- •7. Накладання повязки при відкритому пневмотораксі
- •8/10. Пункція і дренування плевральної порожнини.
- •1. Діагностичні:
- •9. Плевральна пункція (торакоцентез)
- •11. Пункція перикарду
- •12. Пункція серця
- •13.Бужування стравоходу
- •14 Непрямий масаж серця.
- •17. Катетеризація сечового міхура
- •18.Шийна ваго симпатична блокада
- •19. Накладання тугої повязки
- •20. Джгут.
- •21. Притискання артерій
- •22.Переливання крові
- •5.3. Клініко-біологічна проба на сумісність
- •23. Хірургічна обробка ран
- •25.Промивання шлунку
- •26. Шийний комірець
- •27.Крікотіреоїдотомія
20. Джгут.
Після накладення джгута кровотеча повинно зупинитися, але якщо воно триває, то джгут потрібно зняти і накласти знову, відступивши вище місця його первинного накладення. Після накладення джгута надійно прикріпити до нього записку із зазначенням часу, дати накладення, прізвища та посади рятувальника. Джгут слід накладати при сильному артеріальній кровотечі вище місця поранення на верхню третину плеча, на всі відділи стегна. Тиск на кінцівку має бути достатнім для припинення кровотечі, але не зухвалим повного знекровлення кінцівки. Джгут може накладатися на кінцівку не більш ніж на 1,5 - 2 години, а в холодну пору року - 0,5 - 1 годину. Періодично через 30 - 60 хвилин джгут слід послабити, розпустити на декілька хвилин (на цей час перетиснути судину вище джгута пальцем), помасажувати (легко) борозну від джгута, попередньо відновивши пальцеве притиснення артерії, і накласти знову, але вже з великим натягом. При відсутності фабричного джгута його можна замінити імпровізованим - гумовою трубкою, краваткою, ременем, поясом, хусткою, бинтом і т.п. (Рис. 5.3.), Але не слід використовувати дріт. Для зупинки кровотечі за допомогою підручних засобів використовують так звану закрутку, яку потім фіксують окремим бинтом.
21. Притискання артерій
Зупинка кровотеч із судин кінцівок можлива при форсованому їх згинанні (рис. 5.4.). Найчастіше цей спосіб застосовується для зупинки кровотеч із судин руки. Його раціонально застосовувати при інтенсивному кровотечі з ран, розташованих біля основи кінцівок. Максимальне згинання кінцівки виробляють в суглобі вище рани і фіксують кінцівку бинтами в такому положенні. Так, при зупинці кровотеч із ран передпліччя і кисті на згинальну поверхню ліктьового суглоба укладають ватно-марлевий пелота (його можна замінити невеликим валиком з матерії), потім руку максимально згинають у лікті, притягаючи за допомогою бинта або ременя передпліччя до плеча до зникнення пульсу на зап'ястя, припинення витікання крові з рани. У такому положенні руку фіксують бинтом (ременем). При кровотечах з верхньої частини плеча і підключичної області, яке може бути смертельним, заводять обидва плеча за спину зі згинанням в ліктьових суглобах, після чого їх пов'язують з допомогою бинта (ременя і т.п.). У цьому випадку здавлюються артерії з обох сторін. При зупинці кровотеч з ран нижче коліна потерпілого укладають на спину, в підколінну область поміщають ватно-марлевий валик, стегно призводять до живота, а гомілку згинають і фіксують до стегна бинтом або ременем. Кровотеча з стегнової артерії зупиняють згинанням нижньої кінцівки в тазостегновому суглобі, попередньо помістивши в пахову область валик. Після зупинки кровотечі стегно фіксують ременем до тулуба. Однак далеко не у всіх випадках вдається повністю зупинити кровотечі при форсованому згинанні кінцівок, в ряді випадків цей спосіб не можна використовувати, наприклад при переломах. При будь-якому кровотечі пошкодженої частини тіла додають піднесене положення і забезпечують спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, в яке негайно має бути доставлений потерпілий.
