Державна служба в Україні 225

Фінансове право України

1. Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами.

Слово «фінанси» походить від давньофранцузького financio – платіж.

Фінанси – це розподіл виручених грошових коштів по фондах.

Ознаками фінансів є:

- фінанси – не гроші, приблизно їх можна визначити як рух вартості у грошовій формі, переважно однобічний (податки до бюджету, наприклад), буває двобічний (виплата в разі настання страхового випадку);

- фінанси – розподільчі відносини (розподіл і перерозподіл допомоги);

- фінанси як відносини пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів.

Існують публічні та приватні фінанси. Приватні фінанси існують за участі фізичних і юридичних осіб, засновані на приватній власності. Об'єктом вивчення фінансового права як науки й об'єктом вивчення ФП як галузі є публічні фінанси (за участі органів державної влади – державні публічні фінанси; за участю органів місцевого самоврядування – муніципальні публічні фінанси).

Гроші співвідносяться з фінансами як пасажири та пасажирські перевезення. Гроші є головним інструментом фінансів. Фінанси й фінансові відносини – тотожні поняття. Не всі грошові відносини є фінансами. Не є фінансами цивільні відносини.

Централізовані фонди публічних фінансів:

- Державний бюджет України;

- місцеві бюджети;

- Пенсійний фонд України;

- фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- від безробіття;

- від тимчасової втрати працездатності;

- від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- фонд гарантування внесків фізичних осіб;

- золотовалютний резерв.

Децентралізовані грошові фонди:

- фонди підприємств, установ організацій.

2. Фінансова діяльність держави та органів місцевого само¬врядування: поняття, мета та правові основи.

Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України, що виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів.

Місцеві фінанси - це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтересу територіальної громади та виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних та делегованих державою повноважень. Безпосереднього розвитку всієї економічної системи України та її стабілізації можна досягти через фінансове забезпечення її складових - адміністративно-територіальних одиниць.

Напрямки (функції/етапи) фінансової діяльності:

- емісійна діяльність (випуск грошових коштів);

- акумулювання/мобілізація грошових коштів у публічні грошові;

- розподіл і перерозподіл грошових коштів;

- використання коштів публічних грошових форм;

- фінансовий контроль.

Принципи здійснення фінансової діяльності:

- законності (ФД здійснюється на підставі й відповідно до закону);

- планування (ФД здійснюється відповідно до заздалегідь розроблених планів);

- пріоритету публічних витрат над публічними доходами;

- соціального орієнтування (спрямованості на людину, на її потреби, належний рівень життя);

- єдності фінансової політики (враховуючи унітарність держави, податкова, бюджетна, банківська, грошова, валютна системи держави єдині);

- обліку та контролю (наявність відповідних нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів).

Методи здійснення ФД:

1) розподіл (складання Держбюджету);

2) акумулювання/використання (уже в самому році).

Методи акумулювання:

1) обов'язкові:

- обов'язкових платежів;

- податковий;

- фіскальний;

2) добровільні:

- пожертви;

- подарунки;

- спадкування на користь держави/органів місцевого самоврядування.

Також методами акумулювання є ігровий (грошово-речові лотереї) та страховий (повертаються в разі настання страхового випадку: внески до пенсійного фонду, фондів соціального страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Методи розподілу та використання:

- фінансування – безоплатне виділення грошових коштів (для бюджетних організацій, що не заробляють грошей або заробляють замало грошей, наприклад, державна поліклініка);

- інвестування – зустрічне надання корпоративних прав в обмін на дивіденди;

- кредитування – надання грошових коштів на умовах поверненості, строковості, платності.

Нормативно-правовими актами, що регулюють фінансові відносини в Україні, є:

- Конституція України;

- закони, що регулюють фінансові відносини:

- Бюджетний кодекс України;

- Податковий кодекс України;

- щорічні закони України «Про державний бюджет»;

- ЗУ «Про Національний банк України»;

- ЗУ «Про банки та банківську діяльність»;

- ЗУ «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»;

- інші фінансові закони;

- НПА Кабінету Міністрів України з фінансових питань;

- НПА центральних органів виконавчої влади, що стосуються фінансової діяльності;

- НПА органів АРК, місцевих рад і місцевих державних адміністрацій.

3. Методи фінансової діяльності.

Під методами фінансової діяльності необхідно розуміти конкретні прийоми і способи, за допомогою яких держава здійснює формування, розподіл і використання відповідних централізованих і децентралізованих фондів. Враховуючи наявність трьох загальних напрямів у фінансовій діяльності держави, можлива наступна класифікація методів її здійснення:

а) методи формування коштів фондів;

б) методи розподілу коштів фондів;

в) методи використання коштів фондів;

В основі вибору конкретного методу фінансової діяльності лежить декілька чинників:

1) стадія фінансової діяльності держави, рух грошових фондів;

2) форма власності на грошові кошти, які переходять державі;

3) джерело державних доходів;

4) цілі, на які використовуються грошові ресурси на конкретному етапі розвитку держави;

5) співвідношення між доходами і витратами, на покриття яких вони направляються.

Методи фінансової діяльності диференціюються залежно від стадій руху грошових фондів.

1. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов'язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов'язки їх виконання, гарантії. Реалізується перш за все через форми податкових платежів, інших безумовних і обов'язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об'єкт, ставка, розмір, терміни, способи забезпечення та ін.;

б) метод добровільної мобілізації припускає переважно діапозитивні способи забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних квитків та ін.).

2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування є цільовою, плановою, безкоштовною і безповоротною передачею державних грошових коштів з бюджетів на певні цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільову, відшкодувальну, термінову і поворотну передачу грошових коштів, що здійснюється на платній основі. Цей метод об'єднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча останнє лише частково відноситься до сфери публічного регулювання.

Методи фінансування і кредитування можуть підрозділятися на різні підвиди залежно від мети використання коштів, джерел їх формування, організаційно-правових режимів суб'єктів.