17. Зредуковані фонеми.

За тривалістю (часокількістю) усі звуки поділяються на голосні повного творення : и, є, ы, оу, о, а, ѣ, ѫ, ѧ та неповного творення, або редуковані (від лат. reductio — зменшення, скорочення), ъ, ь. Редукованими голосні ъ, ь називаються тому, що вони були коротшими від голосних о, е, хоча передавали однакові з ними в якісному відношенні звуки. Редуковані голосні ніколи не вживали на початку слова, вони стояли після приголосних в середині чи кінці слова: чьто, дьнь, мъногъ.. Причина протиставлення голосних повного творення і редукованих полягала в тому, що вимова голосних повного творення не залежала від положення у слові, а звучання редукованих зумовлювалося фонетичною позицією їх. Вчені вважають, що у другій половині IX ст. у говорах, які лягли в основу старослов'янської мови, редуковані перебували у тих же позиціях, що і в більш ранній період. Крім давніх слов'янських ъ, ь у фонетичній системі старослов'янської мови були ъ, ь, які з'явилися при фонетичному освоєнні запозичених слів — штучному відкритті закритих складів та деяких груп приголосних іншомовних запозичень за допомогою редукованих. Сильна позиція редукованих: 1. Під наголосом. 2. Перед складом з редукованим у слабкій позиції. Слабка позиція редукованих: 1. В абсолютному кінці слова. 2. Перед складом з голосним повного творення. 3. Перед складом з редукованим у сильній позиції. Позиції редукованих могли чергуватися в одному і тому ж слові залежно від фонетичного оточення: дьнь — дьни. Абсолютне ослаблення редукованих у слабкій позиції, відсутність фонетичного вияву їх зумовило поступову втрату цих голосних у написанні та часте змішування у пам'ятках. В сильній позиції редуковані, навпаки, посилювалися і поступово переходили у голосні повного творення, що знайшло своє відображення у слов'янських пам'ятках. Крім ъ, ь у старослов'янській мові редукованими були ы, и, які стояли у позиції перед [j; i].

23. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.

Третя палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р у процесі словотворення. Дію цього закону обмежувала наявність у наступному складі голосних переднього ряду ъ та ы (ликъ-лицє). У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.

21. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.

Перша палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних на м'які шиплячі передньоязикові приголосні перед голосними переднього ряду

у процесі словозміни і словотворення. Ця палаталізація відбулася у ранній праслов'янський період, ще до монофтонгізації дифтонгів, тому засвідчена в усіх слов'янських мовах. Задньоязикові постійно тверді *g, *k, *ch не могли пом'якшуватися, а тому, попадаючи у позицію перед голосним переднього ряду є, ь, юс малий, и, які вимагали обов'язкового пом'якшення, вони змінилися на dž>ž, č, š. У результаті цього процесу в праслов'янській мові з'явилися нові приголосні ž, č, š. Першу палаталізацію широко представлено в сучасній українській літературній мові у вигляді чергувань задньоязикові – шиплячі. Перша палаталізація задньоязикових приголосних зумовила появу в слов'янських мовах чергування задньоязикових і шиплячих приголосних у тих випадках, коли в корені були наявні давні чергування голосних, а також на кінці морфем при словотворенні і словозміні: рекох'-рече, отрокъ-отроче. У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.