- •1)Поняття «краєзнавство» та його складові частини.
- •2) Історичне краєзнавство, його предмет та ознаки.
- •3) Теоретико-методологічні особливості вивчення історичного краєзнавства.
- •4) Джерела історичного краєзнавства.
- •5) Науково-педагогічні основи шкільного та вузівського краєзнавства.
- •6) Національне літописання і історична проза хvіі–хvііі ст. Як вияв зацікавлення історією рідного краю.
- •7) Збирачі старожитностей та перші публікації краєзнавчих праць у хvііі ст.
- •8) Україна, рідний край очима чужоземців.
- •9) Топографічні описи як жанр краєзнавчої літератури.
- •10) Початки професійної історико-краєзнавчої діяльності (перша половина хіх ст.). Виникнення наукових осередків і товариств на Наддніпрянській Україні. Михайло Максимович.
- •11) «Руська трійця» – пробудження національної свідомості західних українців.
- •13) Поява перших музеїв в Україні першої половини хіх ст.
- •15. Історико-краєзнавчі дослідження на західноукраїнських землях у другій половині хіх – початку хх ст. Початки краєзнавчої літератури та мандрівництва в Галичині.
- •16.Іван Франко – теоретик краєзнавства
- •17. Роль «Просвіти» та нтш у формуванні національного краєзнавства. Діяльність Володимира Гнатюка та Володимира Шухевича.
- •18. Становлення національного краєзнавства в період українського революції 1917–1921 рр.
- •20.Діяльність науково-дослідних кафедр краєзнавства у 1920-х – на початку 1930-х рр.
- •21. Роль вуан та інститутів народної освіти (іно) в розвитку історичного краєзнавства.
- •22.Перша Всеукраїнська конференція краєзнавства та створення Українського комітету краєзнавства (укк). Становлення організаційних форм.
- •23.Розвиток історичного краєзнавства в умовах утвердження радянського тоталітарного режиму наприкінці 1920–1930-х рр.
- •24.Історико-краєзнавчий рух на західноукраїнських землях у 1920–1930-х рр. Підвалини формування краєзнавства в Галичині.
- •25.Краєзнавчо-туристичне товариство «Плай» та його часопис «Наша Батьківщина».
- •30.Розвиток історичного краєзнавства в урср у 1950–1980-х рр.
- •31.Творення національного історичного краєзнавства у період незалежності.
- •32.Історико-краєзнавчі дослідження в діаспорі.
- •37. Антропоніміка в історичному краєзнавстві
- •38. Методика використання матеріалів ономастики і топоніміки в шкільному краєзнавчому русі.
- •39. Етнографія і її завдання. Етнографічні установи на сучасному етапі розвитку та їхні видання в Україні.
- •40. Історико-етнографічне районування України і Прикарпаття та його значення в розвитку історичного краєзнавства.
Відповіді до екзамену з краєзнавства.
1)Поняття «краєзнавство» та його складові частини.
Краєзна́вство — збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо. Є також суспільним рухом.
Термін "краєзнавство" з кінця XIX ст. досить часто трапляється в науковій і науково-популярній літературі. Фундаторами наукового краєзнавства стали І. Я. Франко та С. Л. Рудниць-кий. Заслугою останнього є класифікація краєзнавства на загальне (інтеґральне) й тематичне (історичне, літературне, етнографічне тощо). Серед сучасних учених найбільший вклад у розробку теорії національного краєзнавства внесли Я. І. Жупанський, П. Г. Шишченко, О. Т. Діброва, М. Ю. Костриця, М. П. Крачи-ло, В. П. Круль, М. Т. Янко та ін
Сучасні українські вчені Я. І. Жупанський і В. П. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну систему, яка функціонує у світі тримірних моделей, утворених компонентами: - простору (географічне краєзнавство); - часу (історичне краєзнавство); - соціуму (соціальне краєзнавство).
2) Історичне краєзнавство, його предмет та ознаки.
Краєзнавство історичне - галузь знання та навчальна дисципліна, що вивчає історію, теоретичні засади, зміст і методику комплексного дослідження минулого певної території.
Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, історичне минуле, мистецтво, культура. Все це об'єкти різних наук і відповідно при їх вивченні використовуються різні методи, властиві відповідним областям знань. Але в усіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення - край. Поняття "край" - умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. Воно може бути навчальним, науковим, виховним і практичним. Виділяють краєзнавство комплексне і галузеве. Краєзнавчі організації поділяються на державні, громадські, шкільні та інші форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо.
Завдання історичного краєзнавства -з'ясувати шляхи, закономірності, форми й методи комплексного пізнання історичного розвитку краю, використання результатів історико-краєзнавчого дослідження в різних сферах життя суспільства.
Термін «історичне краєзнавство» набув поширення у другій пол. XX ст. у значенні: 1) одного з елементів історичної освіти; 2) предметного напряму краєзнавства.
Історичне краєзнавство - ланка загального краєзнавства, у надрах якого й формувалось як напрям громадської діяльності, прикладна історична дисципліна, одне з джерел культурології. Об'єктом вивчення краєзнавства є «край» - умовне поняття. Межі території дослідження залежать від того, хто і з якою метою вивчає цей край. Предметом вивчення є природа, топоніміка, історія, склад населення, господарство, культура. Краєзнавство розглядають як комплекс наукових дисциплін, різних щодо змісту, і спеціальних методик, але таких, які ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання краю. В історичному краєзнавстві всі ці предмети дослідження розглядаються в історичному аспекті. Головне в таких дослідженнях - виявлення і з'ясування зв'язків між усіма елементами навколишнього середовища в їх історичному розвитку. У практичній діяльності історичне краєзнавство виявляється у вивченні історії міст і сіл, підприємств, господарств, установ, родоводів, життя і творчості визначних земляків, важливих місцевих історичних подій, активній участі населення в регіональному музейному будівництві, охороні пам'яток історії та культури, природи, туризмі, екскурсійній справі.
Історичне краєзнавство - одна з форм громадської, творчої активності населення, ефективний засіб прилучення його до історикокультурної спадщини, а також патріотичного виховання, просвітницької роботи.
