- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •Основні відомості з історії становлення та розвитку сучасної української літературної мови.
- •Основи культури української мови. Мова і культура мовлення в життя професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія.
- •Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування
- •Культура усного фахового спілкування. Особливості усного спілкування.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •Становлення наукового стилю:
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Анотування і реферування наукових текстів.
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: сфера вживання, призначення, жанри реалізації, мовні особливості.
- •Основні ознаки публіцистичного стилю.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Електронні словники.
- •Класифікація мовних норм, типові порушення мовних норм у фаховій мові.
- •Орфоепічні норми. Особливості артикуляції голосних і приголосних звуків української мови. Засоби евфонії.
- •Евфонія
- •Чергування приголосних звуків при словозміні та словотворенні.
- •Акцентуаційні норми. Характеристика наголосу в українській мові. Паралельне наголошення.
- •Орфоепічні норми: правопис складних іменників, прикметників, прислівників.
- •Орфоепічні норми: правопис і відмінювання українських та іншомовних прізвищ, імен і по батькові.
- •Орфоепічні норми: правопис службових частин мови
- •Орфоепічні норми: правопис слів іншомовного походження. Явище полісемії. Особливості вживання синонімів, омонімів, паронімів, антонімів. Типові випадки порушення лексичних норм.
- •Вживання запозиченої лексики. Англіцизми в сучасній українській мові.
- •Міжмовні омоніми як перешкода у професійному спілкуванні. Канцеляризми. Діалектизми.
- •Морфологічні норми сучасної української мови. Творення відмінкових форм іменників.
- •Творення форм ступенів порівняння прикметників.
- •Морфологічні норми вживання займенників у діловому мовленні.
- •Відмінювання числівників.
- •Творення особових і часових форм дієслів. Тенденції сучасного утворення дієприкметників, дієприслівників.
- •3) Творення дієприслівників
- •Словотвірні норми української мови. Утворення відтопонімічних іменників, прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •Синтаксична нормативність мовлення. Побудова словосполучень: складні випадки керування іменників, прикметників, дієслів.
- •Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, інверсія, вживання однорідних членів, відокремлених членів речення.
- •Пунктуаційні норми: розділові знаки у простому ускладненому реченні.
- •Пунктуаційні норми: розділові знаки у складному реченні.
- •Українська термінологія в професійному спілкуванні. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (іх – перша половина хіх ст.).
- •2. Період другої половини хіх ст. – початку хх ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
- •Термін та його ознаки. Способи творення термінів.
- •Термінологія обраного фаху. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •Способи творення термінів. Нормування, кодифікація, стандартизація термінів.
- •Українські електронні термінологічні словники.
- •Теоретичні проблеми термінознавства та лексикографії.
- •Риторика і мистецтво презентації. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Мистецтво аргументації.
- •Переклад як вид мовленнєвої діяльності.
- •Форми і види перекладу.
- •Класифікація документів. Національний стандарт України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування
Аргументація – це спосіб переконання когось за допомогою значимих логічних доводів. Вона вимагає великих знань, цілковитої концентрації, напористості і коректності висловлень, при цьому її результат багато в чому залежить від співрозмовника.
В аргументації, як правило, виділяють дві основні конструкції:
- доказова аргументація, за допомогою якої особа хоче щось довести в бесіді або обґрунтувати;
- контраргументація, за допомогою якої особа спростовує тези і твердження співрозмовника.
Для загальних конструкцій аргументації застосовують такі основні методи:
1. Фундаментальний – являє собою пряме звернення до співрозмовника, якого ми знайомимо з фактами і відомостями, що є основою нашої доказової аргументації. Важливу роль тут відіграють цифрові приклади. Це відбувається у певному ступені ще і тому, що в даний момент ніхто з присутніх не може їх спростувати.
6. “Бумеранга” – дає можливість використовувати “зброю” співрозмовника проти нього самого. Цей метод не має сили доказу, але винятково діє, якщо його застосовувати з неабиякою часткою дотепності.
7. Ігнорування. Дуже часто буває, що факт, викладений співрозмовником, не може бути спростованим, але його цінність і значення можна з успіхом проігнорувати.
8. Видимої підтримки.
До видів психологічного впливу передусім належать переконання, зараження, навіювання, наслідування.
Зараження. Цей найдавніший спосіб інтеграції групової діяльності виникає за значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо. Однією з його ознак є стихійність.
Наслідування — процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя.
Культура усного фахового спілкування. Особливості усного спілкування.
Усне спілкування – це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.
Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначати на слух доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.
Усне спілкування – це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.
Найважливіші особливості усного спілкування.
Первинне
Монологічне, діалогічне, полі логічне.
Розраховане на певних адресатів у конкретній ситуації.
Здебільшого не підготовлене заздалегідь.
Живе, без мовного оформлення.
Імпровізоване.
Чітко індивідуалізоване.
Невербальні засоби (інтонація, міміка, жести).
Емоційно-експресивне.
Повтори, перебивання, повернення до вже сказаного.
Обмежене в часі.
Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначати на слух доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.
Навіювання. Воно може бути одним із небезпечних інструментів маніпуляції поведінкою людини, оскільки дів на її свідомість і підсвідомість. процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний з істотним зниженням її критичності до інформації.
Наслідування. Це одна з наймасовіших форм поведінки людини у спілкуванні. процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя.