67. Декларація прав людини і громадянина 1793

Нова декларація насамперед проголошує, що метою товариства є загальне щастя, а уряд встановлено для того, щоб забезпечити людині користування його природними і невід'ємними правами. Декларація дає визначення власності як права кожного громадянина користуватися і розташовувати на розсуд своїм майном, доходами, плодами праці та промислу (ст. 16). Декларація передбачає свободу зібрань і більш виразно говорить про свободу совісті (ст. 7), але замовчує про свободу союзів. Дуже важливим є проголошення права громадян займатися будь-яким працею, промислом і торгівлею. Новим було у декларації право колективних петиції, «яка не може бути скасоване, призупинене або обмежене». Декларація прямо говорить про обов'язки суспільства давати прожиток незаможним, пріісківая їм роботу і забезпечуючи засоби існування непрацездатним; сприяти народній освіті і зробити освіту надбанням усіх громадян. Повторюються положення Декларації 1789 року про принципи кримінального права, процесу та гарантії недоторканості особи. Однак при цьому робляться суттєві доповнення. Закон, який карає провини, вчинені до його видання, оголошується тиранічним, і саме надання закону зворотної сили вважається злочином (ст. 14). Порушення закону і форм, запропонованих їм при звинуваченні, затримання або ув'язненні, розглядається як тиранічний акт, і, громадяни, проти яких спрямовані такі акти, мають право чинити їм опір силою. Декларація дає більш докладне визначення суверенітету, вказуючи на його властивості: суверенітет єдиний, неподільний, не погашається давністю і неотчуждаем (ст. 25). Посягання на присвоєння належить народу суверенітету карається смертю. Народу належить право перегляду, перетворення і зміни своєї конституції. «Жодне покоління не може підкорити своїм законам покоління майбутні» (ст. 28). Державні посади по суті тимчасові і розглядаються не як відмінності, не як нагорода, а лише як обов'язки; злочину представників народу і його агентів не повинні залишатися безкарними. Нова декларація більш радикальна за своїм характером. Але і вона залишається буржуазної за своєю сутністю, що особливо яскраво виявляється у статтях про приватну власність, що відповідають корінним інтересам усього класу буржуазії.

68. Термідоріанський переворот у Франції. Конституція 1795 Термідоріанський переворот — державний переворот 27/28 липня 1794 (9 термідора 2-го року за республіканським календарем) у Франції, що призвів до повалення якобінської диктатури і встановлення Директорії (1795-1799 рр.). Переворот був вчинений головнокомандувачем національної гвардії республіки Полем Баррасом. Іншими організаторами заколоту виступили Жозеф Фуше таТальєн. Причиною перевороту стала криза якобінської диктатури викликана наслідками революційного терору. Початком перевороту вважається рішення Комітету громадського порятунку заарештувати лідерів якобінців Максиміліана Робесп'єра, Сен-Жюста і інших лідерів революції. Наступного дня, 10 термідора (28 липня 1794 р.) Робесп'єр і ще 21 революціонер були страчені на гільотині. Загалом було страчено 117 якобінців. По закінченні перевороту настала Термідоріанська реакція — період від початку перевороту до встановлення Директорії на чолі з Баррасом. Текст Конституції 1795 р. відрізнявся пихатість і багатослівністю (372 статті), але при цьому вона була дуже помірної за своїм політичним змістом. Конституція скасовувала загальне виборче право і відновлювала майновий ценз. Слідуючи вже випробуваною у 1791-1792 рр. політичної моделі, нова конституція в статті 22 заклала в основу республіканського ладу принцип поділу влади Право законодавчої ініціативи конституції надавалося тільки Раді п'ятисот, але останнього рішення ставав законом лише після схвалення Ради старійшин. Непослідовність, різкі повороти в політику Директорії, то обрушивавшей удари проти якобінців, то починала боротьбу проти дворян-емігрантів, і неприсягнувших священиків, то облагавшей високим прибутковим податком фінансистів і спекулянтів, робили політичну обстановку у Франції непередбачуваною. Ненадійність уряду Директорії, проводила політику гойдалок", робила весь створений в 1795 р. конституційний режим все більш складним і нестійким.