Патоморфологічна характеристика форм

Морфологічні зміни залежать від характеру перебігу – гострого або хронічного

Гостра форма –

• Стінка товстої кишки: набрякла, гіперемійована з множинними ерозіями і поверхневими виразками, які з’єднуються між собою

• Острівці слизової об., що зберігаються, нагадують поліпи (бахромчасті псевдополіпи)

• Виразки можуть проникати в підслизову і м’язову об., де виникає фібриноїдний некроз колагенових волокон, осередки міомаляції та каріорексису; значні інтрамуральні крововиливи

• На дні виразки – судини з фібриноїдним некрозом і арозією стінок

• Перфорація стінки кишки на місці виразки та кишкова кровотеча

• Глибокі виразки утворюють кишені з некротичними масами, які відриваються, стінка стає тонкою, просвіт широким (токсична дилатація)

• Окремі виразки відлягають гранулюванню; грануляційна тканина при цьому розростається у виразці і утворює поліпоподібни вироста (гранулематозні псевдополіпи)

Хронічна форма –

• Деформація кишки, яка стає значно коротшою, різке потовщення і ущільнення стінки кишки, дифузне або сегментарне її звуження

• Реперативно-склеротичні процеси переважають над запально-некротичними

• Гранулювання і рубцювання виразок, але епітелізація їх неповна

• Прояв порушеної репарації: множинні псевдополіпи

• В судинах – продуктивний ендоваскуліт, склероз стінок і облітерація

• Характер запалення: продуктивний – інфільтрація стінки кишки лімфоцитами, гістіоцитами, плазматичними клітинами

Ускладнення

1. Місцеві: кишкова кровотеча, перфорація з послідовним перитонітом, поліпоз кишки і стенозування

2. Загальні: анемія, амілоїдоз, сепсис, виснаження

Хвороби кишечника. Хвороба Крона – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.

Хвороба Крона – це хронічне рецидивне захворювання шлунково-кишкового тракту, для якого характерні неспецифічний гранулематоз і некроз

Етіологія і патогенез

1. Генетичні фактори - зменшення кількості генних відрізків, які відповідають за синтез бета-дефензинів, сприяє розвитку хвороби Крона. Дефензини — це вид природних антибіотиків, що захищають слизову оболонку від бактерій.

2. Імунна система – 2 теорії:

• Порушення вродженого імунітету. Зниження секреції цитокінів макрофагами спричиняє запальне захворювання товстої кишки, де заселення мікроорганізмами є високим

• Надмірна активність цитокінів Th1

3. Лімфатична теорія – згідно з нею, первинні зміни виникають в лімф. вузлах брижі, лімфоїдних фолікулах стінки, що призводить до «лімфатичного набряку» підслизової оболонки, який закінчується деструкцією та гранулематозом стінки кишки

Патоморфологічна характеристика

Локалізація морфологічних змін:

• Часто – в термінальному відділі клубової кишки

• Рідше – в прямій (особливо в анальній частині)

• Зовсім рідко – в апендиксі

Уражується вся товща стінки кишки, яка різко повтощується і набрякає.

Слизова оболонка: бугрувата і нагадує бруківку, що пов’язано з чергуванням довгих, вузьких і глибоких виразок, які розташовані паралельними рядами з ділянками нормальної слизової об.

Іноді зустрічаються глибокі щілиноподібні виразки, яка розташовані поперек кишки.

Серозна оболонка: покритка плівками з множинними білуватими вузликами, нагадуючи туберкульозні.

Просвіт кишки: звужений, в товщі стінки утв. свищ; брижа потовщена, склерозована

Регіонарні лімфовузли: гіперплазовані, на розтині – біло-рожевого кольору

Мікроскопічно:

• Неспецифічний гранулематоз – охоплює всі прошарки кишкової стінки

• Гранульоми побудовані за типом саркоїдоподібних і складаються з епітеліоїдних і гігантських клітин типу Пирогова-Лангханса

• Набряк і дифузна інфільтрація підслизової оболонки лімфоцитами, гістіоцими і плазматичними клітинами

• Гіперплазія лімфоїдних елементів

• Утворення щілиноподібних виразок

До цих морф. змін часто приєднуються: абсцеси, склероз і гіаліноз внаслідок еволюції клітин дифузного інфільтрату і гранульом.