалежними державами. Британська імперія втратила найціннішу колонію, Індію, яку називали перлиною корони, коли в серпні 1947 року після 40-річної боротьби під проводом Індійського національного конгресу на чолі з Махатмою Ганді, Індія добилася спочатку самоуправління, а потім повного суверенітету. Інша організація під назвою Мусульманська ліга на чолі з Мухамедом Алі Джінна досягла створення окремої мусульманської держави Пакистан (пізніше Східний Пакистан отримав незалежність і тепер відомий під назвою Бангладеш). Поділ Індії призвів до необхідності переселення великих людських мас. Після періоду насильства й заворушень, що забрали сотні тисяч людських життів, утворився Домініон Пакистан (через деякий час Ісламська республіка Пакистан) та Індійський Союз (через певний час Республіка Індія). Вестмінстерський статут 1931 року — нормативно-правовий акт парламенту Великобританії від 11 грудня 1931 року, що встановив правове становище Домініонів та їх взаємин із Великобританією. Таким чином, була створена правова база Британської співдружності націй (на даний час - Співдружність націй). Основні положення: У цьому акті вислів «домініон» означає будь-який із домініонів, а саме: домініон Канада, Австралійський Союз, домініон Нова Зеландія, Південноафриканський Союз, Ірландську вільну державу і Ньюфаундленд. Жодні закони, прийняті парламентом того або іншого домініону після набуття чинності цього акта, не будуть недійсними з тієї причини, що вони протирічать праву Англії.Цим оголошується і встановлюється, що парламент кожного з домініонів має повне право видавати закони, що мають екстериторіальну дію. Жоден акт парламенту Сполученого Королівства, прийнятий після набуття чинності цього акта, не буде поширюватись або вважатись таким, що поширюється на домініони, або як складова частина законодавства якогось домініону, оскільки в тому ж акті не буде напевно оголошено, що домініон просив і погодився на його чинність.