Причини

• Спадковість. Якщо у обох батьків короткозорість, існує ймовірність до 70%, що у дитини також розвинеться короткозорість. Якщо ж короткозорий тільки один із батьків, імовірність розвитку короткозорості знижується до 30%. Дитина успадковує не саме погане зір, а лише фізіологічну схильність до нього - розмір і форму очного яблука або деякі властивості оптичної системи ока (кришталика, рогівки).

• Перенесені захворювання (ревматизм, сколіоз, плоскостопість, тонзиліт, гайморит, туберкульоз, гепатит, травми головного мозку, дифтерія, діабет, рахіт).

• Ослаблення організму в результаті втоми, неправильне харчування, зловживання алкоголем, куріння, брак вітамінів, зниження імунітету, стресу.

• Вагітність. При вагітності виникає додаткове навантаження на серцево-судинну систему та підвищується внутрішньо-очний тиск. Якщо сітківка тонка, вона може розтягнутися і навіть в деяких випадках відшаруватися. Під час пологів навантаження на очі ще більше зростає, особливо якщо жінка неправильно тужиться, тому багатьом короткозорим породіллям рекомендують кесаревий розтин замість природних пологів.

• Ослаблення тканини склери, що призводить до збільшення розміру очного яблука під впливом високого внутрішньо-очного тиску; в результаті може розвинутися короткозорість.

• Інтенсивні зорові навантаження (тривала робота за комп'ютером, перегляд телевізора, читання).

• Недотримання гігієни праці (недостатнє освітлення, неправильно обладнане робоче місце і посадка під час роботи або навчання, читання в транспорті або лежачи тощо)

• Неправильна корекція зору. Корекція зору повинна проводитися тільки після консультації офтальмолога. Самостійний підбір окулярів та контактних лінз може привести до прогресування короткозорості та розвитку косоокості.

Профілактика короткозорості

Для профілактики короткозорості важливе значення має гігієна зору, причому з самого раннього віку.

По-перше, завжди стежте за правильністю посадки і освітленням при читанні і листі.

По-друге, не перенапружуйте очі, знайдіть трохи часу хоча б раз в годину і дайте очам розслабитися, зробіть зарядку для очей.

Стежте, щоб харчування було повноцінним, вживайте в їжу більше продуктів, що містять необхідні очам вітаміни.

Не бійтеся почати коригувати зір, якщо помітили його погіршення. Надмірне навантаження очей при спробі розглянути предмети на далекій відстані може призвести до розвитку ще більшою короткозорості, косоокості, проблем з сітківкою.

При виборі способу корекції короткозорості консультуйтеся з офтальмологом, самолікування заборонено!

Щодня тренуйте очні м'язи, виконуючи нескладні вправи.

Не затягуйте з лікуванням інших захворювань, навіть простий нежить може перерости в короткозорість.

3. Карієс (лат. Caries dentium) — патологічний процес, що починається після прорізування зубів, що супроводжується демінералізацією, протеолізом та утворенням каріозної порожнини під дією ендо- і екзогенних факторів.

Карієс — дуже поширене захворювання. У дитячому віці воно посідає перше місце серед хронічних захворювань і зустрічається в 5—8 разів частіше, ніж захворювання, що займає друге місце за поширеністю, — бронхіальна астма. 

Основні Карієсогенні причини розвитку карієсу зубів:

- мікрофлора порожнини рота - зубний наліт, зубна бляшка, липкі Вуглеводні харчові залишки їжі в ротової порожнини;

- знижений вміст фтору у питній воді;

- неправильний режим і неповноцінне харчування - нестача вітамінів, мікроелементів і мінеральних речовин;

- кількість і якість слиновиділення - кисла слина сприяє руйнуванню твердих тканин зубів;

- деякі соматичні захворювання в організмі в період формування і дозрівання зубних тканин;

- несприятливі і екстремальні дії на організм;

- спадковість, яка обумовлює хімічний склад зубної тканини.

Виходячи з того, що захворювання легше попередити, ніж лікувати, запобігти ураженню зубів карієсом можна, якщо будуть виконуватись профілактичні заходи індивідуального і державного характеру.

Згідно з класифікацією ВООЗ (1972 р.) профілактика карієсу складається з трьох розділів:

 Первинна профілактика, яка включає:

а) санітарну просвіту в питаннях гігієни порожнини рота;

б) диспансерне спостереження за населенням;

в) нормалізацію харчування;

г) покращення умов праці і побуту.

 Специфічна профілактика, яка передбачає:

а) фторування питної води;

б) місцеве застосування фтористих препаратів;

в) особисту гігієну порожнини рота.

 Вторинна профілактика, яка включає.

а) ранню діагностику карієсу зубів;

б) лікування неускладненого карієсу зубів сучасними методами.

Всі заходи по профілактиці карієсу зубів можна розділити на державні, соціальні, медичні, гігієнічні і виховні.

Державні профілактичні заходи включають заходи по охороні здоров’я матері і дитини, охороні оточуючого середовища. Реалізація державної системи заходів по охороні здоров’я населення перш за все направлена на антинатальну профілактику захворювань, на формування і розвиток здорової дитини, на підтримку здоров’я дорослої людини і є основою профілактичного напрямку охорони  здоров’я в нашій країні.

Соціальні заходи по профілактиці карієсу пов'язані з забезпеченням здорового способу життя - дотримання раціонального режиму праці, відпочинку, науково обгрунтованих норм харчування, особистої гігієни.

Гігієнічні заходи по профілактиці карієсу: гігієнічне виховання населення в питаннях стоматології, контроль за станом зовнішнього середовища і харчування. Застосування гігієнічних заходів (фторування питної води, контроль за якісним і кількісним станом їжі і води) забезпечується потреба дітей і дорослих в повноцінних факторах здоров’я організму і органів порожнини рота.

Виховні заходи по профілактиці карієсу зубів зводяться до розповсюдження знань про здоровий спосіб життя, прищеплення навичок догляду за органами порожнини рота і підтримці їх в здоровому стані. Ці завдання вирішують лікарі, середній медперсонал, вчителі і батьки.

Медичні заходи по профілактиці карієсу зубів направлені на розробку і застосування етіологічно і патогенетично обгрунтованих засобів і методів дії на організм і органи порожнини рота для підвищення їх стійкості до карієсу, а також на зниження карієсогенних несприятливих факторів зовнішнього середовища і порожнини рота.

1. Гельмінтоз - це інфекційне захворювання, яке викликають черви-паразити, що потрапляють в організм людини. До найбільш поширених видів паразитів, які потрапляють у людський організм, відносяться: гострики, аскариди (круглі черв'яки), стьожкові черви.

Інфіковані люди виділяють яйця гельмінтів у своїх фекаліях, які потім забруднюють грунт у місцях з поганою санітарією. Інші люди можуть бути інфіковані, ковтаючи яйця або личинки в зараженій їжі або через проникнення в шкіру інвазійних личинок в грунті (нематод). Передані через грунт гельмінти, які оселилися в організмі, проявляють широкий спектр симптомів, включаючи:

• Свербіж в області анального проходу.

• Свербіж і виділення з піхви у дівчаток (таке буває, коли гострики заповзають у піхву дитини).

• Кишкові прояви (діарея, болі в животі).

• Загальне нездужання і слабкість.

• Поганий апетит, втрата ваги навіть при посиленому харчуванні.

Більшості сімей з малими дітьми час від часу доводиться мати справу з такою проблемою, як глисти. Ця хвороба дуже поширена. Діти дошкільного віку становлять 10% -20% від 2 млрд. чоловік на всій земній кулі, які заражені гельмінтами. Найчастіше у дітей зустрічаються такі глисти, як гострики.