47. Теперішній час дієслова. Особливості дієвідмінювання.

Дієслова в спільнослов’янський період поділялися на групи, які прийнято називати класами. Переважна більшість дієслів старослов’янської мови приєднувала особові закінчення до основи за допомогою суфіксів -*е, -*о, -*ne, -*no, -*je, -*jo, -*i. Ці суфікси ще називалися темою, а дієслова тематичними (I-IV класи). Без теми особові закінчення приєднувалися лише у чотирьох дієслів, які називалися атематичними: быти, дати, jасти, в ять д ять ти (V клас). Залежно від співвідношення дієслівних основ та певних тематичних голосних в теперішньому часі дієслова старослов’янської мови поділялися на 5 класів. Належність до певного класу визначалася за основою теперішнього часу. I клас. Тематичні звуки -*е/-*о (-юс вел). Інфінітиві основа закінчується на приголосний або –а. II клас. Тематичні звуки -*ne/-*no. Основа інфінітива на -н юс вел. III клас. Тематичні звуки -*jе/-*jо. Основа інфінітива на –а, -ять, -ова, дорівнює кореню і закінчується на голосний. IV клас. Тематичний звук -*і. Основа інфінітива на –и, рідше на –ять, -а<ē. V клас. Дієслова быти, дати, jасти, в ять д ять ти.

48. Минулий час дієслова. Аорист. Особливості дієвідмінювання.

Аорист мав два різновиди: асигматичний, або простий (безсуфіксний), та сигматичний (суфіксальний). Аорист означав простий минулий час, яка вказував, що дія в минулому тривала невеликий проміжок часу і була завершена. Утворювався від основи інфінітива. Мав 4 різновиди: асигматичний аорист, -с- аорист, -х- аорист, -ох- аорист. Простий аорист утворювався від дієслів з основою на приголосний. Це дієслова I або II класу, як виняток, об ять рєсти, сър ять сти III класу. Закінчення вторинні, утворилися ще в праслов’янську добу до початку дії закону відкритого складу.

49. Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.

Це синтетична форма, позначає дію, яка відбулася в минулому, але зовсім недавно. Позначає інколи дію незавершену або протяжну, тривалу, або яка повторюється чи складається з ряду моментів, здається мовцеві другорядною. Імперфект творився за допомогою суфіксів –ять ах-, -аах-, -ах-. Міг утворюватися і від основи теперішнього часу, і від інфінітива, але переважно утворювався від основи інфінітива. Суфікс –ять ах- утворював імперфект від дієслів з основою на задньоязиковий (нєс ять ахъ), -аах- утворював імперфект від дієслів з основою на ять (хождаахъ), -а, -ах- вживався, коли основа інфінітива закінчувалася на голосний (знаахъ).

50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект.

Відносний час, позначає не просто дію в минулому, а минулу дію, яка має наслідки в теперішньому. Утворювався за допомогою допоміжного дієслова быти у теперішньому часі, основне дієслово має форму дієприкметника минулого часу на -л- (jєсмь зналъ). Цей час є прямим предком сучасного українського минулого часу. Плюсквамперфект — це також аналітична форма, що виражала минулу дію, яка відбувалася раніш іншої минулої дії. Утворюється плюсквамперфект, як і перфект, від дієприкметника на -дъ, до, лл і допоміжного дієслова выти в особових формах імперфекта, які пізніше замінилися формами перфекта.