1. У дошкільному віці дітям повідомляються знання і прищеплюються гігієнічні навички і звички, спрямовані на попередження "груп багатьох захворювань, охорону і зміцнення здоров'я. Всі дані подаються з поступовим ускладненням від однієї вікової групи до іншої. Гігієнічне навчання має бути цілеспрямований характер. Важливо виключити стихійне утворення навичок і звичок, при якому вони часто закріплюються неправильно, тому дорослі повинні своєчасно навчати дитину гігієнічним прийомам.  Обов'язковою умовою вироблення гігієнічних навичок і перетворення їх в звичку є систематичне повторення всіх гігієнічних правил. Не менш важливо для цієї мети забезпечити дитині самостійність дій: у побуті, грі, навчанні, під час фізкультурних та трудових занять. Тому необхідно, щоб вимоги, які пред'являються дітям, були єдиними в дошкільних установах і в родині. Крім того, в домашніх умовах також повинен здійснюватися принцип єдності вимог всіх членів сім'ї. Прагнення дорослих все робити за дитину порушує систематичність застосування досвіду, і, отже, звичка не сформується.  Важливо пам'ятати, що виконання будь-яких гігієнічних правил і процедур має супроводжуватися позитивними емоціями. 

Гігієнічне виховання сприяє набуттю трудових умінь, з ранніх років готуючи і долучаючи дітей до трудової діяльності: самі прибирають постіль, іграшки, свій стіл, підтримують порядок і чистоту в кімнаті. Дошкільнята повинні твердо засвоїти і гігієнічні заборони: не брати різні предмети, іграшки в рот, є тільки миті фрукти й овочі, не їсти їжу, що впала на підлогу, на землю; влітку не є невідому зелень, ягоди з куща; під час сну не можна дитині закриватися ковдрою з головою, тому що йому доводиться дихати не свіжим повітрям, а своїми випарами; перед сном слід зняти денний натільна білизна і надіти нічний, не можна спати тільки на одному боці або «калачиком», найкраще спати на спині, у вільній позі, для попередження деформації черепа, грудної клітки, хребта. Вранці дитина не повинна довго лежати в ліжку, прокинувшись, слід відразу вставати і робити ранкову зарядку.  У дошкільні роки дітям повідомляють елементарні відомості про хвороби, які передаються від людини до людини через брудні руки, немиті овочі та фрукти. Необхідно познайомити їх з поняттям «постава» під час ходьби, сну, під час занять у доступній для дитячого сприйняття формі повідомити про значення дотримання її для здоров'я та краси людини. Гігієнічне виховання допомагає вирішувати спільні завдання виховання, сприяє розвитку волі, дисциплінованості та інших позитивних рис характеру. 

2.Лікувально-профілактичну допомогу дітям у дошкільних установах надають лікар і медична сестра, у великих яслах, яслах-садках є кілька старших медичних сестер. Лікар дошкільного закладу зобов'язаний:  1) проводити огляд новоприбулих дітей, призначати їм при необхідності медико-педагогічні заходи, що сприяють сприятливому перебігу періоду адаптації;  2) проводити планові профілактичні огляди дітей перед щепленнями і контролювати проведення профілактичних щеплень;  3) вести спостереження за фізичним розвитком і станом здоров'я дітей;  4) вести спостереження за диспансерної групою хворих дітей;  5) оглядати дітей при підозрі на гостре інфекційне захворювання;  6) стежити за повноцінним і якісним харчуванням, призначати індивідуальне харчування дітям у віці до 1 г .;  7) здійснювати контроль за організацією фізичного (виховання і загартовування дітей;  8) проводити роботу з профілактики травматизму;  9) доводити до відома завідувача відділенням в поліклініці про стан здоров'я дітей, їх захворюваності і прийняті заходи щодо попередження хвороб;  10) постійно проводити заняття з медичним та педагогічним персоналом з питань санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму, оздоровчих заходів, загартовування, фізичного виховання, організації харчування.  Медична сестра працює під керівництвом лікаря і виконує такі обов'язки:  1) бере участь в оглядах дітей лікарем, допомагає проводити антропометричні вимірювання;  2) за призначенням лікаря організовує гартують процедури, профілактичні щеплення, діагностичні проби, забір аналізів для лабораторних досліджень та інші медичні призначення;  3) проводить ізоляцію хворих дітей, а у важких випадках здійснює госпіталізацію, стежить за станом дітей, які залишилися, мали контакти з хворим, організовує поточну дезінфекцію;  4) надає долікарську допомогу раптово хворому або отримав травму дитині;  5) проводить роботу з профілактики травматизму;  6) здійснює санітарно-освітню роботу з працівниками закладу та батьками;  7) стежить за санітарно-гігієнічним і протиепідемічним режимом, за медичним обстеженням персоналу дошкільного закладу.  Медичний персонал дошкільного закладу будує свою роботу за річним планом, відповідно до якого розробляється щомісячний план.  Щодня медичні працівники здійснюють контроль за режимом дня, харчуванням, загартовуватися процедур, організацією фізичного виховання, станом приміщень, території, обладнання, стежать за нормативами наповнюваності дитячих груп.  Середні медичні працівники щодня перевіряють санітарне утримання приміщень, якість прибирання у всіх дитячих групах, в харчоблоці, наявність і термін виготовлення дезінфекційних розчинів і дотримання повітряного режиму.  У дошкільних установах щоденно проводиться «ранковий фільтр»: огляд-зіва, шкіри, термометрія, результати якого заносяться у щоденник групи. При наявності ознак хвороби дитина в групу не допускається. Медична сестра оглядає новоприйнятих дітей, а також дитини, який повернувся після хвороби, перевіряє наявність медичної документації і дає дозвіл взяти його в групу. Цю дитину потім обов'язково оглядає лікар. У разі виникнення інфекційного захворювання (такого, як коклюш, епідемічний паротит, скарлатина, краснуха) з дозволу епідемстанциі організується карантинна група з дітей, що мали контакт з хворою дитиною. Медичні працівники, а також весь персонал забезпечують сувору ізоляцію цієї групи і ретельне дотримання протиепідемічного режиму (посуд обробляється і кип'ятити окремо, білизна замочується окремо в дезінфекційних розчинах).  При контролі за харчуванням медичні працівники звертають увагу на апетит дітей, наявність індивідуального харчування, призначеного ослабленим дітям, з алергією або мають яке-небудь захворювання органів травлення. Організовуючи і контролюючи роботу з фізичного виховання, лікар і медична сестра в першу чергу звертають увагу на рухову активність дітей під час прогулянок, занять _та ігор з розвитку рухів у перервах між заняттями. Лри проведенні процедур, що гартують контролюється правильність їх виконання: враховується температура води, тривалість процедури, індивідуальні особливості дитини. Для попередження травматизму в дитячому колективі проводиться перевірка зберігання дезінфекційних та миючих засобів, _{(медикаментів,} якими можуть користуватися і вихователі, наявність гострих і ріжучих предметів. Перевіряється на міцність весь інвентар у приміщенні, на прогулянкових майданчиках, різні фізкультурні посібники (шведські стінки, драбинки і т. д.).  Планові огляди дітей лікарем проводяться за допомогою медичної сестри, яка заздалегідь готує потрібні відомості та проводить антропометричні вимірювання підлягають огляду дітей. Показання огляду і призначення лікаря заносяться до історії розвитку дитини. 

1. Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб шляхом проведення найпростіших заходів врятувати життя потерпілому, зменшити йогостраждання, попередити розвитку можливих ускладнень, полегшити тягар вчення травми або захворювання.

Надання долікарської допомоги при нещасних випадках

Загальні принципи надання першої медичної долікарської допомоги

Перша медична допомога - це сукупність доцільних дій, спрямованих на збереження життя і здоров'я потерпілого.

Основними принципами, якими керуються при наданні першої долікарської допомога, є:

- правильність і доцільність дій;

- швидкість та рішучість при виконанні дій;

- продуманість та спокій.

Людина, яка надає першу долікарську допомогу, повинна знати:

- характерні ознаки порушення функцій організму потерпілого;

- загальні принципи надання першої долікарської допомоги при отриманих ушкодженнях;

- способи евакуації людей.

Людина, що надає допомогу, повинна вміти:

- оцінити стан здоров'я потерпілого;

- визначити, якої допомоги він потребує;

- забезпечити прохідність повітря через верхні дихальні шляхи;

- виконати штучне дихання та зовнішній масаж серця;

- зупинити кровотечу;

- накласти пов'язку при ушкодженні;

- іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток;

- надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, отруєнні, ураженні електричним струмом, опіках;

- користуватися аптечкою швидкої допомоги.

При наданні першої допомоги необхідно керуватися такою послідовністю дій:

- усунути вплив на організм людини факторів, які загрожують її здоров'ю та життю;

- оцінити стан потерпілого;

- визначити послідовність дій щодо рятування потерпілого залежно від тяжкості травми, що становить найбільшу загрозу для його життя;

- викликати швидку допомогу або медичних працівників, якщо є така можливість;

- виконувати необхідні дії для рятування потерпілого в порядку терміновості;

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних працівників.

2. Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи - попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої медичної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При будь-якій кровотечі, особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше і надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров'я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить. Артеріальну кровотечу можна зупинити пальцевим притисненням артеріального стовбура, круговим перетягуванням кінцівки джгутом, максимальним згинанням її в суглобі.

При артеріальній кровотечі спочатку слід негайно притиснути артерії пальцем в певних анатомічних точках. При травмах голови, обличчя, кровотечу зупиняють пальцевим притисненнямзагальної сонної, зовнішньої щелепної, скроневої артерій. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисненням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко і можуть бути притиснені до найближчої кістки.

Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі і можливе інфікування рани.

Максимальне згинання кінцівок у суглобах

Для тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок можна використати також метод максимального згинання кінцівок у суглобах. При кровотечі з підключичної або з плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов'язкою. При кровотечі зверхньої кінцівки використовувують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у під пахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі. Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі. При кровотечі із рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі. Обов'язковою умовою є те, що необхідно підкладати валик перед тим, як максимально згинати кінцівку у суглобі.

Перетягування кінцівки джгутом

Цей метод використовують тільки при артеріальній кровотечі із судин кінцівок, використовуючи кровоспинний джгут. На сьогодні випускається готовий гумовий джгут у вигляді стрічки, довжиною 1,5 м, яка має на одному кінці гачок, на другому - ланцюжок, а також тканинний джгут з механічною закруткою. В залежності від локалізації джерела крововиливу джгут накладається на верхню третину плеча або на середню частину стегна.