- •Предмет, мета, завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •Поняття мови та мовлення.
- •Функції мови.
- •Характеристика усної і писемної форм мовлення.
- •Теорії походження мови: соціальна, психічна, біологічна.
- •Роль функцій мови у сучасному суспільстві і проведенні адекватної мовної політики.
- •Поняття «національна мова». Складові національної мови.
- •Поняття «державна мова», «офіційна мова», «мова національних меншин», «регіональна мова», «мова національностей».
- •Історія походження та розвитку української літературної мови.
- •Характеристика публіцистичного стилю.
- •Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •Основні вимоги до професійного мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність та доцільність.
- •Мовленнєвий етикет спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження.
- •Ввічливість необхідно розуміти як результат домовленості учасників комунікації з метою уникнення конфлікту у соціо-комунікативній вербальній взаємодії.
- •Види усного спілкування за професійним спрямуванням.
- •Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.
- •Телефоном не користуються при розв’язанні складних і відповідальних питань, тому що заочною розмовою можна завдати справі непоправної шкоди.
- •Ділові контакти. Візитна картка як спосіб встановлення індивідуального контакту.
- •Види приватного ділового спілкування.
- •Наради (інформаційні, диспетчерські, дискусійні), їх мовні особливості.
- •Прийом відвідувачів, його мовні особливості.
- •Особливості публічного ділового спілкування. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.
- •Доповідь і лекція як форми публічних виступів.
- •Три етапи підготовки доповіді, робота над мовними особливостями.
- •39. Виступ: вимоги і мовні особливості.
- •40. Дискусія: вимоги і мовні особливості.
- •41. Особливості проведення прес-конференцій і круглих столів.
- •43. Значення невербальних засобів публічного спілкування
- •44. Реквізити документів.
- •45. Вимоги до тексту документа
- •Вимоги до бланків документів та оформлювання документів
- •46. Текст як реквізит документа
- •47. Класифікація документів.
- •48. Оформлення сторінки.
- •49. Рубрикація тексту документа.
- •50. Скорочення слів і словосполучень.
- •51. Особливості мови ділових паперів..
- •52. Орфограма. Види орфограм
- •53. Принципи української орфографії
- •54. Вживання апострофа
- •55. Вживання м’якого знака.
- •56 Правопис префіксів і деяких суфіксів.
- •1. Правопис префіксів
- •2. Іменникові суфікси
- •57. Документація щодо особового складу. Заява. Характеристика. Автобіографія. Резюме.
- •3. Автобіографія
- •58. Написання слів разом і через дефіс.
- •59. Правопис часток не, ні.
- •68. Чергування голосних.
55. Вживання м’якого знака.
М'який знак вживається для позначення м'якості приголосних.
М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли-небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться:
- у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: поліський, волинський, військо, людськість, по-товариському, по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -іньк-: рученьки, гарненький, голівонька, свіжісінький.
- Після р м'який знак пишеться тільки перед о: трьох, чотирьом, забрьоханий; а також у слові Горький (хоч вимовляється [горкий]).
- Після інших букв та після р в інших випадках м'який знак не ставиться: голуб, кров, верф, ніч, подорож, тепер, обличчя — облич, десятиріччя — десятиріч, буря — бур, зоря — зір, тюрма, Харків.
- М'який знак не ставиться перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосними: цвях, кузня, дзвякнути, кінський (хоч кінь), прип 'ятський (хоч Прип 'ять), бершадський (хоч Бершадь), уманський, Уманщина (хоч Умань), промінчик (хоч промінь), безбатченко (хоч батько), Федченко (хоч Федько), Зінченко (хоч Зінько), менший, тонший.
Перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосними м'який знак вживається лише в таких випадках:
- для позначення м'якого л': їдальня, сільський, пальці, більший, Гальченко, Михальчук;
- у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м'який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — няньці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин); а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть;
- у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м'який знак є у формі без -ся: обговорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься (але: підніс — піднісся, ріс — розрісся);
як виняток, у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.
В іншомовних словах м'який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж'єн, Х'юстон, бар'єр).
В українських власних назвах м'який знак перед я не ставиться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дя-ченко, Касяненко, Третяк.
Слов'янські власні назви прикметникового походження оформляються як українські прикметники і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком (перед цими суфіксами м'який знак вживається тільки після л): Смирненський, Ра-ковський, Конеський, Црнянський, Запеський, Яблонський, Ко-менський, Тайовський, Варт-Цішинський, Красицький, Полоцький, Завадзький, Джальський, Пшибильський