3.Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за межами України ("Зелена карта").

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в міжнародному автомобільному русі відоме також під назвою "Зелена карта" за кольором страхового поліса. Воно розпочалося у 1953 році і в наші дні діє на території 44 країн, в тому числі 39 країн Європи і 5 країн Африки і Малої Азії (Туніс, Марокко, Іран, Туреччина, Ізраїль)¹. Наявність поліса "Зеленої карти" дозволяє без додаткового укладення договорів страхування проїхати автомашиною територіями цих країн внаслідок взаємного визнання полісів "Зеленої карти" усіма країнами-учасниками цієї системи. Це єдина в світі міжнародна система страхування, яка базується на єдиних засадах і має міжнародну систему управління. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, в кожній країні входять в спеціальне об'єднання (бюро), котре часто називають "Національне бюро "Зеленої карти", а головна організація цього об'єднання знаходиться у Лондоні і називається "Лондонське бюро "Зеленої карти". Національні бюро повинні визнаватися урядами відповідних країн. Вони, а також страхові компанії - члени національних бюро, повинні мати гарантії безперешкодного здійснення валютних розрахунків між країнами-учасниками "Зеленої карти".

3 європейських країн в "Зелену карту" не входять Російська Федерація, Грузія-Вірменія та Азербайджан.

Україна прийнята в члени "Зеленої карти" з січня 1998 p., а продаж українських полісів "Зеленої карти" розпочався з 1 червня 1998 р. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, об'єднані в Моторне (Транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), котре станом на 01.01.2004 р. нараховувало 14 повних і 91 асоційованого члена.

Організаційна схема цього виду страхування дещо складніша, ніж традиційного страхування відповідальності.

В цьому страхуванні може брати участь чотири або і шість учасників. Якщо з вини українського водія буде здійснений дорожньо-транспортний випадок в іншій країні, то в його документуванні візьме участь дорожна поліція країни відвідання, а у визначенні збитку і виплаті відшкодування - одна із страхових компаній країни відвідання. Після звернення потерпілої особи у страхову компанію, остання, в першу чергу, перевірить дійсність поліса "Зеленої карти" в українського страховика і повідомить йому орієнтовну суму збитку. Після підтвердження українським страховиком реальності видачі "Зеленої карти" зарубіжний страховик завершує визначення збитків і виплачує відшкодування потерпілій особі. Підготувавши усі необхідні документи про випадок він пересилає їх українському страховику з розрахунком страхового відшкодування і обґрунтуванням величини своїх витрат, пов'язаних з визначенням збитку (так званої "комісійної винагороди"). Отримавши і проаналізувавши ці документи, український страховик повинен перерахувати належну суму страховику в країну, де трапилась ДТП. Якщо український страховик тимчасово неплатоспроможний, банкрут, або якщо поліс "Зеленої карти" виявиться фальсифікованим, відшкодування збитку здійсниться за рахунок МТСБУ.

При цьому страхуванні застосовується два основних види ризиків, котрі можуть трапитися з учасниками автодорожнього руху: 1) збитки життю і здоров'ю людей; 2) збитки майну юридичних чи фізичних осіб. Визначення збитку і виплата страхового відшкодування в кожній з країн-членів "Зеленої карти" відбувається з врахуванням національного законодавства, а також врахуванням директив Європейського Союзу, якими рекомендовано встановлювати мінімальну страхову суму за одним полісом в розмірі не менше 600 тис. євро. Тому, наприклад, в Республіці Польща страхова сума за договором "Зеленої карти" встановлена в такому розмірі. В Німеччині вона становить 5 млн. євро за збитки життю і здоров'ю та 1 млн. євро - за майнові збитки, в Швеції - по 300 млн. шведських крон за кожен ризик. В ряді країн Європи (Великобританія, Бельгія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Норвегія, Молдавія, Франція) немає обмеження відповідальності страховика як за збитки життю і здоров'ю, так і за майнові збитки. Варто підкреслити, що ці розміри виплат в першу чергу поширюються на потерпілих, котрі є громадянами країни, на території якої трапився випадок. На громадян інших країн вони поширюються лише тоді, коли це передбачено законодавством.

Тривалість дії договору страхування "Зелена карта" - від 15 днів до одного року. Страхові тарифи встановлюються в твердих сумах страховиками кожної країни самостійно і залежать від терміну дії договору і типу автомашини. Українські ж страховики застосовують єдині тарифи, диференційовані за двома групами країн: до першої відносяться колишні соціалістичні країни та незалежні країни зі складу колишнього СРСР; до другої - усі інші країни-члени "Зеленої карти".

Характерною особливістю цього виду страхування є відсутність договору, а наявність лише поліса "Зеленої карти". В ньому міститься невелика, але достатня кількість інформації для його використання. На зворотній стороні поліса знаходиться перелік, адреси і телефони усіх національних бюро "Зеленої карти".

Поліс видається особі, яка уклала договір страхування, в трьох примірниках (оригінал і дві копії). При ДТВ одна з копій залишається в складі документів для отримання потерпілою особою страхового відшкодування. В багатьох країнах Європи страхові суми за внутрішнім і зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів є однаковими і в такому випадку поліс "Зеленої карти" для закордонних поїздок видається безплатно.