56 Правопис префіксів і деяких суфіксів.

1. Правопис префіксів

1. З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа?ти, спалахну?ти, стовкти?, сфотографува?ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з- (иноді із-): зба?вити, звести?, зжи?тися, ззирну?тися, зсади?ти, зці?пити, зчепи?ти, зши?ток, ізно?в.

Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо?мити, зігнорува?ти, зорієнтува?тися, зумо?вити; зга?слий, з'є?днувати, з'їзд, зма?зати, знадли?вий і под.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга?ти, зігну?ти, зідра?ти, зізна?тися, зіпсува?тися, зіста?вити, зі?ткнення, зіщу?литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів'я?лий, зімкну?ти, зім'я?ти, зіп'я?стися (і сп'ясти?ся) тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігріва?ти й зогріва?ти, зімліва?ти й зомліва?ти, зіпріва?ти й зопріва?ти, зітлі?ти й зотлі?ти.

2. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ин. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї?й, безкори?сливий, відкриття?, ві?дстань, міжконтинента?льний, міжплане?тний, надпоту?жний, обпали?ти, обтруси?ти, передпла?та, передча?сний, підтри?мка, понадпла?новий, представни?к, розтягну?ти, ро?зчин, розхита?ти, черезплі?чник.

3. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-:префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прега?рний, презавзя?тий, прекра?сний, прему?дрий, прекра?сно, препога?но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі?гти, прибудува?ти, прикрути?ти, прибо?ркати, пришви?дшити; прибуття?, приту?лок, при?браний, прива?бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста?ркуватий і под.

Крім того, префікс пре- виступає у словах прези?рливий, прези?рство й у словах старослов'янського походження: преосвяще?нний, преподо?бний, престо?л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при?гірок, при?ярок; прибере?жний, прикордо?нний.

Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі?звисько, прі?звище, прі?рва.

4. АРХІ-. У всіх іменниках і прикметниках вживаємо префікс архі-: архідия?кон, архієпи?скоп, архієре?й, архімільйоне?р, архіреакціоне?р, архіважли?вий, архіскладни?й та ин.

2. Іменникові суфікси

1. -ИК, -НИК та ин. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брати?к, ву?злик, передови?к; гірни?к, кулеме?тник; газівни?к, працівни?к; хло?пчик, пра?порщик.

Примітка. Слід відрізняти український суфікс -ик від иншомовних -ик, -ік (-їк). В иншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах иншомовного походження: істо?рик, ме?дик, фі?зик, але меха?нік, проза?їк, хі?мік.

2. -ИВ-(О). Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріял або продукт праці, пишемо тільки з и: ва?риво, до?бриво, ку?риво, ме?ливо, мере?живо, мі?сиво, моро?зиво, па?ливо, пе?чиво, пря?диво, але ма?рево (не матеріял і не продукт праці).

3. -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ин. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постача?льник, уболіва?льник, фрезерува?льник; волочи?льник, масти?льник; полі?льник, відповіда?льність, генія?льність.

4. -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ та ин.Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м'який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: кова?ль, скрипа?ль; ве?летень, в'я?зень; украї?нець, мовозна?вець, перемо?жець; зда?тність, сві?жість; вихова?тель, люби?тель.

5.-ЕНН-(Я), -ИНН-(Я), -ІНН-(Я) та ин. Суфікси -инн-(я), -інн-(я), -анн-(я) [-янн-(я)] пишемо з двома н.

Суфікс -инн-(я) вживаний в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови?ння, гарбузи?ння, картопли?ння, павути?ння; але камі?ння, корі?ння, насі?ння (від ка?мінь, ко?рінь, насі?яти).

Суфікс -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі?ти — горі?ння, носи?ти — носі?ння, ходи?ти — ході?ння, шаруді?ти — шаруді?ння.

Суфікс -анн-(я) [-яння-(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука?ти — гука?ння, гуля?ти — гуля?ння, зроста?ти — зроста?ння, сприя?ти — сприя?ння.

Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: зве?рнення, напру?ження, підне?сення, удоскона?лення.

6. -ЕН-(Я) [-ЄН-(Я)]. Суфікс -ен-(я) [-єн-(я)] вживаємо в іменниках середнього роду на позначення живих істот: вовченя?, гусеня?, чаєня?.

7. -ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК-(А) [-ЄЧК-(А)], -ИЧОК, -ИЧК-(А) та ин. Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок], -ечк-(а) [-єчк-(а)], -ечк-(о) [-єчк-(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк-(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): во?гничок, ко?шичок, ву?личка, па?личка. В инших випадках уживаємо суфікси з е (є): верше?чок, міше?чок, крає?чок; ді?жечка, копі?єчка, Марі?єчка, рі?чечка; віко?нечко, слове?чко, яє?чко.

8. -ЕНК-(О) [-ЄНК-(О)], -ЕНЬК-(О, А) [-ЄНЬК-(О)]. Слід відрізняти суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] від суфікса -еньк-(о) [-єньк-(о)]: суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордіє?нко, Кра?вченко, зрідка — у загальних назвах: безба?тченко, ковале?нко; суфікс -еньк-(о, а) [-єньк-(о)] вживаємо для творення пестливих назв: ба?тенько, кониче?нько, се?рде?нько; ні?женька, топо?ленька.

9. -ИСЬК-(О)[-ЇСЬК-(О)], -ИЩ-(Е) [-ЇЩ-(Е)]. За допомогою суфіксів -иськ-(о) [їськ-(о)], -ищ-(е) [їщ-(е)] утворюють слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гної?сько, дівчи?сько, хлопчи?сько; во?гнище, побо?їще, стано?вище.

10. -ОВИЧ, -ІВН-(А) [-ЇВН-(А)]. Для творення чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васи?льович, До?рошович, І?горьович, Мики?тович, Олексі?йович, Ю?рійович, Ла?зарьович.

Для творення жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн-(а), від імен на -й — -ївн-(а): Бори?сівна, Васи?лівна; Горді?ївна, Сергі?ївна, Юрі?ївна.

Від таких імен, як Григо?рій, Ілля?, Кузьма?, Лука?, Микола?, Са?ва, Хома?, Я?ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо?рович, Григо?рівна; І?ллі?ч, Іллі?вна; Кузьми?ч (і Ку?зьмович), Кузьмі?вна; Луки?ч, Лукі?вна; Микола?йович (і Мико?лович), Микола?ївна (і Мико?лівна); Са?вич (і Са?вович), Са?вівна; Хоми?ч (і Хо?мович), Хомі?вна; Я?кович, Я?ківна.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

1. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ). Суфікс -н-(ий) уживаємо в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру?жний (спів), за?хідний, мільйо?нний, прина?дний, приро?дний, фабри?чний.

Суфікс -н-(ій) уживаємо порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бра?тній, всесві?тній, горо?дній, да?вній, жи?тній, за?дній, кра?йній, лі?тній; майбу?тній, ма?терній; незабу?тній, осві?тній, пі?зній, ра?нній, самобу?тній, субо?тні?й, ха?тній та ин. Суфікс -н-(ій) уживаємо в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бли?жній, учора?шній, да?вні?шній, дома?шній, доро?жній, дру?жній (потиск руки), зо?внішній, коли?шній, му?жній, поздо?вжній, поро?жній, прийде?шній, ра?нішній, сіне?шній, спра?вжній, сього?днішній, туте?шній, худо?жній, але поту?жний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знаме?нний, осі?нній, пли?нний, ра?нній, тума?нний.

2. -АНН-(ИЙ), -ЕНН-(ИЙ), -АН-(ИЙ), -ЕН-(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн-(ий), -енн-(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишемо з двома н: невблага?нний, нездола?нний, неоціне?нний, несказа?нний, нескінче?нний, страше?нний (але жада?ний, бо в ньому немає такого підкреслення) (див. § 23, п. 2). Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан-(ий), -ен-(ий): ба?жаний, незлі?чений, неоці?нений, неподо?ланий, неска?заний, нескі?нчений.

3. ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) [-ЇЧН-(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн-(ий), -ічн-(ий) [-їчн-(ий)] виступають переважно у прикметниках, похідних від слів иншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживаємо -ичн-(ий): істори?чний, класи?чний, математи?чний, ортопеди?чний; після решти приголосних — -ічн-(ий); академі?чний, анархі?чний, археологі?чний, епі?чний, ідилі?чний, органі?чний; після голосних — -їчн-(ий): архаї?чний, герої?чний, прозаї?чний.

4. -ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба?ба — ба?бин, Га?ля — Га?лин, Ка?тя — Ка?тин, Ко?ля — Ко?лин, Мару?ся — Мару?син, Ната?ля — Ната?лин, свекру?ха — свекру?шин, ті?тка — ті?тчин; після голосних та апострофа — -їн: Марі?я — Марі?їн, Софі?я — Софі?їн, Да?р'я — Да?р'їн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: О?льга — О?льжин, дочка? — доччи?н, сва?ха — сва?шин.

5. -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли?ний, голуби?ний, гороби?ний, качи?ний, орли?ний; після голосних і апострофа — -їн- (ий): змії?ний, солов'ї?ний.

6. -ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ). Суфікс -ист-(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви?стий, голоси?стий, іскри?стий, пери?стий (подібний до пера), але пері?стий (рябий), промени?стий, урочи?стий; після голосних — -їст-(ий): вибо?їстий, гної?стий, двої?стий, олі?їстий, трої?стий.

7. -ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ). Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, утворених від іменників на м'який або шиплячий приголосний, де наголос падає переважно на основу слова: березне?вий, груше?вий, овоче?вий, ситце?вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м'які н, т або й, пишемо -єв-(ий): алюмі?нієвий, діє?вий, життє?вий, значеннє?вий, суттє?вий.

Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови?й, казко?вий, ква?рцовий, палацо?вий, святко?вий, службо?вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) уживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, дж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойови?й, гайови?й, грошови?й, дійови?й, дощови?й, життьови?й, крайови?й, нульови?й, речови?й, стильови?й, дріжджови?й.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середи. роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: ма?йстер — ма?йстрова, ма?йстрове; Петро? — Петро?ва, Петро?ве; робітни?к — робітнико?ва, робітнико?ве; Шевче?нко — Шевче?нкова, Шевче?нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників м'якої та мішаної груп: Андрі?й — Андрі?єва, Андрі?єве; І?гор — І?горева, І?гореве; кобза?р — кобзаре?ва, кобзаре?ве; скрипа?ль — скрипале?ва, скрипале?ве; сто?рож — сто?рожова, сто?рожове; това?риш — това?ришева, това?ришеве.

8. -УВАТ-(ИЙ) [-ЮВАТ-(ИЙ)], -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ). Суфікс -уват-(ий), а після м'яких приголосних - -юват-(ий) уживаємо в прикметниках на позначення неповної міри вияву ознаки: горбува?тий, круглува?тий, синюва?тий, темнува?тий, а також властивості, схильності до чогось: дуплува?тий, злодійкува?тий, остюкува?тий, піскува?тий.

Суфікс -оват-(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско?ватий, стовбо?ватий.

Суфікс -овит-(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови?тий, грошови?тий, таланови?тий.