26. Реформи Сервія Тулія

Шостим за порядком царем якого обрали римляни, був Сервій Туллій (578-534 рр. до Р. X.). Він увійшов в історію Стародавнього Риму як цар, який запровадив низку реформ, що завершили пере­творення родової общини на державу, ліквідували привілеї патриціїв, зрівнявши їх у правах з плебеями, сприяли переходу до республіки.

Усе вільне чоловіче населення Риму (і патриції, і плебеї) було поділено на п'ять класів залежно від майнового (а не за належністю до родової аристократії - як раніше) цензу. Кожний клас виставляв певну кількість військових одиниць - центурій (сотень) - і отримував таку ж кількість голосів у Народних зборах (коміціях). Загалом було

1. клас - особи, які володіли майном не менше 100 000 асів, виставляли 98 центурій;

2 -клас - 75 000 асів і 22 центурії

3 - клас - 50 000 асів та 20 центурій (голосів);

4 - клас - 25 000 асів і 22 центурії;

5 - клас -11 000 асів та ЗО центурій

Поза класами залишалися найбідніші прошарки суспільства - пролетарі. Вони виставляли одну центурію та мали один голос у Народних зборах.

Отож, більшість голосів в центуріальних коміціях належала заможним громадянам.

Усі центурії поділялися на "молодших" (від 17 до 46 років, які мали йти на війну) та "старших" (від 46 до 60 років - перебували в резерві).

Кожні п'ять років мала відбуватися переоцінка майнового стану римських громадян. Запроваджені реформою центуріальні коміції (як новий вид народних зборів), поступово замінили куріатш коміції. Кожна центурія в центуріальних зборах мала один голос. Рішення приймалося більшістю голосів.

Територіальне країна була поділена на чотири міських і 17 сіль­ських триб (округів). На чолі триб стояли голови, що відповідали за збирання податків, набір війська, визначали майнову спромож­ність громадян. Діяли трибутні збори. У Народних зборах виникає нова складова частина - трибутні коміції.

Реформи Сервія Туллія створили умови для формування в Римі аристократичної республіки, що й відбулося після вигнання у 509 р. до Р. X. центуріальними зборами останнього царя.

193 цетурій

27. Періодизація ідп Стародавнього Риму В історії Римської рабовласницької держави виділяють три періоди: - царський (VIII ст. до н. е. - 509 р. до н. е.);

- республіканський (509 р. до н. е. - 27 р. до н. е.); - монархічний (27 р. до н. е. - 476 р. н. е.). Він поділяється на два етапи: а) принципат (27 р. до н. е. - 284 р. н. е.); б) домінат - абсолютна монархія (284-476 р. н. е.). Історія держави і права Старод риму поділ на 3 періоди: 1період:період виникнення держави(«період царів»)-сер 8-6ст до н.е; 2період:період республіки-5ст до не-27р до не;3період:період імперії-принципат і домінант-27р до не-476р до не.(Рим імперія ділилася на Зх і Сх). Час заснування м.Риму-753р до не. Винекнення держави у Римі було пов’язане з насильницьким зруйнуванням первіснообщинної організації.внаслідок обєднання 3племен- латин,сабін,етрусків).які оселилися в сер частині Апенінського півострова біля р.Тібр.