Ускладнення

1. Легенева (дихальна) недостатність.

2. «Легеневе» серце.

3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.

Емфізема легень характеизується надмірним вмістом повітря в легенях і збульшенням їх розмірів.

Види: хронічна дифузна обструктивна, хронічна осередкова, вікарна, первинна панацінарна, стареча, проміжна.

Хронічна дифузна обструктивна

Розвивається через наслідки хронічного бронхіту і бронхіоліту (бронхоектази, пнемосклероз).

Дефіцит сироваткових антипротеаз ->Активація еластази, протеази, колагенази -> ураження еластичного і колагенового каркасу легень -> включається клапанний механізм (слизова пробка, яка утворюється у дрібних бронхах і бронхіолах при Хрон Бронх, на вдиху пропускає повітря в альвеоли, але не випускає)-> повітря накопичується в ацинусах -> розширення їх порожнини

Патоморфологія: Легені збільшені в розмірах, бліді, м’які, не спадаються, розрізаються із хрустом. З бронхів виділяється слизово-гнійний ексудат. Слизова оболонка повнокровна, дифузно-інфільтрованалейкоцитами, з великою кількістю келихоподібних клітин, гіпертрофія м’язового прошарку.

Якщо переважають зміни бронхіол – розширюються проксимальні відділи ацинуса – центроацинарна емфізема.

Зміни в крупних бронхах – розширюється весь ацинус – панацинарна емфізема.

Стінки альвеол потоншуються і випрямляються . Дихальні бронхіоли розширюються, альвеолярні мішечки скорочуюються -> зменшення площі газообміну, порушення вентиляційної здатності легень.

Утворення альвеолярно-капілярного блоку, розвивається інтракапілярний склероз.

Виникає гіпертензія, гіпертрофія правого серця («легеневе» серце), легенева та серцева недостатність.

Хронічна осередкова емфізема – виникає навкруги старих туберкульозних осередків, постінфарктних рубців. Панацинарна. При наявності декількох порожнин – бульозна емфізема.

Вікарна – компенсаторна, при видаленні однієї легені.

Первинна панацинарна – етіологія не відома

Проміжна – проникнення повітря в інтерстиціальну тканину легені через розриви альвеол у хворих при посиленному кашлі.

Бронхіальна астма – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.

Бронхіальна астма (БА) – це захворювання, при якому спостерігаються приступи експіраторної задишки, що спричинені алергічною реакцією в бронхіальному дереві з порушенням прохідності бронхів

Етіологія

Причиною вважають екзогенні алергени при значній ролі спадковості

Повторні приступи БА бувають при:

• Інфекційних захворюваннях ВДШ

• Алергічних риносинусопатіях

• Впливах зовнішнього середовища, а також речовин, присутніх в повітрі (пил кімнатний і виробничий, дим)

• Дії метеорологічних факторів (підвищена вологість атм. повітря, тумани)

• Дії психогенних факторів

• Вживанні деяких харчових продуктів і ліків

Патогенез

Основні клінічні типи БА:

• Атопічна - виникає при впливові на організм через дихальні шляхи алергенів різного походження

• Неатопічна – переважно спостерігається у хворих з хронічним бронхітом. Механізм її розвитку не є імунним. Шкірні тести з алергенами - негативні. Бронхоконстрикція виникає через місцеве подразнення бронхів, котрим притаманна підвищена реактивність

• Індукована аспірином

• Професійна

• Алергічний бронхолегеневий аспергільоз

Алергічна реакції при БА з’вязані з клітинними антитілами – реагінами (IgE). Приступ БА розвивається при зв’язуванні алергена з фіксованими на клітинах (лаброцити, базофіли) антитілами. Утворений комплекс «антиген-антитіло» призводить до звільнення з ефекторних клітин БАР (гістамін, серотонін, кініни, повільно реагуюча субстанція анафілаксії), які викликають в бронхах:

• Судинно-ексудативну реакцію

• Спазм мускулатури

• Посилення секреції слизу, що закінчується порушенням прохідності бронхів