Гострики у дітей

Приблизно через місяць після проковтування дорослого хробака вилуплюються нові гострики в організмі з яєць. Яйця гостриків відкладають в районі ануса. Роблять вони це зазвичай ночами, що викликає характерний свербіж. Якщо дитина дряпає шкіру, а потім підносить руки до рота, або миє руки після відвідування туалету, яйця надходять назад у рот, і починається новий цикл життєдіяльності хробака. Яйця також можуть переміщатися на одяг, постільні речі та інші поверхні, там, де інші люди можуть їх підхопити. Яйця можуть виживати до 2 тижнів на поверхнях. Дорослі черв'яки можуть жити протягом 6 тижнів.

Домашні тварини

Собаки і кішки не викликають гострикову інфекцію у людей - у них не буває гостриків. Однак вони переносять інші види глистів, тому домашнім тваринам необхідно регулярно проводити протиглисну терапію і не допускати надмірно тісного спілкування дитини з твариною (цілування морди тварини, пригортання, тягання за хвіст і т.д.)

2. Глисти відносяться до досить поширеного явища серед маленьких дітей. Потрапивши в організм малюка, глисти здатні завдати йому непоправної шкоди.

Небезпека глистів для дитини полягає в тому, що в організмі малюка ці паразити харчуються тими ж корисними та поживними речовинами і вітамінами, що і дитина, забираючи їх у неї. Перебуваючи в організмі малюка, глисти роблять токсичну дію, поступово його отруюючи.

Дуже часто функціонування глистів в організмі може привести до алергічних реакцій. Крім цього, прикріплюючись на стінки різних органів, ці паразити сприяють виникненню кровотеч і різних хвороб, які супроводжуються порушенням цілісності тканин органів дитини.

Деякі види глистів можуть вражати життєво важливі органи малюка, в тому числі серце, легені, печінку, кишечник. При ураженні легенів глистами у дитини існує висока ймовірність розвитку пневмонії, бронхітів і задухи.

Однією з найпоширеніших небезпек глистів для дитини є те, що глисти чинять негативний вплив на імунітет малюка, що призводить до зниження опірності дитячого організму до різних інфекційних і вірусних захворювань.

Дитина, у якої є глисти, дуже слабка і млява, дратівлива, емоційно нестійка, примхлива, має поганий сон і порушення концентрації уваги. Глисти у малюка можуть призвести до затримки його росту і до відставання в загальному розвиток. При зараженні глистами у дитини спостерігається здуття живота, нудота, гази, свербіння в задньому проході, кров’янисті випорожнення, діарея, припухлість очей.

Окремі види глистів несуть смертельну небезпеку для дитини, оскільки, наприклад, можуть утворювати клубок в кишечнику і створити його непрохідність. Ця ситуація вимагає екстреної операції.

Таким чином, глисти представляють достатньо серйозну небезпеку для дитини, яку необхідно своєчасно і адекватно усувати, і, крім того, постійно займатися профілактикою виникнення глистів у дитини.

3. Профілактика глистів у дітей, перш за все, зводиться до навчання їх елементарним навичкам гігієни. Це і звичка мити руки після відвідування туалету і перед їжею, і регулярний туалет статевих органів і обробка овочів і фруктів. Дуже часто зараження глистами відбувається при контакті з тваринами, тому дуже важливо, щоб домашні вихованці не були носіями паразитів, а взаємодія з вуличними котами і собаками було мінімальним. Спалахи гельмінтозів, що відзначаються в літній час, пов'язані переважно з іграми дітей у пісочницях, де зустрічаються фекалії вуличних тварин, тому потрібно не тільки оглядати місце ігор дитини, але й розділяти іграшки на «домашні» і «для прогулянок».

4. Особиста гігієна — це догляд за своїм тілом і підтримка його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкіряного жиру. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно це робити після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь підготувати рушник та мило, за відсутності крана з водопровідною водою — кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок чи цвях, а не накидати собі на шию або плечі, бо на нього під час умивання попадатимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках і майці.

Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємкості. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім - добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, шию та вуха.

Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який у кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5 - 7-річного віку — обтиратися до пояса. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов'язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей і натирань, а також може привести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ніг необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкіряного жиру, бруду і пилу.

Обов'язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень їх необхідно обережно підрізати. Але в жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин (кішок, собак); торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків і тому подібне) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно почати догляд за порожниною рота і зубами дитини . Дитина має чистити зуби вранці й обов'язково увечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися хустинкою, то разом із бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа й окрему для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа на очі чи навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть, якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя або перев'язувати подряпину треба лише чистою хустинкою.

Дитина дошкільного віку легко піддається вихованню завдяки розвиненому відчуттю наслідування, спостережливості, допитливості та потреби в самостійних діях. І тому необхідно використовувати ці властивості дитини при прививанні їй гігієнічних навичків (своєчасне миття рук, чищення зубів, дбайливе зберігання одягу і т. ін.).

1. Ревматизм (ревматична гарячка, хвороба Буйо—Сокольського) — системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі та частим ураженням інших органів і систем, зокрема суглобів. Розвивається у зв'язку з гострим інфекційним ураженням (бета-гемолітичним стрептококом групи А). На сьогодні виділяють гостру ревматичну гарячку (ГРГ) і хронічну ревматичну хворобу серця (ХРХС).

В даний час більшість ревматологів світу дотримується так званої інфекційно-алергічної теорії виникнення ревматизму. Відповідно до цієї теорії, хвороба розвивається за наявності двох умов - інфекційного збудника і особливої ??сприйнятливості людини до нього. Більш того, інфекційний агент тільки «запускає» механізм хвороби, яка потім може протікати без його безпосередньої участі. 

2. Основне пошкодження при ревматизмі відбувається в клапанах серця. Запалення, викликане інфекцією, викликає звуження і зрощення клапанів, що призводить до зворотного току і несмиканію стулок клапана. Чим більше недостатність клапана, тим важче повинно працювати серце. Коли клапан пошкоджений, лікар може почути шум у серці приблизно у половини дітей з ревматизмом (див. шуми в серці). Навіть після повного одужання деформація клапанів серця залишається назавжди. З роками стан клапана може поступово змінюватися, іноді поліпшуючись, але частіше стаючи гірше. З цієї причини необхідно спостереження кардіолога за станом здоров'я, так як незначне пошкодження клапана може стати більш значним в наступному періоді, у віці від 20 до 30 років.

Іноді у дитини розвивається незвичайна форма ревматизму , відома під назвою хореї, званої також танцем святого Віта. Симптомами хореї є мимовільні судорожні рухи, що тривають протягом декількох днів або тижнів. Хоча руху можуть ставати такими сильними, що дитина не може їсти і потрібно прийом заспокійливих ліків; одужання в цьому випадку буває повним. Незрозуміло чому, але найбільш часто хорея зустрічається в дівчаток до 10 років.

У важко хворої дитини може інколи виникати серцева недостатність з набряками - нездатність серця перекачувати достатня кількість крові (див. серцева недостатність застійна ). Іноді у дитини буває тільки лихоманка і легке набрякання суглобів протягом 1-2 днів, і незначний шум у серці є єдиним наслідком хвороби.

Прогноз у дитини з ревматизмом залежить від тяжкості ураження серця. Якщо не давати щодня антибіотики, у дітей з ревматизмом може виникнути рецидив.

У дітей, не захищених антибіотиками, ймовірне виникнення повторних атак ревматизму з наростаючим пошкодженням клапанів. У більшості випадків всі симптоми ревматизму проходять, навіть якщо є зміни в клапанах серця.

3. Профілактика ревматизму та його загострень полягає перш за все в укріпленні захисних сил організму (фізкультура, спорт, загартування, тощо). Необхідне покращення житлових умов хворих, зменшення скупчення людей, що попереджує поширення стрептококової інфекції. Слід проводити ретельне адекватне лікування ангін та інших загострень інфекції у носоглоточній ділянці з тривалим застосуванням антибактеріальних засобів. Недолікована ангіна основний фактор виникнення ревматизму. Застосовується річна медикаментозна профілактика загострень ревматизму. При цьому хворому вводять 1 раз на місяць в/м 1 500 000 ОД біциліну-5. Хворим на ревматизм слід уникати перевтоми та переохолоджень, адже є велика ймовірність повторної ревматичної атаки.

1. Скарлатина — острое инфекционное заболевание, характеризующеесялихорадкой, интоксикацией, ангиной и обильной точечной сыпью. Болеют чаще всего дети 2-10 лет.

Возбудителем скарлатины является стрептококк группы А, который также может вызывать поражения почек (гломерулунофрит), ангину,хронический тонзиллит, ревматизм и другие болезни. Скарлатина возникает в том случае, если в момент заражения стрептококком к нему отсутствует иммунитет.

Источник инфекции — больной скарлатиной, ангиной или «здоровый» носитель стерептококков. Инкубационный период обычно продолжается от 1 до 10 дней. Ребенок считается заразным за сутки до появления первых симптомов и в последующие 2–3 недели.

Скарлатина начинается остро: с резкого подъема температуры до 39º C. Ребенок жалуется на головную боль, тошноту, выраженное недомогание, сильную боль при глотании.

В конце первых начале вторых суток появляется мелкая, зудящая сыпь, которая за несколько часов покрывает практически все тело. Важный признак скарлатины — сгущение сыпи в видетемно-красных полос на кожных складках в местах естественных сгибов — в паховых складках, подмышечных впадинах, локтевых сгибах. На ощупь кожа очень сухая и напоминает наждачную бумагу.

Если заглянуть в рот больного, то можно увидеть ярко-красную воспалённую слизистую, гнойные налёты на нёбных миндалинах и малиновый язык с резко увеличенными сосочками. Такое состояние горла врачи характеризуют выражением «пылающий зев».

На лице сыпь располагается на щеках, в меньшей степени — на лбу и висках, в то время как носогубный треугольник остается бледным и свободным от элементов сыпи (характерный признак скарлатины).

Через 3-5 дней кожа бледнеет и начинается сильное шелушение, особенно выраженное на ладошках ребенка: кожа с них снимается как перчатки.

Осложнения:

• лимфаденит (поражение лимфатических узлов);

• гнойный отит (воспаление уха);

• аллергическое заболевание почек — гломерулонефрит,

• воспаление суставов — артрит, синовит;

• поражение сердца — аллергический миокардит;

• пневмонии (воспаление легких).

Вероятность осложнений значительно уменьшается при приёме полного курса антибиотиков.

После перенесенной скарлатины сохраняется, как правило, пожизненный иммунитет. Тем не менее, повторное заражение скарлатиной всё же случается. Врачи убеждены, что это вина слишком активной терапии — болезнь нейтрализуется так быстро, что иммунитет не успевает сформироваться.

2. Запалення серця (кардит) часто починається одночасно з болем у суглобах і підвищенням температури тіла. Спочатку запалення серця не виявляє себе ніякими симптомами. Лікар може виявити його, коли вислуховує шум серця через стетоскоп. Серце б’ється прискорено. Якщо запалюється зовнішня оболонка серця, виникає біль у грудній клітці. Може розвиватися серцева недостатність. Симптоми Серцева недостатність у дітей інші, ніж у дорослих: у дитини можливі задишка, нудота, блювота, біль у животі і гавкаючий кашель. Запалення серця може супроводжуватися легкою стомлюваністю. Проте симптоми кардиту часто настільки слабо виражені, що дитину не ведуть до лікаря, і пошкодження серця виявляють набагато пізніше, коли інші симптоми ревматизму вже зникають.

Запалення серця проходить поступово, зазвичай протягом 5 місяців. Однак іноді необоротно ушкоджуються клапани, і виникає ревматичне ураження серця. Як правило, пошкоджується клапан між лівим передсердям і лівим шлуночком (мітральний клапан). Він може стати негерметичних — тоді виникають мітральна регургітація або недостатність мітрального клапана; якщо звужується його отвір, розвивається мітральний стеноз, іноді поєднуються обидва поразки.

Пошкодження клапана супроводжується появою характерних шумів серця, які дозволяють лікарю діагностувати ревматизм. Пізніше,зазвичай в середньому віці, пошкодження може вести до Серцева недостатність і фібриляції передсердь — порушення ритму серця.

Іноді хвора дитина має поганий апетит, а біль у животі настільки сильна, що помилково діагностують апендицит.

Це запальне ураження суглобів, з характерними змінами властиві ревматизму. У першу чергу при даному захворюванні уражаються такі великі суглоби, як колінні, гомілковостопні і ліктьові.

Поступово ревматизм переходь з однієї ділянки (суглоба) на інший, тобто такий процес є симетричним. І якщо захворювання не лікувати відразу, то в результаті можна отримати ураження всіх ніг або рук, залежно, де все починалося.

 

Симптоми У ревматизму суглобів симптоми виявляють не відразу, і навіть не наступного дня, а через 2-3 тижні після ангіни або фарингіту, які були викликані стрептококової інфекцією. Біль при такому захворюванні може так зашкалювати, що не тільки рухатися складно, але і звичайне дотик руки або ковдри переноситися досить болісно. Температура всього тіла підвищується до 40 градусів, але найчастіше 38-39 градусів. Буває, звичайно ж, і так, що ревматизм суглобів проходить непомітно. Симптоми в таких випадках - це не висока температура і помірна слабкість тіла. Подібних симптомів хворі не надають значення, а звертаються за допомогою до фахівців у тому випадку, коли починаються більш серйозні проблеми. При ревматизмі, суглоби виглядають почервонілими і опухлими, а на дотик гарячими. Біль особливо проявляється, якщо намагатися рухати тією частиною тіла, яка хвора або при банальному натисканні, при цьому больові відчуття можуть, як різко виникнути, так само різко і прірву. У таких випадках суглоб НЕ піддається деформації, тобто так зазвичай проходить протягом доброякісного артриту. Якщо біль пропала або зовсім непомітна - це не означає що захворювання пройшло (вилікувалося).

 

Ревматизм суглобів взагалі вважається хронічним захворюванням, яке протікає хвилеподібно, а загострення його виникають до декількох разів у році. Дане захворювання в обов'язковому порядку потрібно лікувати, тому що саме по собі воно не зникне. Повторні напади з'являються зазвичай через місяць, а може і через роки.

Характер неврологічних розладів може бути різним і визначається ступенем порушення мозкового кровообігу та його переважною локалізацією.  У ранніх стадіях хвороби спостерігаються церебрастенические порушення. Відзначаються підвищена збудливість і вразливість. Діти не здатні до тривалої напруги. Відзначаються підвищена стомлюваність і швидка виснаженість. Хворі скаржаться на головний біль, поганий сон, запаморочення, поганий апетит. Діти стають плаксивими і дратівливими, погано переносять гучні звуки і яскраве світло. Знижується успішність у школі.  До інших спостережуваним при ревматизмі неврологічних порушень відносяться сенсорні розлади. Найбільш часто вони проявляються у вигляді розладів зорових сприймань. Діти скаржаться на двоїння предметів, зміна їх форми, величини, поява сітки або туману перед очима. Рідше порушується сприйняття власного тіла.  У дітей з тривожно-недовірливими рисами характеру можуть виникати нав'язливі страхи - фобії. До інших невротичним проявам у хворих на ревматизм відносяться істеричні прояви. Їх появі сприяє підвищена сугестивність хворих. Під впливом негативних емоцій, найчастіше образи через невиконаного бажання, у них відзначаються напади різкого зниження тонусу м'язів, що супроводжуються надмірними рухами, сміхом чи плачем. Іноді ці напади виникають у зв'язку з бажанням привернути до себе увагу персоналу або інших людей.  При більш важких формах нейроревматізм можуть спостерігатися епілептиформні напади. Судоми носять різний характер і часто поєднуються з істеричними проявами.  Однією з частих форм ревматичних захворювань нервової системи є мала хорея.  При малій хореї страждають переважно підкіркові утворення - смугасте тіло, зоровий бугор, червоні ядра.

Паталогііческіе зміни можуть бути виявлені в корі великих півкуль, діенцефальний області, мозочку. Дитина стає дратівливою, недостатньо уважним, гірше спить. З'являються насильницькі руху. Спочатку вони вносять лише деяке безладдя в звичайну діяльність дитини. Хворий робить несподівані штрихи під час письма, "слотикается" при проголошенні слів, робить гримаси. Перші прояви малої хореї навколишні часто оцінюють як пустощі дитини. Якщо при цьому дитину закликають до порядку або карають, симптоми захворювання посилюються. 

Емоційні порушення досить характерні для малої хореї. Іноді вони виникають задовго до розвитку гіперкінезу.  Хворі стають вередливими, злими, дратівливими, проявляють невмотивоване упертість, віддаляються від однолітків. Іноді спостерігається різко виражене психічне збудження

При щеплення в організм вводять специфічні антигени. У відповідь на це він активно виробляє специфічний імунітет. Як антигени можуть використовуватись вакцини, токсини, антитоксини. Живі вакцини містять живі, але ослаблені тим чи іншим способом збудники. Прикладом таких вакцин для імунізації є вакцини проти віспи, сказу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу, туляремії, грипу, поліомієліту тощо.

Убиті вакцини (нагріванням або хімічними речовинами культури мікробів) використовуються проти черевного тифу, паратифів А і Б, дизентерії, холери, коклюшу, висипного тифу та ін. Крім того, існують полівакцини (проти тифу, паратифів, дизентерії та правця-кашлюку, дифтерії та правця тощо). Прикладом антитоксина, що знешкоджений дією 0,3 -0,4% формаліну з термічною обробкою, є дифтерійний і правецькій анатоксини.

Після щеплення формується штучний активний імунітет. Ефективність щеплення залежить від реактивності організму, стану здоров'я під час щеплення, повноцінності харчування.

Для підтримки імунітету на належному рівні через певні періоди повинна проводитися ревакцинація.

При проведенні щеплення можливі післящепленеві реакції: загальні і місцеві.