Причини виникнення

Чи не головна роль у формуванні проявів діатезу належить порушеннню діяльності нервової системи у зв'язку з підвищеною чутливістю дитини до деяких алергенів. Неповноцінне харчування (не відповідає віку, з великою кількістю алергенів) також надає несприятливий вплив на конституціональні властивості дитини і сприяє при певних умовах виникнення ексудативного діатезу. У дітей грудного віку алергеном може бути білок коров'ячого молока, яйця,цитрусові, полуниця, суниця, інші продукти. У дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, діатез може з'явитися внаслідок вживання в їжу цих продуктів матір'ю. З ростом дитини збільшується і кількість речовин, здатних викликати алергію: різноманітні продукти харчування, місцеві фізичні і хімічні подразники, інфекції шкіри, кліматичні і метеорологічні фактори.

Ознаки ексудативногодіатезу з'являються звичайно вже на перших місяцях життя дитини, максимально проявляються вони протягом другого півріччя. Діти з ексудативним діатезом пастозны, з в'ялим тургором, флегматичны або підвищено дратівливі. Ураження шкіри проявляється опрелостями, так званої молочної кіркою на волосистій частині голови, бровах, в області щік, строфулюсом (див. Кропив'янка), екземою (див. Екзема) та ін Збільшуються лімфатичні залози. Шкірні прояви стихають навесні і влітку і загострюються восени і взимку. Діти схильні до ринітів, бронхітів, бронхіальної астми, пневмонії, пиелиту. Рецидивуючі хвороби носоглотки ведуть до розростання аденоїдів і гіпертрофії мигдаликів. Часто спостерігається нестійкий стілець. При відсутності вторинного інфікування прогноз сприятливий. До трьох-п'яти років життя симптоми ексудативного діатезу слабшають.

Дуже важливо в самому ранньому віці проводити профілактику виникнення діатезу, яка передусім полягає в організації правильного харчування дітей. Батьки теж повинні відмовитися від тих продуктів, які можуть стати алергенами для дитини, адже у дітей при забороні на деяку їжу може розвиватися почуття власної неповноцінності.

4. Проблеми з травленням у маленьких дітей виникають досить часто. Діарея або запор здатні зіпсувати самопочуття, викликати біль у животі. Звертатися до лікаря батьки повинні при будь-яких порушеннях стільця у малюка. Адже неспеціаліст може не врахувати тривожні симптоми, пропустити серйозну патологію, попереджають лікарі.

Діарею може викликати інфекція або функціональні порушення. Функціональну діарею провокує харчова похибка чи психоемоційні стреси. У такому випадку стілець у дитини рідкий або кашкоподібний, 2-4 рази на добу , переважно вранці та вдень, без домішків крові або гною. Функціональна діарея супроводжується болями в животі, здуттям, відчуттям важкості внизу живота. Інфекційна діарея виникає внаслідок інфікування кишечника дитини хвороботворними мікроорганізмами.

Зараження відбувається водним, фекально-оральним, харчовим шляхом. Немиті руки, брудна вода, в тому числі і заковтнута випадково при купанні, зіпсовані або не миті продукти — ось основні причини кишкових інфекцій у дітей.

Симптомами кишкових інфекцій можуть бути повторна блювота, частий пронос (іноді до 10-ти і більше разів на день), біль у животі, підвищення температури.

У всіх випадках діареї дуже важливо вчасно звернутися до лікаря, щоб виключити гостру хірургічну патологію і інфекційний процес в кишечнику.

Головною небезпекою кишкових інфекцій є зневоднення дитячого організму — коли дитина з проносом втрачає значну кількість рідини, а напитися через блювання не може. У такому випадку без спеціалізованої допомоги не обійтися.

Попередити інфекцію допоможе дотримання елементарних гігієнічних і санітарно-епідемічних правил:

• пити тільки кип’ячену або мінеральну воду;

• мити руки перед їжею і після відвідування туалету;

• не купувати продукти на стихійних ринках, де відсутній санітарний контроль;

• правильно зберігати продукти і не вживати в їжу прострочені продукти;

• фрукти, овочі та зелень перед вживанням ретельно мити.

Також велике значення має дотримання принципів дієтичного харчування. Діти до шестимісячного віку повинні вигодовувати тільки грудним молоком, а за його відсутності — адаптованою молочною сумішшю. Дітей до трьох років не можна годувати бульйонами, жирними, гострими і маринованими продуктами, шоколадом, продуктами з харчовими добавками і консервантами. Їжу слід готувати з використанням якісного послуду. Посуда luminarcякнайкраще підходить для приготування дитячої їжі. Зроблена з натуральних матеріалів, довговічна та зручна у використанні. Їжа для малюка повинна готуватися на пару, відварюватися або запікатися.

Інша, не менш неприємна проблема — запор. Спровокувати його може ранній перевід на змішане або штучне вигодовування, раннє введення прикорму, брак рідини і рослинної клітковини.

Є так званий умовно-рефлекторний запор, коли дитина придушує позив на дефекацію поза домом. Такий запор виникає у сором’язливих дітей в період адаптації до нових умов. Як наслідок, з’являється затвердіння калових мас, травми слизової оболонки прямої кишки і болючість, що, в свою чергу, посилює невротичні порушення. Виникає боязнь дефекації.

Крім того, запори можуть з’явитися на тлі хронічної патології травної, ендокринної та нервової систем, інтоксикацій, безконтрольного вживання деяких ліків. Не варто намагатися самостійно усунути порушення в роботі кишечника у дитини, зробивши йому клізму. Краще вчасно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.

Гіпотрофія Хронічний розлад живлення є захворюванням переважно дітей раннього віку. Гіпотрофія проявляється зниженням маси тіла, недостатнім відкладанням жиру, порушенням загального стану дитини. Гіпотрофія характеризується зменшенням маси тіла, зросту, зміною шкіри і підшкірної основи, порушенням функції багатьох органів і систем, зниженням опірності організму до інфекцій. Причини гіпотрофії у дітей раннього віку різноманітні, і умовно їх поділяють на аліментарні, інфекційні, конституціональні фактори і несприятливі впливи навколишнього середовища. Порушення вигодовування можуть бути якісними і кількісними. Зменшення кількості грудного молока при гіпогалактії, недоїдання дитини у зв'язку зі зниженням або відсутністю апетиту, нестача в харчуванні білка, рідше жиру і вуглеводів, використання в харчуванні розведеного коров'ячого молока, дефіцит ретинолу, аскорбінової кислоти і вітамінів групи В призводять до розвитку гіпотрофії. Гострі і хронічні інфекційні захворювання з локалізацією в травному каналі і поза ним можуть бути причиною виникнення гіпотрофії, її розвитку сприяють природжені аномалії, недоношеність, алергічний та інші діатези. Гіпотрофія може виникнути на ґрунті неправильної організації режиму, дефектів догляду і виховання. Погані побутові умови (сире, тісне приміщення, що погано провітрюється), неправильний режим дня, дефекти в організації активного неспання, недостатній сон, відсутність позитивних емоцій, а також прогулянок на свіжому повітрі, надмірне закутування і перегрівання несприятливо впливають на стан дитини і сприяють хронічному розладу живлення. При гіпотрофії порушується нормальна функція травного каналу. Знижуються кислотність, активність ферментів шлунка, підшлункової залози, кишок, сповільнюється евакуаторна функція шлунка і кишок. Порушується білковий, жировий, вуглеводний, вітамінний і водно-сольовий обмін. Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи фізіологічний перебіг вагітності, санацію хронічних вогнищ інфекції, раціональне харчування, гігієнічний режим майбутньої матері. Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини груддю, в післяродовому періоді проводити боротьбу з гігіогалактіею. Дитина повинна одержувати збалансоване харчування з оптимальним вмістом основних харчових інгредієнтів, вітамінів, мінеральних солей. Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії. Особливої уваги потребують недоношені, діти з двійнят, діти, що перебувають на Штучному вигодовуванні, хворіють на рахіт, анемію. Важливу роль відіграє підтримання доброго емоціонального тонусу дитини. Для цього потрібно постійно ласкаво спілкуватися з нею, давати дитині яскраві кольорові іграшки.

Паратрофія Паратрофія (несправжній стан живлення) характеризується надмірним збільшенням маси тіла дитини і надлишковим відкладенням підшкірного шару. Вона може розвиватися через постійне перегодовування дитини, ендокринні розлади. Надлишок Е\ГЛЄВОДІВ у їжі дитини призводить до порушення трофічних гроцесів. Розрізняють паратрофію з переважанням маси над зростом, з нормальною масою і зростом, з надмірними масою і зростом. Клінічна паратрофія проявляється блідістю ί деякою сухістю шкіри і слизових оболонок, збільшенням товщини підшкірної основи, зниженням тургору тканин, м'язовою гіпотонією, неспокійним сном, ознаками рахіту, деяким відставанням ^психомоторному розвитку. Випорожнення іноді частіші, нестійкі. Опірність організму знижена. Часто бувають гострі респіраторні вірусні інфекції, отит, диспепсія, перебіг яких важкий, з ознаками зневоднення. При аналізах крові дітей з паратрофією визначають анемію, рідше лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілію. Профілактика паратрофії включає ті самі заходи, що й при запобіганні гіпотрофії. Основою її є раціональні вигодовування, режим і догляд за дитиною.

Порушення постави - це симптом, що виявляється у викривленні хребта. У нормальному стані хребет має кілька фізіологічних вигинів, поліпшують амортизацію тіла людини. Цих вигинів три - поперековий і шийний лордози, тобто вигини вперед, а також грудної кіфоз або вигин назад.

Всі види порушення постави характеризуються конкретним становищем хребта, нижніх кінцівок, таза, лопаток. При цьому збереження постави з патологіями можливо за рахунок певного стану м'язів і зв'язок. Так сколіоз - це відхилення хребта в сторону. Відхилення хребта в заднє й переднє напрямок визначає сутулість, плоску спину, круглу спину, плосковогнутим спину.

Причини порушення постави

Причини порушення постави можуть бути як набутими, так і уродженими.

Як правило, придбані причини викривлення хребта викликані певними захворюваннями, такими як поліомієліт, плеврит, рахіт, туберкульоз, радикуліт, або викликані травмою (при переломі хребта). Викривлення хребта може виникнути при наявності супутніх захворювань, при яких формується неправильне положення тіла: плоскостопість, різна довжина ніг, системні захворювання сполучної тканини, односторонній параліч, короткозорість і косоокість, в результаті яких людині доводиться приймати неправильну позу при вчиненні якихось дій.

 Сколіо́з (грец. skoliosis — викривлення) — це захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів.

Процес формування сколіотичної деформації — це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосовних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення.

Сколіоз починається та прогресує в юності, під час періоду посиленого зростання організму, наприклад, у пубертатний період. Приблизно у 80% усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров'я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об'єму грудної клітки і черевної порожнини.

Причини появи захворювання до кінця так і не вивчені по сьогоднішній день, головна особливість — це загальна слабкість зв’язкового-м’язового апарату, що призводить до появи сколіозу.

При великих зсувах з’являється реберний горб, нахиляється таз, внутрішні органи відчувають підвищене навантаження.

Профілактика сколіозу

Треба сказати, що профілактика сколіозу у дитини лежить не тільки на батьківських плечах. Профілактиці сколіозу повинні приділяти належну увагу вихователі в дитячому саду і вчителі в школах. Тому що якраз в цей час відбувається становлення кісткового скелета дитини.

Якщо існує ймовірність появи у дитини вродженої форми сколіозу, профілактика сколіозу повинна проводитися ще в період планування вагітності. Вона полягає у вживанні майбутньою мамою фолієвої кислоти і вітаміну В12. Ці речовини значно скорочують вірогідність утворення порушень кісткової тканини вродженого характеру, які, в свою чергу, ведуть до майбутнього сколіозу.

Профілактика сколіозу рахітичного походження, що є результатом браку вітаміну Д, що синтезується в організмі людини під впливом сонячних променів на свіжому повітрі, полягає в щоденних вуличних прогулянках з дитиною, причому в будь-який час року.

Батьки зобов'язані контролювати, щоб у дитини завжди була пряма спина, правильна постава, зокрема, коли дитина робить уроки або читає. Зразок правильної постави - це положення тулуба, коли голова трохи піднята вгору, плечовий пояс розгорнуть, опущений і розслаблений, лопатки прилягають до м'язів спини, а живіт візуально знаходиться на одній лінії з грудьми.

Для здорового хребта важливим є вибір ліжка. Ліжко повинно бути напівжорстким, а подушка — маленькою або взагалі можна привчити дитину спати без подушки.

У харчуванні добре надавати перевагу молочно-рослинній дієті: молочним продуктам, які містять кальцій, рибі, яка містить фосфор, та яйцям, у жовтку яких міститься вітамін D. Двічі на рік — ранньої весни і пізньої осені — організм, який росте, повинен отримувати препарати кальцію.

Найкращий вид спорту для профілактики будь-яких кістково-м'язових захворювань — плавання. Також корисні лижні прогулянки, гра у баскетбол та волейбол. Якщо сколіоз лівосторонній,корисним буде великий теніс. Добре займатися і танцями, адже діти 6агато працюють біля станка, їх вчать рівно стояти.

2. Короткозо́рість або міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука.Корткозорість поділяється на вроджену та набуту. Набута - збільшення кривизни кришталика. Вроджена - зображення виникає не на сітківці, а перед нею.

При короткозорості промені від віддаленого предмета, що входять в очі паралельно, збираються не на сітківці ока, що потрібно для нормального зору, а перед нею.

При високій прогресуючій короткозорості зір погано виправляється окулярами, з'являється утруднення при читанні, відчуття літаючих мушок перед очима, іноді раптове зниження зору в результаті крововиливу, відшарування сітківки.

Компенсація короткозорості за допомогою корегувальних лінз

Короткозорість можна виправити за допомогою окулярів з лінзами, що розсіюють або спеціальних контактних лінз. До загальнозміцнюючої терапії входять вітаміни, тканинна терапія, раціональний режим праці та відпочинку. Етіологія і патогенез короткозорості ще до кінця не з'ясовані.