План семінарського заняття

1. Економічні особливості страхування життя.

2. Таблиця смертності.

3. Умови, що реалізують послугу змішаного страхування життя.

4. Страхування дітей та весільне страхування.

5. Особливості страхування ренти.

6. Страховий захист осіб пенсійного віку.

Питання для перевірки знань

1. В чому полягає суть страхування життя?

2. Які особливості змішаного страхування життя?

3. Страхування дітей та весільне страхування: спільність та відмінності.

4. Розкрийте суть довічного страхування.

5. Які переваги надає страхувальникам страхування рент та додаткової пенсії?

Тема 4: страхування від нещасних випадків.

1. Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків.

2. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті.

3. Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

Ключові терміни: нещасний випадок, повна непрацездатність, тимчасова непрацездатність, інвалідність, обов’язкове особисте страхування.

Література: 3, 22, 23, 37, 38, 44, 45

1.Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків.

Страхування від нещасних випадків, на відміну від страхування життя, є ризиковим видом страхування. По-перше, це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності, а, по-друге, якщо ймовірна подія настає, то застрахований одержує страхову суму, якщо – ні, то виплата не здійснюється.

Нещасний випадок - раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що призвела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я людини.

Страхування від нещасних випадків доповнює, але не замінює соціальне страхування, основами якого є законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закон України від 23 вересня 1999 р. „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків - некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту і має статус юридичної особи.

Страхування від нещасних випадків як послуга комерційних страхових компаній за формою проведення може бути обов'язковим та добровільним. А останнє - індивідуальним та колективним.

Компанії, які мають ліцензії на здійснення страхування від нещасних випадків, при укладенні договорів страхування враховують ряд факторів:

1) професія та умови роботи;

2) вік та стан здоров'я;

3) заняття спортом, хобі, керування автомобілем (мотоциклом, інші заняття застрахованого).

Найважливішим критерієм відбору ризику й становлення страхових тарифів є професія. Різні професії по-різному небезпечні щодо ймовірності настання нещасних випадків. Тому при укладенні договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливості, оскільки професії, що мають однакову назву, можуть мати різний ступінь ризику. Якщо особа працює за декількома спеціальностями, то ступінь їхньої ризикованості береться дещо вищим, ніж указано в тарифі.

У правилах страхування від нещасних випадків страхові компанії виділяють, як правило, чотири групи ризику професій:

1 група - офісні працівники та персонал, що не залучений до промислового виробництва;

2 група - особи, що зайняті в процесі виробництва (машинобудівельна, деревообробна, легка промисловість), будівельники, працівники залізничного, річкового транспорту, водії;

3 група - працівники металургійної, нафтової та газової промисловості, морського та океанського транспорту, мотоциклісти;

4 група - робітники галузей з підвищеним ступенем небезпеки (підривники, працівники хімічного виробництва, водолази, електрики високовольтних ліній, пожежники тощо).

Важливим критерієм відбору ризику є здоров'я. Попередній медичний огляд застосовують у спірних і неясних випадках. Страхова компанія бере до уваги ті захворювання та фізичні дефекти, які:

• зумовлюють настання нещасного випадку;

• подовжують період видужування;

• збільшують витрати на лікування;

• ускладнюють визначення факту настання нещасного випадку.

Ризик нещасного випадку збільшується разом із віком, оскільки людина поступово втрачає рухливість та окремі рефлексні рухи, що може призвести до настання нещасного випадку, хоча літнім людям притаманна більша обережність і менша схильність до ризику. Крайній вік страхувальника майже всі страхові компанії схильні визначати не вищим, ніж 65 років, пом'якшуючи цей пункт умовами, що у випадку, коли фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування може подовжити до 70-75 років.

Страхові компанії не схильні підписувати договори з особами, які вимагають укласти їх на дуже високі страхові суми, та з такими, що мають несприятливе матеріальне становище або з якими траплялися нещасні випадки кілька разів за невеликий період часу.

Наслідком нещасних випадків може бути:

1) тимчасова непрацездатність;

2) інвалідність;

3) смерть.

Під непрацездатністю розуміють неможливість продовжувати професійну діяльність або виконувати звичні обов'язки протягом певного проміжку часу. Непрацездатність має зворотний характер, тобто минає під впливом лікування. Експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється у лікувально-профілактичних установах і засвідчується лікарняним листом або відповідною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацездатністю перевищує 4 місяці, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності і встановити певну групу інвалідності.

Інвалідність може бути встановлена на строк від 1 до З років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, під якою розуміють фізичні або функціональні втрати, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути двох видів: загальна або часткова.

До першої відносять невиліковну розумову неповноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи неможливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше пошкодження, яке зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт.

Якщо інвалідність не відповідає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

Ступінь втрати здоров'я впливає на величину страхової суми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасного випадку.

Максимальна страхова сума виплачується у випадку смерті страхувальника.