План семінарського заняття

1. Економічна необхідність і значення обов’язкового медичного страхування.

2. Добровільна форма медичного страхування та її особливості.

3. Основні програми добровільного медичного страхування.

4. Особливості колективного медичного страхування.

Питання для перевірки знань

1. Які існують форми медичного страхування?

2. Дайте характеристику основним умовам обов’язкового медичного страхування.

3. Суть та завдання добровільного медичного страхування.

4. На яких умовах здійснюється колективне медичне страхування?

Тема 6: страхування підприємницьких ризиків

1. Суть страхування підприємницьких ризиків.

2. Страхування майна суб'єктами підприємницької діяльності.

3. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

4. Екологічне страхування та його основні види.

Ключові терміни: підприємницькі ризики, самострахування, страхування від вогню, страхування від перерв в виробництві, страхування відповідальності товаровиробника.

Література: 1, 37, 38, 39, 40, 43, 44

1. Суть страхування підприємницьких ризиків.

Підприємницька діяльність у своїй основі є ризикованою і підприємницький ризик визначається як небезпека виникнення непередбачених проектним задумом матеріальних та фінансових втрат, збитків від проведення підприємницької діяльності, здійснення угод. Причиною тому є, насамперед, руйнівний вплив стихійних сил природи чи негативні наслідки інших надзвичайних подій (пожеж, вибухів, епідемій, травматизму та ін.). Тому провадження безперервної успішної діяльності можливе не тільки за умов попередження, подолання та локалізації стихійних та інших лих, а також при безумовному відшкодуванні нанесених збитків. Механізм такого відшкодування забезпечується страхуванням визначених ризиків. Воно дає можливість розподілити масштабні втрати в часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особами, і чим більша їх кількість, тим дешевшим і ефективнішим є для них є страховий захист.

Одна з важливіших функцій управління виробництвом - створити умови для подальшої успішної діяльності підприємства. Саме з цієї причини одним з основних принципів і цілей менеджменту є вдале подолання ризикових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість. Саме на це спрямоване страхування підприємницьких ризиків, зокрема, страхування майна. Слід зазначити, що в усіх розвинутих країнах для підприємців є нормою страхування найбільш небезпечних ризиків, пов'язаних з виробничою діяльністю з метою запобігання шкоді від настання різних негативних подій. Це, в свою чергу, шляхом відшкодування спричинених збитків сприяє відновленню виробничого процесу.

На страховому ринку існує галузь майнового страхування, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Згідно зі ст. 10 Закону України № 887-ХІІ від 27.03.91 р. "Про підприємства в Україні", майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто, під терміном "майно" слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності. Відповідно до Закону України № 2745‑ІІІ від 04.10.2001 р. "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (далі - Закон № 2745-ІІІ) та Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг № 40 від 28.08.2003 р. та зареєстрованих у Мін'юсті України 15.09.2003 р. за № 805/8126, страхування майна є здебільшого добровільним видом страхування. Прогресивний характер розвитку страхового ринку створює об'єктивні умови для активного удосконалення цього перспективного виду страхування.

Існує багато видів страхування майна підприємств, традиційними з яких є:

• страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки);

• страхування майна застави (особливо в банківських операціях);

• страхування предмета іпотеки;

• страхування електронних пристроїв;

• страхування будівельно-монтажних ризиків;

• страхування товарів на складах;

• страхування експонатів виставок тощо.

Фонд самострахування є складовою частиною страхового фонду суспільства. Він формується шляхом щорічних відрахувань до досягнення розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують цей фонд.

В умовах ринку підприємства функціонують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюється: зростають ціни на матеріальні ресурси, продукцію, що виготовляється, переглядаються умови отримання банківських позик, коливається співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприємства прагнуть забезпечити стійке становище, можливість працювати без фінансових та виробничих зривів, досягти оперативного подолання тимчасових ускладнень у процесі виробництва, зокрема за допомогою самострахування. Тому нова модель фонду самострахування трансформується у фонд ризику, який створюється суб'єктами підприємництва для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Але самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Окремі з них:

1) у випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що спричиняє загрозу вимушеної ліквідації підприємства;

2) самострахування вимагає відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; на момент настання ризику в підприємства може не бути достатніх фінансових можливостей на покриття збитків;

4) самострахування потребує кваліфікованого управління резервними фондами.

Фінансування ризику може бути також забезпечене за допомогою укладення договорів поруки, згідно з якими на певних умовах ризик передається одним суб'єктом іншому. Ця форма має обмежене застосування, оскільки вимагає надзвичайно високої довіри між суб'єктами. Крім того, вона містить елементи гри.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страховики, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перерозподілити ризики між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й у просторі, тобто серед суб'єктів певного середовища.