3.2. Система обробітку ґрунту під основну культуру

Система обробітку ґрунту – це науково обґрунтоване поєднання всіх необхідних заходів обробітку під культури сівозмін. Система обробітку ґрунту під певну культуру включає:

• основний (зяблевий) – називають найглибший обробіток у технології вирощування певної культури, який істотно змінює будову ґрунту.

• передпосівний – це обробіток ґрунту, який проводиться перед сівбою або садінням сільськогосподарської культури.

• післяпосівний обробіток – називають обробіток ґрунту після сівби або садіння культури.

Механічний обробіток ґрунту — це дія на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов і забезпечення факторами життя для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та захисту ґрунту від ерозії.

Під час обробітку ґрунту, основними завданнями є:

1. Змінюється будова та фізичні властивості орного шару, що досягається наданням йому розпушеного стану. Так, до розпушення в ґрунті 60 %) припадає на тверду частину і 40 % на пори, а після розпушення навпаки. Це створює сприятливі умови для проходження хімічних та біологічних процесів, покращується водний, повітряний, тепловий і поживний режими;

2.  Знищення бур'янів шляхом провокації їх проростання, знищенням сходів на посівах;

3.  Знищення шкідників і хвороб культурних рослин;

4.  Загортання післяжнивних решток і добрив, що посилює в ґрунті мікробіологічні процеси та сприяє нагромадженню поживних речовин;

5.Забезпечення захисту ґрунту від вітрової та водної ерозії;

6.  Знищення багаторічної рослинності під час обробітку задернілих ґрунтів;

7.  Підготовка ґрунту для загортання насіння на задану глибину і догляду за рослинами.

Основною культурою, яку вирощують на ТОВ НТЦ «ЛАН» є картопля і для виробництво зерна. Система обробітку ґрунту під основну культуру зазначена нижче.

Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно-повітряного режиму, знищення бур'янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. Система обробітку під картоплю передбачає проведення основного і передпосівного обробітку та догляд за посівами.

Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половині серпня і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих ґрунтах навесні проводять повторну оранку плугами без полиць на глибину 25 см.

Весняне приорювання органіки пересушує ґрунт і руйнує його структуру, воно менш ефективне, ніж осіннє і призводить до зниження врожайності.

Якщо планується садіння в попередньо нарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18-20 см з допомогою КРН-4,2; КРН-5,6. Гребені цими знаряддями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушування ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного культиватора КГФ-2,8.

3.3. Система удобрення сільськогосподарських культур

Система удобрення в сівозміні — це багаторічний план, розрахований на ротацію сівозміни, використання органічних, мінеральних та інших добрив, у якому передбачаються норми добрив, і способи внесення залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов. Система удобрення є складовою комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального застосування добрив у господарстві.

Складаючи системи удобрення важливо дотримуватися оптимальних норм внесення добрив під культури, розрахунок яких ведуть двома способами: за виносом поживних елементів та на основі середніх норм, які рекомендуються для даної зони. Для складання системи удобрення кукурудзи на зерно на корм використано розрахунок за виносом поживних елементів на основі середніх норм.

Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво — гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма — 50 т/га. Весняне внесення гною менш ефективне. 

Рідкий гній (100–120 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, задисковувати і висівати сидерати. Чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб.

Азот – це основний елемент росту. За його нестачі послаблюється ріст картоплі, знижується урожайність бульб і вміст крохмалю. Нестача азоту спричиняє інтенсивніше поглинання хлору, що викликає передчасне відмирання листя, зменшення кількості та розміру бульб. Надмірне азотне живлення, особливо за нестачі фосфору й калію, зумовлює сильне розростання картоплиння, але врожайність бульб часто залишається низькою. Високі норми азотних добрив призводять до формування столонів другого і третього порядку, від чого ростуть дрібні бульби і знижується товарність урожаю. Картопля краще використовує амонійні форми азоту.

Фосфорні добрива прискорюють розвиток рослин картоплі, забезпечують інтенсивний ріст кореневої системи, що сприяє кращому засвоєнню поживних речовин з ґрунту. Вони підсилюють розвиток бульб і нагромадження крохмалю, підвищують стійкість бульб до ураження паршою. Фосфорні добрива, внесені разом з азотними і калійними, збільшують кількість бульб. Найбільш потрібний фосфор на перших фазах росту. Нестача фосфору може бути причиною нагромадження у тканинах бульб невикористаного нітратного азоту у шкідливих для рослини концентраціях.

Калійне живлення картоплі має велике значення як для формування вегетативної маси рослини, так і під час утворення та росту бульб. Калій стимулює утворення крохмалю та збільшує стійкість бульб проти пошкоджень, знижує вміст розчинних вуглеводів, підвищує лежкість бульб. За нестачі калію затримується відтік вуглеводів із листків до бульб та зменшується у них вміст крохмалю.

Магній має велике значення у формуванні врожаю бульб картоплі. Він збільшує кількість бульб, посилює синтез крохмалю. Добре забезпечення магнієм знижує негативний вплив надлишкового живлення азотом. Нестача магнію особливо виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Існує низка нюансів при удобрені картоплі. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує ураження паршею. Під картоплю вносять також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28 %), в ній є 8 % магнію, який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано. Із хлорвмісних добрив можливе використання хлористого калію за умови його осіннього внесення під оранку.

Листкове підживлення картоплі карбамідом проводять від фази утворення бічних пагонів до фази цвітіння. Застосовують 6 % розчин карбаміду разом із сірчанокислим магнієм, мікроелементами, головним чином одночасно з внесенням пестицидів.

Удобрення фосфором, калієм і магнієм підвищує стійкість рослин до хвороб і водного стресу. Фосфор покращує якість зерен крохмалю. Азот впливає на величину бульб, сприяє підвищенню вмісту білка в них. Надмірна його кількість призводить до потемніння бульб, зменшення вмісту крохмалю та сухих речовин. Надлишок калію може спричинити підвищення вмісту води у бульбах, а надлишок азоту і калію впливає негативно на зберігання бульб, збільшує їх втрати під час зберігання.