43. Характерні риси цивільного, сімейного і спадкового права за Салічною правдою

Салічна правда – це не звід законів і не кодекс, а фіксо-ваний перелік правових звичаїв. Здебільшого її статті присвя-чені злочинам проти особи і майна. Ці статті встановлюють покарання за крадіжку свиней, рогатої худоби, коней, собак, рабів, за підпал, ламання загорож. Салічна правда передбача-ла суворі покарання, великі штрафи (вергельди) за вбивство, тілесні ушкодження. Покарання диференціювались залежно від становища правопорушника. Салічна правда свідчить про існування у франків пере-житків кривавої помсти. Якщо злочинець не може сплатити ви-куп за вчинене вбивство, то “він має заплатити своїм життям”. Проте кривава помста забороняється, якщо вбивство вчинене ненавмисно. Основним покаранням був штраф, який визначався в со-лідах і динаріях (1 солід = 40 ден.). Вергельд (ціна людини) господареві вбитого раба становив 35 солідів. За вбивство напіввільного (лита) призначалась плата 100 солідів, вільного франка – 200, графа, королівського чиновника – 300 солідів. За вбивство графа при виконанні ним службових обов’язків вергельд потроювався. Передбачалось покарання тих, хто ганьбив гідність франка (гл. ХХХ). Статті Салічної правди охороняли і захищали життя та гідність жінки. За викрадання чужої дружини належало пла-тити штраф 200 солідів. Той, хто хапав вільну жінку за руку, кисть або палець платив 15 солідів, а, хто називав вільну жін-ку розпусницею – 45 солідів (гл. 20, 30 пар. 3). Зобов’язання За виключенням землі, всі інші речі могли бути предметом купівлі-продажу, обміну, дарування. Факт укладання таких угод досить часто фіксувався в документах. Серед різних угод особливе місце належить позикам. Боргового рабства Салічна правда вже не знає. Але майнова відповідальність боржника стає дуже суворою. Після прострочки платежу кредитор тричі з`являвся до боржника (зі свідками), і з кожним разом сума боргу збільшувалась на три соліди. Конфіскація майна боржника здійснювалась графом. Спадкове право – Рухоме майно син і дочка успадковували порівну. Але земля переходила тільки до сина. Тобто земля залишалась в одному і тому ж роді. Шлюбно-сімейне право – Стародавні звичаї германців дозволяли укладання шлюбу через купівлю дружини. У час Салічної правди ці звичаї вже відмирали. Місце викупної плати зайняли речі або гроші, які чоловік приносив дружині у вигляді ранкового подарунку (у нагороду за не-винність). Вони залишались у сім’ї. Дружина мала принести в дім чоловіка посаг. Розлучення спочатку дозволялись, але з укріпленням християнства капітулярієм від 744 р. були забо-ронені. Влада батька не була широкою. Його опіка закінчувалася при досягненні синами 12-річного або 14-річного віку.

44. Злочини і покарання за Салічною правдою

Про людиновбивство юрбою. 1. Якщо хто позбавить життя вільного франка або варвара, що живе по Салічному закону, і буде впійманим, присуджується до сплати 8000 динарів, що складає 200 солідів. 2. Якщо ж труп його вкине в колодязь або у воду, або прикриє його гілками або чим іншим, присуджується до сплати 24000 динарів, що складає 600 солідів. Приб. 1-е. Якщо не приховає, присуджується до сплати 8000 динарів, що складає 200 солідів. Злочини проти власності. Серед них особлива увага приділяється крадіжці, пограбуванню, підпалу і заподіянню шкоди майну. Особливим захистом користується майно, що знаходиться в будинку і на обгородженій ділянці. Крадіжка зі зломом або з обгородженої ділянки каралася підвищеним штрафом. При встановленні розміру штрафу враховується також вартість викраденого. Аналіз статей Салічної Правди дає змогу виділити деякі злочини проти власності та передбачені за це покарання: про крадіжку свиней (ІІ), про крадіжку рогатих тварин (ІІІ), про крадіжку вівць (І\/), кіз (\/), собак (\/І), птахів (\/ІІ), про крадіжку бджіл (\/ІІІ), про шкоду, заподіяну ниві або якому-небудь огородженому місцю (ІХ), про підпали (Х\/І) та ін. Штрафи за злочини проти власності різноманітні, але достатньо високі, інколи у декілька разів перевищують заподіяну шкоду: III. Про крадіжку рогатих тварин 1. Якщо хто вкраде молочне теля, і буде впійманим , присуджується до сплати 120 динарів, що складає 3 соліди. 2. Якщо хто вкраде однорічну або дворічну тварину, і буде впійманим присуджується до сплати 600 динарів, що складає 15 сол. 3. Якщо хто вкраде бика або корову з телям, присуджується до сплати 1400 динарів, що складає 35 солідів. Приб. 1-е. Якщо хто вкраде корову без теляти, присуджується до сплати 30 солідів, не рахуючи ціни вкраденого. Злочини проти порядку відправлення правосуддя. До цих злочинів належить: неявка в суд, лжесвідчення та ін.: І. Про виклик на суд 1. Якщо кого буде викликано на суд (ad mallum) по законам короля, і той не явиться, присуджується до сплати 600 динарів, що складає 15 солідів. 2. Якщо ж хто,викликавши іншого на суд, сам не явиться, і якщо його не затримає яка-небудь законна перешкода, присуджується до сплати 15 солідів на користь того, кого він викликає на суд. 3. І той, хто визиває іншого на суд, у супроводі свідків повинен прийти до його будинку і, якщо останній опиниться у відсутності, мусить викликати дружину або кого-небудь з його домашніх з тим, щоб вони повідомили його про виклик на суд. Якщо ж (відповідач) буде зайнятий виконанням королівської служби, він не може бути викликаним на суд. Порушення приписів короля. Порушення приписів короля каралося дуже жорстоко, воно прирівнювалося до такого злочину, як вбивство. Отже, основним видом покарання, що застосовувався до вільних людей був штраф. Він ділився на дві частини: одна йшла потерпілому, або найближчим родичам, а друга, в розмірі третини штрафу, надходила на користь держави в особі короля. У випадку покарання у вигляді оголошення поза законом передбачалася також конфіскація майна.

45. Формування ранньофеодальних монархій в європейських державах Історія розвитку європейських держав можна виділити 3 етапи в межах яких проявилися загальні закономірності державно-правового розвитку: 1. Період ранньофеодальної монархії 2. Станової представницької монархії 3. Період абсолютної монархії В період ранньофеодальної монархії відносини між феодалами і землевласниками регулювалися у вигляді сюзеренітету васалітету. Основу сюзеренітету васалітету боло покладено поземельні відносини. Сюзерен наділяв васалів землею за службу. Сюзерен і васал оформляли відносини за допомогою договору, який договору, який укладався публічно, всіх васалів даного сюзерена. Відносини сюзеренітету й васалітету передбачали певні зобов’язання сторін. Більше зобов’язань мав васал, який мав брати участь у судових зборах сюзерена, зустрічали сюзерена у своїх. Головними обов’язками васала була військова служба, термін якої був фіксований і особиста вірністю сюзерена. Особливістю в період ранньофеодальної монархії була те, що не було спільної централізованої влади. В 10-11 ст. реальна влада франц. королів не виходила за межі невеличкого району. Інші території управлялися власними сеньйорами.

46. Формування станово-представницьких монархій в європейських державах Станово-представницька монархія у Західній Європі охоплює ХШ-ХУ століття. Для неї характерними є скорочення феодальних прав і посилення державної (королівської) влади. Економічні передумови її виникнення були пов'язані зі зростанням міст, розвитком товарного виробництва і торговельних зв'язків. Руйнується натуральний характер феодального господарювання: натуральні повинності замінюються грошовою рентою. У перебігу комунального руху X-XIII століть міста набувають самоврядування (комуни). Соціальні передумови виникнення станово-представницької монархії були пов'язані з консолідацією станів (соціальних груп з успадковуваним правовим статусом). Перший стан - духівництво - наділялося податковим та судовим імунітетами, звільнялося від державної служби і повинностей, мало власні фінансові джерела (церковну десятину, пожертвування). Наступний стан - дворянство - володів монополією на земельну власність, судові привілеї, звільнявся від державних податків. Єдиний обов'язок - військова служба (спочатку сюзерену, потім державі). Третій стан - міщани, вільні селяни - населення, що оподатковувалося і не володіло особистими та майновими правами. Таким чином, утворюються економічні та соціальні передумови для централізації держави, виникнення королівської влади. Сеньйоральне законодавство у період станово-представницької монархії знищується загальнодержавним (королівським) законодавством.  Королівська влада перестає залежати від феодального ополчення і використовує загони найманців. Тепер вона спирається на станово-представницькі установи. У процесі централізації державна влада зіштовхувалася з потужною феодальною опозицією, тому королівська влада знаходить соціальне опертя серед станів, оформлюється політичний компроміс між королем і станами. У XIV столітті виникають відповідні станово-представницькі установи - Генеральні штати у Франції, парламент в Англії, ландтаги у німецьких князівствах. Представники першого стану призначалися в них королем, дворянство та городяни обирали своїх представників. Станові установи мали відповідні функції, давали згоду на введення нових податків, мали право звертатися до короля з проханнями, скаргами на королівську адміністрацію