3.2. Повноваження Президента України у виконавчій сфері

За час заснування інституту Президента України його статус визначався по відношенню до виконавчої влади по-різному. Так, згідно із Законом «Про заснування поста Президента України» він оголошувався «найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади». Саме таке формулювання було внесено і до Конституції 1978 року. Згідно зі статтею 19 Конституційного договору Президент визначається «главою держави і главою виконавчої влади»[30] Відповідно до чинної Конституції Президент не входить до виконавчої влади. Виконавчі органи влади України складають певну систему до якої входять: Кабінет Міністрів України,міністерства і відомства,органи виконавчої влади АРК та місцеві державні адміністрації[24]. Президент України наділений певним обсягом повноважень відносно кожної ланки.

Президент бере участь у формуванні уряду. Він вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції[15]. Вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони, Міністра закордонних справ України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 статті 106, а саме, щодо призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, прийняті вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав, діяльності Ради національної безпеки і оборони України, введення в Україні або окремих іі місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, створення судів скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра відповідального за акт та його виконання[106]. Президент призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України, призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.

Виконавчу владу на місцевому територіальному рівні, тобто в областях, районах, Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі, здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також місцеві (територіальні) органи центральних органів виконавчої влади[16]. Правовою основою організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади є Конституція України, Закон України «Про місцеві державні адміністрації», та інші нормативно-правові акти[29].

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції. Відповідно до ст. 118 Конституції України та ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду за поданням Прем’єр-міністра і звільняються з посади Президентом України на строк повноважень Президента[16].

Місцева державна адміністрація є органом виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який виконує повноваження державної влади, делеговані йому виконавчі функції відповідних рад через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи й діє під керівництвом голови місцевої державної адміністрації[29]. У здійсненні своїх повноважень голова місцевої державної адміністрації відповідальний перед главою держави і Кабінетом Міністрів. Районні державні адміністрації також підзвітні та підконтрольні обласним державним адміністраціям[16].