4. Класифікація прийомів аналізу.

Практика фінансового аналізу виробила його основні прийоми. Серед них можна виділити шість:

- горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції на результат у цілому;

- аналіз трендів – порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто, основної тенденції зміни показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

- факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник.

5.Класифікація моделей , які використовуються у фін. Аналізі

Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовують у процесі аналізу фінансового стану підприємства:

• дескриптивні;

• предикативні;

• нормативні.

Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать побудова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітноссті, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий, аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі грунтуються на використанні інформації з фінансової звітності.

Предикативніі моделі— це моделі прогностичного характеру, які використовують для прогнозування доходів та прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них такі:

1) розрахунок точки критичного обсягу продажу (аналіз беззбитковості);

2) побудова прогностичних фінансових звітів;

3) моделі динамічного аналізу (детерміновані або факторні моделі) та регресивні моделі;

4) моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі— це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно

6.Формалізовані і неіормалізовані методи аналізу.

За класифікацією розрізняють неформалізовані й формалізо­вані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на ло­гічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та за­лежностях. До неформалізованих належать такі методи:

• експертних оцінок та сценаріїв;

• психологічні;

• морфологічні;

• порівняльні;

• побудови системи показників;

• побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об'єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформа­ції, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про яви­ща економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності. Основні з них такі:

• арифметичних різниць;

• ланцюгових підстановок;

• відсоткових чисел;

• дисконтування;

• диференційний;

• балансовий;

• логарифмічний;

• виокремлення ізольованого впливу факторів;

• інтегральний;

• простих та складних відсотків;

• та ін.