2.6 Етнографічні джерела.

Етнографічні джерела мають величезне значення для бачення давнього суспільного ладу. Про окремі риси можна судити по збереженню в пізній час пережитків минулого. Так, наприклад, плата за викуп нареченої (калим). Він жив майже у всіх народів й у окремих з них частково проіснував до XX ст.

На Русі в Х ст. існував схожий звичай, згідно з яким наречений платив за наречену «віно». Коли прийшло християнство, цей звичай зник. У ХХ ст. багато гірських народів зберегли кровну помсту. Ця помста існувала на Русі в ХІ ст. Про це свідчить перша стаття Руської Правди : «аже убіет чоловік чоловіка, то мстити братові брата».

Дуже велика є область етнографічних джерел. Вона потребує особливого підходу та не завжди підвладна для істориків без завчасного дослідження етнографії.

Етнографія – дисципліна, яка створює своє основне джерело в ході польових етнографічних аналізів і наступної обробки одержаних матеріалів. Польові джерела можуть бути різноманітного виду, який залежить від способу утримання польового повідомлення. На підставі цих джерел складаються аналітичні описи етнічних культур та деяких підсистем, які проводять порівняльні вивчення, конструюють етногенетичні й еволюційні моделі.

Етнографія також використовує для вирішення своїх завдань свідчення інших наукових дисциплін:

• географії;

• археології;

• історії;

• лінгвістики;

• статистика;

• фольклористики;

• демографії;

• соціології тощо.

Ці джерела дуже цінні для етнографії. Вони додають польовий експедиційний матеріал.

Етнографічні джерела мають свою класифікацію:

1. Польові етнографічні джерела, які поділяються на: письмовий текс (записи інтерв’ю, спостережень тощо), відеозапис, фотографія, аудіозапис, план і креслення, малюнок та ін. Але необхідно зазначити, що усі види нетекстових матеріалів супроводжуються текстовими записами – легендами, коментарями тощо;

2. Письмові джерела: актові матеріали, періодична преса, мемуари, щоденники, наративи. Ці джерела критично обробляють та використовують різноманітні гуманітарні науки;

3. Аудіовізуальні джерела: зображальні джерела, які складають фотодокументи та інші різновиди зображень, аудіодокументи, кіно та відеодокументи;

4. Археологічні джерела;

5. Антропологічні джерела;

6. Лінгвістичні джерела;

7. Фольклорні джерела.

Отже, дуже великою є область етнографічних джерел. Вона потребує особливого підходу та не завжди підвладна для істориків без завчасного вивчення етнографії.

Етнографія – дисципліна, яка створює своє основне джерело в ході польових етнографічних аналізів і наступної обробки одержаних матеріалів.

Необхідно зазначити, що етнографічні джерела мають свою класифікацію, у якій деякі різновиди джерел мають повтореність, будучи аналогічними за способом фіксації. Це повторення споріднено з тим, що розділ «польові етнографічні джерела» представлений у різних формах фіксації початкових етнографічних джерел, які були створені етнографами-професіоналами в ході експедиційних вивчень.

2.7 Звукові джерела.

Фонодокументи – музично-звукові, аудіальні документи. Вони містять звукову інформацію, що зафіксована всякою системою звукозапису про явища, події і факти дійсної реальності, які отримані в результаті механічного, магнітного або оптичного звукозапису.

Перша поява фонодокуметнів відбулася у першій половини ХІХ ст.

У фонодокументах виділяють :

• Подієві фонозаписи, які відображають звуковий аспект якихось подій: наради, мітинги та ін. – у період їх створення;

• Фоно-інтерв’ю – це розповідь, про події, які були звершені у певний час;

• Фоно-мемуари – спогади, які наближені до письмових джерел.

У фонодокументах виділяють такі підвиди звукозапису:

• Механічний ( на воскових валиках, грамофонних пластинах);

• Оптичний ( у кіно);

• Магнітний ( на магнітній стрічці).

У цій класифікації засіб запису зображення чи звуку, матеріал, на якому віддзеркалювалася подія, озвученність чи неозвученність фільмів, кольорові або чорно-білі зображення – усе це дає можливість дослідникові детальніше виявити час та місце відображання події у вивченому джерелі.

Отже, звукових джерел (фонодокументи) відносяться музично-звукові та аудіальні документи. Перша поява фонодокуметнів відбулася у першій половини ХІХ ст.

Необхідно зазначити, що звукові джерела виділяють три категорії: подієві фонозаписи, фоно-інтерв’ю, фоно-мемуари.

Таким чином можна зазначити, що методика історичної критики окремого фонодокумента повинна приймати два елементи вивчення: по-перше, це аналіз усного викладання події тієї чи іншої історичної постаті, і, по-друге, поглиблене вивчення акустичного фонодокумента.

Враховуючи вище зазначене, можна зробити висновок, що вид – це історична сукупність джерел, що різниться за цілями і пов’язує з метою внутрішньої структури, тобто для кожного виду джерела є своя мета та індивідуальна внутрішня структура. Видову класифікацію запровадили у 70-х – 80-х роках ХХ століття. Існує багато класифікація, але остаточної неможливо визначити. Для кожного притаманна індивідуальна класифікація.

До речових джерел належать матеріальні пам’ятки, що несуть інформацію про людське минуле, а саме знаряддя праці, монети, посуд, прикраси та ін.

До писемних джерел відносять літописи, хроніки, щоденники, мемуари, актові, ділові та юридичні документи, листи та ін.

До усних джерел відносяться пісні, думи, билини, героїчні епоси та звичаї, які переходять із покоління в покоління, із уст в уста та зберігається в пам’яті людства.

До зображальних джерел можна віднести книжкові мініатюри, портретні зображення, ілюстрування рукописних книг та кінофотовідеодокументи.

До лінгвістичних джерел відносяться імена людей, географічні назви, назви племен, народів та етнічних груп, імена богів та інших релігійних персонажів, назви планет, зірок й інших космічних об'єктів, назви та прізвиська тварин.

До етнографічних джерел слід віднести польові етнографічні джерела, які поділяються на: письмовий текс, відеозапис, фотографія, аудіозапис, план і креслення, малюнок та ін.; письмові джерела: актові матеріали, періодична преса, мемуари, щоденники, наративи; аудіовізуальні джерела: зображальні джерела, які складають фотодокументи та інші різновиди зображень, аудіодокументи, кіно та відеодокументи; археологічні джерела; антропологічні джерела; лінгвістичні джерела; фольклорні джерела.

До звукових джерел відносять подієві фонозаписи, які відображають звуковий аспект якихось подій: наради, мітинги та ін. – у період їх створення; фоно-інтерв’ю – це розповідь, про події, які були звершені у певний час; фоно-мемуари – спогади, які наближені до письмових джерел.

Висновок

У ході проробленої роботи були зроблені наступні висновки:

Історичне джерело - сукупність документів та предметів матеріальної культури, які прямо відображають історичний процес і фіксують окремі факти та події, на основі яких створюється поняття про той чи інший історичний етап.

Необхідно зазначити, що кожне історичне джерело потребує детального індивідуального вивчення, що зважає при цьому потребу комплексного дослідження всіх отриманих свідоцтв про минуле людства.

У сучасному джерелознавстві історичні джерела класифікують на сім груп: письмові джерела, речові (матеріальні) джерела, етнографічні джерела, фольклорні або усні джерела, лінгвістичні, звукові та зображальні джерела.

Вид – це історична сукупність джерел, що різниться за цілями та об’єднані з метою внутрішньої структури, тобто для кожного виду джерела є своя мета та індивідуальна внутрішня структура. Видову класифікацію запровадили у 70-х – 80-х роках ХХ століття.

Першим етапом класифікації є виділення основних груп. Найбільшого значення має класифікація джерел з кожної групи.

Для видової класифікації різних часів життя суспільства властиві свої види джерел. Людство розвивається, а отже і еволюціонують самі види джерел, які видозмінюються, зникають або з’являються.

Існує багато способів поділу історичних джерел, але нині прийнято класифікувати групи історичних джерел на такі види:

• Речові джерела (знаряддя праці, монети, посуд, прикраси та ін.);

• Писемні джерела (літописи, хроніки, щоденники, мемуари, актові, ділові та юридичні документи, листи та ін.);

• Усні джерела (пісні, думи, билини, героїчні епоси, традиції та ін.);

• Зображальні джерела (книжкові мініатюри, портретні зображення, ілюстрування рукописних книг, кінофотовідеодокументи та ін.);

• Лінгвістичні джерела (антропоніми, топоніми, етноніми, теоніми, космоніми, зооніми та ін.);

• Етнографічні джерела (звичаї, обряди, пісні, легенди, методи лікування та ін.);

• Звукові джерела (подієві фонозаписи, фоно-інтерв’ю, фоно-мемуари та ін.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бромлея Ю.В., Марков Г.Є. Етнографія.- М., 1984.- 320с.

2. Воронов В.І. Джерелознавство історії України: Курс лекцій.- Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003.- 336 с.

3. Голиков А.Г., Круглова Т.А. Источниковедение отечественной истории.- М., 2000 (2007, 2008, 2009).- 453с.

4. Данилевський І.М., Кабанов В.В., Медушевська О.М., Румянцева М.Ф. Джерелознавство. Теорія. Історія. Метод. Джерела російської історії. - М., 1998.- 256с.

5. Ковальченко И. Д. Источниковедение истории СССР. Изд. 2.- М., 1981.-369с.

6. Калакура Я.С. та ін. Історичне джерелознавство.- К.: Либідь, 2003.- 488с.

7. Ключевский В.О. Курс лекций по источниковедению. Соч., Т. 6.- М., 1959.- 216с.

8. Ковальченко І.Д. Методи історичного дослідження.- М., 2007.- 356с.

9. Пушкарьов Л.Н. Класифікація російських письмових історичних джерел з вітчизняної історії. - М.: Наука, 1975. – 281с.

10. Русина Ю.А. Історія і теорія джерелознавства: Курс лекцій.- Е.: УрГУ, 1997.-123с.

11. Уайтхед Д. Походження джерела. - М., 1996.- 105с.

12. Шмідт С.О. Джерелознавство в колі інших наукових дисциплін і питання класифікації джерел (Постановка питання) / / Актуальні питання джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін - М., 1983, с. 10-11.

Додатки

Додаток 1

Таблиця

«Класифікація джерел за видом»

Писемні	Речові	Усні	Лінгвістичні	Етнографічні	Звукові	Зображальні
щоденники	предмети побуту	вірші	антропоніми	Обряди	лазерні	ікони
літописи	знаряддя праці	легенди	топоніми	Звичаї	грамофонні	портрети
акти	прикраси	спогади	зооніми	Пісні	магнітні	фотодокументи
описи	зброя	билини	космоніми	Легенди	електронні та ін.	кінодокументи
закони	монети	пісні	теоніми	методи лікування та ін.		відеодокументи
звіти	залишки людей та ін.	приказки та ін.	етноніми та ін.
мемуари та ін.