Розділ 2 організаційно – економічна характеристика господарства

2.1 . Структура земельних угідь та економічна характеристика

Серед земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільськогосподарські угіддя. Під структурою земельних угідь розуміється відсоткове співвідношення їх площ у загальній площі всіх, або тільки сільськогосподарських угідь. Склад і співвідношення земельних угідь не залишаються незмінними. До виробництва сільськогосподарської продукції залучаються ділянки землі, які раніше не оброблялись.

Експлікація земель – таблиця з даними про розміри й склад земельних угідь, що додається до планових матеріалів і документів. У ряді випадків у таблицю вносять умовні знаки, якими на плані позначають умовні угіддя або ґрунтові відмінності.

Всього за Фермерським Господарством ТОВ НТЦ «ЛАН» закріплено 7053,9 га земель, які використовуються під насадження, пасовища та в інших потребах.

Таблиця 2.1

Структура земельних угідь сільськогосподарського підприємства

Вид земельних угідь	Площа, га	Структура, %
Загальна площа землекористування, в тому числі:	7053,9	100
сільськогосподарські угіддя:	6755,7	95,7
з них рілля	6614,1	97,9
Сінокоси	6,9	0,1
Пасовища	134,7	2,0
Зрошувальні землі	587,1	8,3
Загальна лісова площа	18,5	0,2
Дерево-кущові насадження, що не входять в держлісфонду:	104,4	1,4
Лісосмуги	104,4	1,4
Під дорогами, прогонами	46,9	0,66
Інші землі	128,4	1,8

Згідно даної таблиці 1.1, видно, що основну площу господарства займають сільськогосподарські угіддя (6755,7 га), що включають в себе ріллю (6614,1 га), сінокоси (6,9 га) та пасовища (134,7 га). Під зрошувальними землями знаходяться 8,3 % від загальної площі всіх земель або 587,1 га, а під інші землі відводять 128,4 га.

2.2. Організаційно – виробнича структура управління господарством

Структура підприємства – це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

 Вона зумовлює рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність експлуатації природних багатств і техніки при даних техніко-економічних та економіко-географічних умовах матеріального виробництва. 

На відміну від загальної, виробнича структура підприємства є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

Розрізняють такі види цехів і ділянок:

• основні;

• допоміжні;

• обслуговувальні;

• побічні.

Завдання допоміжних цехів - забезпечувати нормальну, безперебійну роботу цехів основного виробництва. До них належать енерго-ремонтні, механо-ремонтні, ремонтно-механічні тощо. Обслуговувальні господарства виконують функції зберігання продукції, транспортування сировини, матеріалів і готової продукції тощо. Побічні цехи займаються утилізацією відходів, виробництвом невластивих товарів (наприклад, авіабудівний завод виготовляє холодильники), наданням послуг іншим підприємствам і населенню тощо.

Формування виробничої структури залежить від багатьох факторів, а саме:

- виробничого профілю підприємства,

- обсягів виробництва продукції,

- характеру продукції та методів її виготовлення,

- рівня спеціалізації підприємства.

Чим більш універсальне підприємство, тим складнішою і більш розвинутою буде його структура.