Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, інверсія, вживання однорідних членів, відокремлених членів речення.
Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).
Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:
o підмет стоїть перед присудком;
o узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;
o неузгоджене означення вживається після означуваного слова;
o додаток займає позицію після слова, яке ним керує;
в обставини вживаються довільно;
Прямий порядок слів домінує у мові. Він вважається нейтральним і є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів.
Непрямий порядок слів або інверсія — зміна звичайного розташування слів у реченні з метою виділення тих чи інших його членів. Цей прийом найчастіше використовується в усному мовленні з метою надання певного смислового значення потрібному слову.
Основні вимоги до мови документів - зрозумілість, чіткість, точність формулювань - спричинили використання в них простих, але досить поширених речень (простих ускладнених речень).
Типові помилки, пов'язані з використанням однорідних членів речення
1. Логічна неоднорідність у побудові ряду однорідних членів речення.
2 Побудова ряду однорідних членів, що містять родові і видові поняття, наприклад.
3. В однорідний ряд не поєднуються члени речення з окремими реченнями, наприклад.
4. Однакове узгодження однорідних членів речення з узагальнювальним словом, наприклад.
5 Різні способи вираження однорідних членів речення у переліку пунктів, розділів тощо.
6. Пропуск прийменників із пари повторюваних чи двочленних,
7. Граматична непоєднаність однорідних членів
8. Порушення норм керування серед однорідних членів речення
Пунктуаційні норми: розділові знаки у простому ускладненому реченні.
Кома між однорідними членами ставиться:
1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без сполучників
2. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторюваним сполучником
3. Між протиставними сполучниками, що з’єднують однорідні члени:
4. Між парами однорідних членів:
5. Якщо однорідні члени з’єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою частиною сполучника:
Двокрапка й тире при однорідних членах речення з узагальнювальним словом
Узагальнювальне слово — назва, що охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії чи обставини (вони є однорідними членами).
Узагальнювальними словами, як правило, бувають займенники (все, всі, ніхто, ніщо) й прислівники (всюди, скрізь, ніде та ін.), рідше — словосполучення. Узагальнювальні слова виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени.
Пунктуаційні норми: розділові знаки у складному реченні.
Українська термінологія в професійному спілкуванні. Історія і сучасні проблеми української термінології.
На сьогодні виділяють 6 основних етапів історії української термінології:
1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (іх – перша половина хіх ст.).
Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ–ХVІІ ст. у Львові, Вільні, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Кременці та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна.