4) У розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

62. Ресурсні платежі.

Згідно з Бюджетною класифікацією, до ресурсних платежів відносять:

o Плату за землю.

o Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

o Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

o Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

o Платежі за користування надрами.

o Плату за використання інших природних ресурсів.

Плату за землю (земельний податок) стягують на основі Закону України "Про плату за землю" [36]. Платниками податку виступають фізичні й юридичні особи, яким земля надана у власність або користування. Об'єктом оподаткування є площа земельної ділянки; ставки податку диференціюють залежно від призначення земель (сільськогосподарського чи несільськогосподарського призначення). Ставки податку на землі сільськогосподарського призначення диференціюють залежно від напрямів використання (рілля; сінокоси, пасовища; багаторічні насадження) та родючості ґрунтів (відповідно до земельного кадастру). Ставки податку на землі несільськогосподарського призначення диференціюють залежно від знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія).

Від сплати земельного податку звільняють фізичних осіб за умови передачі земельних ділянок і земельних паїв в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку. Нарахування земельного податку фізичним особам проводять державні податкові інспекції; юридичні особи зобов'язані самостійно проводити нарахування податку на землю і його сплату. Сума земельного податку може бути віднесена юридичною особою до складу витрат [ЗО, ст. 5, п. 5.2.5]. Сплату земельного податку здійснюють у 2 терміни рівними частинами: до 15 серпня і до 15 листопада, але вона може також бути внесена одноразово за першим терміном сплати.

Збір за геологорозвідувальні роботи стягують до бюджету на підставі Кодексу України про надра [5] та Порядку встановлення нормативів відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету [55]. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, які видобувають корисні копалини, підземні прісні, мінеральні й термічні води. Норми відрахувань затверджує Мінекономіки України. Об'єктом обчислення відрахувань є вартість видобутої мінеральної сировини або її переробки.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів

включає:

1) плату за спеціальне користування надрами [3];

2) плату за спеціальне водокористування [1];

3) плату за спеціальне використання лісових ресурсів [8];

4) плату за спеціальне використання радіочастотного ресурсу України [41].

Плату за користування надрами здійснюють суб'єкти підприємництва, які:

1) використовують надра для видобування корисних копалин (вугілля кам'яне, вугілля буре, металеві корисні копалини, сировина нерудна для металургії, гірничо-хімічна, гірничорудна та будівельна сировина, нафта, конденсат, природний газ, мінеральні грязі, мул, термальні й промислові підземні води; мінеральні підземні води, інші прісні підземні води, уранова руда, дорогоцінне, напівдорогоцінне, виробне каміння, облицювальні матеріали);

2) використовують надра у цілях, не пов'язаних з видобутком корисних копалин (для будівництва й експлуатації підземних споруд);

3) використовують надра для розміщення відходів.

Об'єктом справляння плати є обсяг погашених у надрах балансових запасів корисних копалин та обсяг видобутих (залежно від виду копалин). Базові нормативи плати встановлюються постановами Кабінету Міністрів України.

Плату за спеціальне водокористування здійснюють усі суб'єкти підприємництва - водокористувачі. Об'єктом оподаткування є обсяг забраної води; тарифи диференціюють за водогосподарськими мережами залежно від басейну річок та підземними водними джерелами залежно від адміністративної одиниці (області). Плату встановлює постанова Кабінету Міністрів України. Спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів зі застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. Використання води трактують як процес її вилучення для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення.

Плату за спеціальне використання лісових ресурсів

здійснюють юридичні та фізичні особи, які заготовляють деревину. Об'єктом плати є обсяг заготовленої деревини в м8. Ставки плати встановлені у вигляді такси плати у грошовому вираженні. Такси диференційовані за лісотаксовими поясами;

видами основних порід лісу; якістю деревини; сортами деревини; лісозаготівельними розрядами. Ставки плати встановлює постанова Кабінету Міністрів України.

Збір за використання радіочастотного ресурсу сплачують на підставі Закону України "Про радіочастотний ресурс України" [41], Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України" [54]. Збір за використання радіочастотного ресурсу України сплачують юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням радіоелектронних засобів або радіовипромінювальних пристроїв. Використання радіочастотного ресурсу - це діяльність користувачів радіочастотного ресурсу, пов'язана з випромінюванням електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектра. Ставки збору встановлено залежно від виду радіозв'язку та діапазону радіочастот, у якому здійснюється випромінювання, в грн за 1 МГц смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний ресурс є обмеженим, це виражається в тому, що однією і тією самою смугою радіочастот може користуватися тільки один суб'єкт господарювання. Тому виникає необхідність регламентації використання радіочастот за допомогою ліцензування. Ліцензія на використання радіочастотного ресурсу України є документом, що засвідчує право ліцензіата використовувати ті чи інші номінали і смуги радіочастот, дозволені ліцензією для використання в тому чи іншому регіоні. Спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу, визначені [54], не сплачують збору за спеціальне використання радіочастотного ресурсу і не отримують ліцензію. Ставки збору за використання радіочастотного ресурсу затверджені постановою Кабінету Міністрів України [57].

Рентні платежі стягують до бюджету на підставі Указу Президента України "Про встановлення рентної плати на нафту і природній газ, що видобувається в Україні" [49]. Ставки рентної плати встановлюють спільним рішенням Міністерство економіки, Міністерство фінансів та Державний комітет України по нафті і газу. Об'єктом оподаткування є обсяг видобутої нафти в тоннах та газу в м3. Платниками податку є нафтогазовидобувні підприємства.

Збір за забруднення навколишнього середовища сплачують на підставі Закону України "Про охорону навколишнього середовища" [31]. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, що здійснюють викиди й скиди забруднюючих речовин у атмосферу, поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, підземні горизонти та розміщують відходи у навколишньому природному середовищі. Розмір плати встановлює Кабінет Міністрів України. Об'єктом нарахування плати є обсяг забруднюючих речовин.

63. Плата за землю.

Платниками податку є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є:

1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

2) для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за деяким винятком.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10] : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110

64. Спрощена система оподаткування за чинним законодавс¬твом.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам і реєструється платником єдиного податку.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2) друга група – фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень;

3) третя група – фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група – юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

1) суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор (поки не чинний пункт);

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

5) видобуток, реалізацію корисних копалин;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами);

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

2) фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;

3) фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

4) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

5) суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

7) фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

8) суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи - підприємця – дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи - будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

Слова «матеріальній або нематеріальній формі» визначаються так: до суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).

Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV ПодКУ (ПДФО).

Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у – мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески.

Платники єдиного податку другої - четвертої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком.