88. Поняття, правові засади та принципи валютного регулю¬вання.

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій. Валютне регулювання охоплює групу правових відносин, які утворюють окремий інститут фінансового права.

Основи організації та здійснення валютного регулювання в Україні визначені Конституцією України, у ст. 92 якої закріплено, що статус національної валюти, а також статус іноземної валюти на території України встановлюється винятково законами України.

До основних елементів системи валютного регулювання можна віднести:

– визначення переліку об’єктів, що мають статус валютних цінностей;

– закріплення статусу суб’єктів валютного регулювання;

– встановлення порядку здійснення валютних операцій;

– визначення порядку формування валютних резервів;

– валютний контроль;

– підстави відповідальності за порушення валютного законодавства.

Здійснення валютного регулювання чинним законодавством покладається на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику. Зокрема, Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування та виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються в торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються в неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Центральне місце у сфері валютного регулювання належить Національному банку України. Відповідно до законодавства у сфері валютного регулювання НБУ:

• визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

• організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками й іншими кредитними установами, що одержали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

• здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

• складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

• визначає способи встановлення та використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного регулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які поширюється режим ліцензування.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну валюти, зокрема і на основі агентських угод з іншими юридичними особами — резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. За допомогою індивідуальних ліцензій виконуються такі операції: