- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •Основні відомості з історії становлення та розвитку сучасної української літературної мови.
- •Основи культури української мови. Мова і культура мовлення в життя професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія.
- •Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування
- •Культура усного фахового спілкування. Особливості усного спілкування.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •Становлення наукового стилю:
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Анотування і реферування наукових текстів.
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: сфера вживання, призначення, жанри реалізації, мовні особливості.
- •Основні ознаки публіцистичного стилю.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Електронні словники.
- •Класифікація мовних норм, типові порушення мовних норм у фаховій мові.
- •Орфоепічні норми. Особливості артикуляції голосних і приголосних звуків української мови. Засоби евфонії.
- •Евфонія
- •Чергування приголосних звуків при словозміні та словотворенні.
- •Акцентуаційні норми. Характеристика наголосу в українській мові. Паралельне наголошення.
- •Орфоепічні норми: правопис складних іменників, прикметників, прислівників.
- •Орфоепічні норми: правопис і відмінювання українських та іншомовних прізвищ, імен і по батькові.
- •Орфоепічні норми: правопис службових частин мови
- •Орфоепічні норми: правопис слів іншомовного походження. Явище полісемії. Особливості вживання синонімів, омонімів, паронімів, антонімів. Типові випадки порушення лексичних норм.
- •Вживання запозиченої лексики. Англіцизми в сучасній українській мові.
- •Міжмовні омоніми як перешкода у професійному спілкуванні. Канцеляризми. Діалектизми.
- •Морфологічні норми сучасної української мови. Творення відмінкових форм іменників.
- •Творення форм ступенів порівняння прикметників.
- •Морфологічні норми вживання займенників у діловому мовленні.
- •Відмінювання числівників.
- •Творення особових і часових форм дієслів. Тенденції сучасного утворення дієприкметників, дієприслівників.
- •3) Творення дієприслівників
- •Словотвірні норми української мови. Утворення відтопонімічних іменників, прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •Синтаксична нормативність мовлення. Побудова словосполучень: складні випадки керування іменників, прикметників, дієслів.
- •Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, інверсія, вживання однорідних членів, відокремлених членів речення.
- •Пунктуаційні норми: розділові знаки у простому ускладненому реченні.
- •Пунктуаційні норми: розділові знаки у складному реченні.
- •Українська термінологія в професійному спілкуванні. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (іх – перша половина хіх ст.).
- •2. Період другої половини хіх ст. – початку хх ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
- •Термін та його ознаки. Способи творення термінів.
- •Термінологія обраного фаху. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •Способи творення термінів. Нормування, кодифікація, стандартизація термінів.
- •Українські електронні термінологічні словники.
- •Теоретичні проблеми термінознавства та лексикографії.
- •Риторика і мистецтво презентації. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Мистецтво аргументації.
- •Переклад як вид мовленнєвої діяльності.
- •Форми і види перекладу.
- •Класифікація документів. Національний стандарт України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
Творення особових і часових форм дієслів. Тенденції сучасного утворення дієприкметників, дієприслівників.
1)Категорія часу в дієслова виражає відношення дії до моменту мовлення. У сучасній українській мові є три основні часи дієслова – теперішній, минулий і майбутній. Категорія часу взаємозв’язана з категоріями числа й особи.
Форми особи, числа й часу виражаються за допомогою закінчень та за допомогою займенників.
Форми теперішнього часу означають дію, яка відбувається в момент мовлення і виражаються такими закінченнями:
Однина
ос.: -у-, -ю-: пишу, читаю, роблю
ос.: -еш, -єш, -иш, -їш: пишеш, читаєш, робиш, стоїш
ос.: -е, -є, -ить, -їть: пише, читає, робить, стоїть
Множина
ос.: -емо, -ємо, -имо, -їмо: пишемо, читаємо, робимо, стоїмо
ос.: -ете, -єте, -ите, -їте: пишете, читаєте, робите, стоїте
ос.: -уть,- ють,- ать,- ять: пишуть, читають, роблять, стоять
Минулий час означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення. Дієслова минулого часу в українській мові мають категорію роду. мають форми виду - доконаного й недоконаного (писав-написав, робив-зробив). Особа в минулому часі виражається займенником, хоча сам займенник не входить до дієслівної форми.
Однина
1 ос.: я писав, писала, писало; робив, робила, робило;
2.ос.: ти писав, писала, писало; робив, робила, робило;
3 ос.: він (вона, воно) писав, писала, писало; робив, робила, робило;
Множина
1 ос.: ми писали; робили;
2 ос.: ви писали, робили;
3 ос.: вони писали, робили.
Форми майбутнього часу виражають дію, що відбудеться чи відбуватиметься після того, як про неї повідомляють.
Майбутній час дієслів в українській мові має форми доконаного й недоконаного виду.
Майбутній час має просту, складну й складену форми. Проста форма характерна для дієслів доконаного, складна й складена – для дієслів недоконаного виду.
Проста форма. Доконаний вид
Однина
1 ос.: принесу, напишу, зроблю;
2 ос.: принесеш, напишеш, зробиш;
3 ос.: принесе, напише, зробить.
Множина
1 ос.: принесемо, напишемо, зробимо;
2 ос.: принесете, напишете, зробите,
3 ос.: принесуть, напишуть, зроблять.
Складна форма. Недоконаний вид
Однина
ос.: писатиму, читатиму, робитиму;
ос.: писатимеш, читатимеш, робитимеш;
ос. писатимуть, читатимуть, робитимуть.
Складена форма. Недоконаний вид
Однина
1 ос.: буду писати, читати, робити;
2 ос.: будеш писати, читати, робити;
3 ос. буде писати, читати, робити;
Зустрічається в сучасному мовознавстві й інший підхід до визначення форм майбутнього часу:
2)1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -уч-(-юч-), -ач-(-яч-): правлячий, зростаючий, працюючий, прогнозуючий. В офіційно-діловому стилі такі форми обмежені у вжитку і використовуються у функції означень, а не головного компонента
У сучасній українській мові спостерігається тенденція до уникнення дієприкметникових форм –уч-(-юч-): коригувальний – замість коригуючий, інтегрувальний – замість інтегруючий.
2. Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш-) у ділових паперах не вживаються. Вони замінюються:
а) описовою формою: не допомігший, а той, що допоміг; не закінчивший, а той, що закінчив;
б) дієприкметниками пасивного стану: наболевший вопрос – наболіле питання, нижеподписавшийся – нижчепідписаний.
3. Пасивні дієприкметники мають форму тільки минулого часу і утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ан-, -ен-, -т-: записаний, підрахований, завершений, заведений, підписаний, затверджений.
