Етіологія

Причини утворення дивертикула:

• Вроджені – неповноцінність сполучної і м’язової тканин стінки стравоходу, глотки

• Набуті – запалення, склероз, рубцеві звуження, підвищення тиску в стравоході

Причини гострого езофагіту:

• Хімічні, термічні і механічні фактори

• Інфекційні хвороби (дифтерія, скарлатина, тифи)

• Алергічні реакції

Причини хронічного езофагіту:

• Хронічне подразнення стравоходу (вплив алкоголю, куріння тютюну)

• Порушення кровообігу в його стінці (венозна гіперемія при серцевій декомпенсації, портальній гіпертензії)

Специфічний хронічний езофагіт – виникає при туберкульозі та сифілісі

Патогенез

У походженні дивертикулів стравоходу мають значення:

• Вроджена або набута слабкість м'язової оболонки в певній ділянці стравохідної стінки

• Порушення стравохідної перистальтики і виникнення спастичних скорочень, що викликають вибухання стінки стравоходу в найбільш слабкому місці або місцях (пульсійні дивертикули)

• Наявність сполучнотканинних зрощень стінки стравоходу, частіше з лімфатичними вузлами середостіння, напр. при туберкульозному ураженні (тракційні дивертикули)

Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:

1. Катаральна - гіперемія і набряк слизової оболонки стравоходу

2. Флегмонозна - утворюється в результаті впровадження в стінку стравоходу інфікованого чужорідного тіла, процес може поширитися вздовж стравоходу і в сторону середостіння.

3. Перетинчаста – коли відбувається відторгнення зліпку слизової оболонки стравоходу. Після глибокого перетинчастого езофагіту, який розвивається при хім. опіках, утворюються рубцеві стенози стравоходу

4. Псевдомембранозна - фібринозний ексудат не спаян з підлеглими тканинами.

5. Ексфоліативна - фібринозний ексудат міцно пов'язаний з підлеглими тканинами

6. Гангренозна

7. Геморагічна

При хронічному езофагіті – слизова оболонка набрякла і повнокровна з ділянками деструкції епітелію, лейкоплакії та склерозу

Рефлюкс-езофагіт – знаходять запалення, ерозії та виразки (ерозивний, виразковий езофагіт) в слизовій оболонці нижнього відділу стравоходу з регургітацією в нього шлункового вмісту (пептичний езофагіт)

Ускладнення

• Для езофагіту – стравохід Барретта, аденокарцинома стравоходу

• Для дивертикулу – дивертикуліт та перидивертикуліт

Хвороби стравоходу. ГЕРХ та стравохід Барретта. Морфологічна характеристика та клінічне значення.

Стравохід Барретта - набута патологія, яка виникає внаслідок тривалого кислотного рефлюксу, при якому багатошаровий плоский епітелій, що вистилає термінальний відділ стравоходу, піддається метаплазії в циліндричний епітелій. Характерно наявність келихоподібних клітин.Проліферація підслизового шару .

 Клінічне значення: ускладнення гасторезофагальної рефлюксної хвороби .Стравохід Барретта відноситься до передракових захворювань.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — це пошкодження слизової оболонки стравоходу, спричинене патологічною регургітацією шлункового вмісту до стравоходу .

Морфологічні зміни слизової стравоходу при ГЕРХ: хронічний езофагіт - > пошкоджені ділянки слизової піддаються метаплазії -> тонкокишкова метаплазія може прогресувати в дисплазію і призводити до розвитку аденокарциноми.

Клінічне значення в розвитку ГЕРХ має зменшення антрирефлюксного бар’єру, тонуса нижнього стравохідного сфінктера, підвищення внутрішньошлункового тиску.

Хвороби стравоходу. Рак стравоходу – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, особливості метастазування, ускладнення.

Рак стравоходу — злоякісна пухлина, частіше всього виникає на рівні середньої і нижньої третини, що відповідає рівню біфуркації трахеї; значно рідше зустрічається в початковій частині стравоходу і переході його в шлунок.