2.1 Речові джерела.

Наші предки за тисячі років збирали практичні знання та досвід, виготовляли предмети побуту і справжні витвори мистецтва. Вони помилялися та робили величезні відкриття.

Багато існує наук, які вивчають матеріальні джерела, щоб допомогти нам дізнатися більше про життя наших предків.

Таким чином, речові джерела – це усі матеріальні предмети, які показують різноманітні сфери життєдіяльності людини. Все, що дає характеристику історичному процесу, що відбувалося в минулому або відбувається зараз, будь то написи, рештки побутових речей чи людські залишки, може нести дорогоцінну інформацію для дослідників.

Спочатку існувала епоха дикості, що змінилася на добу варварів, а після - виникла цивілізація. Але таку гармонійну класифікацію зруйнували речові джерела Середньовіччя. Ці джерела виникли, як грім серед ясного неба, після надзвичайного розквіту античних держав.

Нині дослідники все більше віддають перевагу такому поділу згадок культури. Виокремлюють три основні групи:

• Речові джерела;

• Образотворчі пам'ятники: малюнки, фотографії, символи на монетах та ін.;

• Словесні, як поділяться на усні (вивчає етнографія) і письмові.

Насамперед серед речових джерел виокремлюють археологічні залишки (засоби праці, посуд, зброю, прикраси та ін.). Хоч вони й різні на перший погляд, але вони мають єдину внутрішню структуру й для того, щоб ці джерела досліджувати використовують методи археологічної науки.

Особливе значення серед речових джерел мають археологічні пам’ятники, спостереження над якими можуть привести до великих результатів і дати історикам нові матеріали. Це можна об’єднати не тільки з історією первісного людства, для якої знахідки археології становлять головний й вирішальний вид джерел.

Дуже добре вивчена історія міст у середньовічній Західній Європі. Тим часом східна історична наука зовсім не вивчила історію давньоруських міст. Розуміється, що це не є випадковість: західноєвропейська історіографія використовує величезну кількість письмових документів, які уціліли від міських архівів; на Сході ж якщо й вціліли залишки архівів, то скоріш за все випадково. З цього й випливає величезне значення, яке здобувають для історика розкопки стародавньої Русі. Вивчення речових залишок давніх міст можуть частково замінити відсутні підтвердження письмових джерел.

Величезним значенням для історика є ознайомлення з речовими джерелами, які презентують предмети побуту та нумізматичний продукт. Загальновідомо, що арабські монети (диргеми), стрічаються у великій кількості на колишній радянській території. Диргеми на цій території були знайдені в скарбах, які свідчать про багату торгівлю прадавньої Русі зі Сходом. Великі торгівельні зв’язки Русі із Скандинавією та країнами, що прилягають до Балтійського моря показують знайдені скандинавські монети, які копіювали «Ярославлю сріблу» - монети, що були випущені при Ярославі.

Також до матеріальних джерел відносять архітектурні пам’ятники. Їх вивчення дає смогу історикам судити про колосальні культурно-історичні явища. Повідуючи про будову великої Лаврської церкви можна говорить, що майстри будуючи цю церкву мали походження з Абхазії. Зазвичай література виділяє значення візантійських майстрів, які будували згадки Київської Русі у ХІ – ХІІ століттях. Тим часом план та характер архітектури Печерської церкви дуже близький до грузинських будівель ХІ – ХІІ ст. Це і є одним з фактів культурних зав’язків між стародавніми державами на теренах колишнього СРСР.

Отже, речові джерела – це матеріальні пам’ятки, які несуть нам інформацію про людське минуле.

Необхідно зазначити, що до них відносяться знаряддя праці, монети, посуд, будівлі міст, прикраси та багато іншого, що може віднайти дослідник за допомогою археологічної науки.

Щоб дослідити певні матеріальні джерела, виникає потреба у відповідних знаннях, підготовці, дослідницьких методах.