12

Міжнародна інформація

1. Дайте визначення поняття “міжнародна інформація” та охарактеризуйте її спрямованість і основні функції. Дайте класифікацію та охарактеризуйте структуру джерел міжнародної інформації.

До основних понять міжнародної інформації відносять саме поняття міжнародна інформація, а також такі його складові: міжнародний інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей, що характеризують загальні властивості інформації, її систему і структуру, а також питання, пов`язані з її аналізом та розповсюдженням у системі міжнародних відносин. Міжнародна інформація орієнтована на інформаційне забезпечення зовнішньої і внутрішньої політики держав національної безпеки економічного розвитку країни на розвиток міжнародних зв`язків і співробітництва держав у рамках міжнародних інститутів та організацій.

Міжнародний інформаційний простір – система спільного використання національних інформаційних ресурсів на основі дво- і багато-сторонніх міжнародних угод.

Інформаційні ресурси – запаси, джерела, засоби і можливості інформації, які мають стратегічний характер і визначають роль і місце держави в світовій ієрархії.

Інформаційний потенціал – сукупність засобів зв`язку, що включає комп`ютерні мережі, бази та банки даних, національну систему інформації, сукупність самої інформації та її різновидів, а також інформаційно-аналітичні центри, засоби масової комунікації.

Національний інформаційний продукт – матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, що створюється поєднанням інтелектуальної діяльності людини та синтезованих засобів зв`язку.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародних правових і економічних наслідків певних рішень у створенні обгрунтованих прогнозів та рекомендацій щодо їх реалізації.

Всі джерела міжнародної інформації поділяються на міжособистісні та опосередковані.

1. Міжособистісні – джерела, до яких належать особисті контакти, суспільні, політичні, військові, культурні. Вони частіше використовуються у дипломатичній практиці, міжнародних організаціях, посередницьких комунікаціях, для передачі особистої інформації. Їх використовують у стратегічних напрямках діяльності з контрозвідувальною метою. Ці джерела вважаються більш повними. Цими джерелами обмінюються при кризових явищах, цей зв`язок допомагає з`ясувати ту чи іншу інформацію.

2. Опосередковані – джерела, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством. До них відносять: змк, інформаційно-аналітичні центри, електронні засоби комунікації, архіви, бібліотеки та інші джерела зберігання інформації, які впливають на громадську думку. Поділяються на офіційні і неофіційні. 2.1.Офіційні – джерела інформації виконавчої влади, науково-дослідних установ, відомчі джерела, джерела силових структур, статистичні джерела. Офіційні джерела є урядові і парламентські. Офіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та з обмеженим доступом. 2.2. Неофіційні джерела – джерела неофіційних установ, альтернативних інформаційно-аналітичних центрів, політичних партій і рухів, це соціологічгні дослідження, аналітичні прогнози незалежних установ, неофіційні змк, джерела окремих національних груп і меншин та певних релігійних конфесій.

Офіційні та неофіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та конфіденційні.

Відкриті – джерела інформації офіційних установ, спеціальних відомтсв, наукових центрів, промислових підприємств, банків та органів статистики. Серед відкритих джерел розрізняють інформацію загального характеру, яка використовується для складання прогнозів на довготривалий період, а також для прийняття рішень в галузі економіки, політики певними органами. Ця інформація має політичний, економічний та військовий характер для оцінки державного потенціалу та можливість впливу на міжнародну політику. Ця інформація використовується для планування політичних стратегій у дипломатичних переговорах, для політичних кроків у майбутньому.

Відкрита спеціальна інформація стосується конкретної галузі. Вона має відношення до стратегічних напрямків державної діяльності, є частиною загального планування зовнішньої політики і призначається для вузького кола спеціалістів.

Відкрита інформація про осіб, персоналу – персоналізована інформація відкритого характеру, збирається дипломатичними представництвами, інформаційно-аналітичними фірмами, спеціальними науково-дослідними установами. Іноді така інформація збирається неконституційними методами.

Закриті – розвідувальні, стратегічні, певні види статистичних джерел, джерела в яких присутня державна інформація, а також та, яка вважається таємною.

Конфіденційні – джерела, які відносяться до спецільного призначення. Вона зберігається у службових або відомчих базах даних і йде під грифом “для службового користування”.