Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / DIFFERENT / KTbook15_u
.htmlМалиновський Б.М. Немає нiчого дорожче.Кiбернетична технiка Мапа музею
Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi
Книги автора
Змiст English Русский "Нет ничего дороже..."
Борис Малиновський К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1
"Никто для первых не вбивает вех,
И нет для них в истории примера..."
Едуард Асадов Соратники - пiонери кiбернетичної технiки Зорянi роки кiбернетичної технiки Другий роздiл "Соратники - пiонери кiбернетичної технiки" iз книги Бориса Малиновського "Нет ничего дороже..." (Продовження)
Якi дороги ми обираємо.
Нарис про Вiталiя Петровича Боюна, доповнений його розповiдями У повiстi "Художник" Т.Г.Шевченко розповiдає про iстинно талановитих людей. Саме вони вибирають собi дорогу, що залишає помiтнi вiхи в художнiй творчостi. Вiн пише: "...Взагалi в життi середня дорога є краща дорога. Але в мистецтвi, у науцi i взагалi в дiяльностi розумовiй середня дорога нi до чого, крiм безiменної могили, не приводить".
Вiталiй Петрович Боюн вибрав для себе дорогу в науку i за бiльш нiж тридцять рокiв наукової дiяльностi залишив не мало помiтних вiх на шляху своєї творчої дiяльностi. А починалося усi з того, що пiсля закiнчення середньої школи в 1955 р. вiн вступив i в 1959 р. закiнчив з вiдзнакою Iндустрiальний технiкум у Днiпродзержинську за фахом "Електроустаткування промислових пiдприємств".
По розподiлу був направлений на Днiпродзержинський металургiйний завод iменi Дзержинського в цех контрольно-вимiрювальних приладiв (КВП), що забезпечував їх ремонт i експлуатацiю в тяжких умовах металургiйного виробництва. Працював електрослюсарем-наладчиком 6-го розряду. У його обов'язки крiм ремонту i перевiрки приладiв на мiсцi експлуатацiї чи в лабораторiї, входили також монтаж i демонтаж приладiв i комунiкацiй при капiтальних ремонтах основного устаткування. Хоча це була не його основна спецiальнiсть за освiтою, але з електричною частиною й автоматикою вiн досить швидко освоївся. Тому, коли наприкiнцi 1959 р. створювалася лабораторiя промислової автоматики при цеху КВП, йому було запропоновано перейти туди на посаду технiка сталеплавильної лабораторiї, що займалася автоматизацiєю мартенiвського i бесемерiвського виробництва сталi.
Це були роки бурхливого розвитку автоматизацiї i комплексної механiзацiї виробничих процесiв. Завод iм. Дзержинського ввiйшов у число 5-ти великих пiдприємств Союзу в якостi базових по автоматизацiї виробництва, з вiдповiдною фiнансовою пiдтримкою цих робiт, тому на заводi широко велися роботи з автоматизацiї агломерацiйного, доменного, сталеплавильного i прокатного виробництв, транспортного господарства й iнших допомiжних служб. Уже в тi роки розрахунок заробiтної плати на заводi провадився на лiчильно-перфорацiйних машинах. Деякi роботи виконувалися власними силами, але на бiльш складнi роботи залучалися Київський Iнститут автоматики й iншi, знову створенi галузевi iнститути.
В.П.Боюну добре запам'яталися умови роботи у виробничих умовах. "Поточнi ремонти в цеху провадилися своїми ремонтними бригадами, - розповiдає вiн. - Однак на капiтальнi ремонти, з огляду на особливостi повного циклу металургiйного виробництва (агломерацiйне, доменне, сталеплавильне i прокатне виробництва) i необхiднiсть виконання ремонтiв у найкоротший термiн, залучалися сотнi людей з рiзних ремонтних цехiв i служб заводу й iнших спецiалiзованих органiзацiй. I це було стихiйне лихо для цеху. Згадую кiлька випадкiв.
Ще працюючи в цеху КВП, я потрапив на капiтальний ремонт 6-ї доменної печi. Пiсля замiни термопар i демонтажу старих кабелiв на кауперах ми проводили перевiрку киповського устаткування. Прилади працювали нормально, але раптом зникає сигнал з однiєї з термопар. Пiднявшись на дах повiтронагрiвача, ми знайшли, що одна з термопар платина-платинородiй вийнята, неподалiк знайшли i винуватця - один з робiтникiв платиновим дротом, що ми враховували i здавали по мiлiграмах, пiдв'язав пiдошву свого башмака, що вiдвалилася. Неодноразово обрiзалися пiсля капiтального ремонту кабелi i труби вiд нашої водоохододдуваної лабораторiї. Але це ще половина лиха, були випадки i гiрше.
У бесемерiвському цеху був тисячотонний мiксер, у який зливався чавун з рiзних доменних печей, де вiн усереднювався за хiмскладом i де пiдтримувалася його постiйна температура. З мiксера, шляхом його нахилу, чавун заливався в 25-тонний кiвш, що зважувався на ваговимiрювальному пристрої, розробленому київським Iнститутом автоматики, i потiм транспортувався для заливання в конвертор. Один раз оператор, нахиливши мiксер i наповнивши кiвш, не змiг повернути його у вихiдне положення. Не спрацювала автоматика електропривода, був вiдрiзаний i пневмозахист. У результатi кiлька сотень тонн металу вилилися на землю, пiд'їзнi колiї i т.п., пiсля чого цех простояв тиждень на ремонтi, що сказалося на усьому виробничому циклi. В результатi по заводу був суворий наказ, що забороняє будь-якi експерименти з рiдким металом.
Через рiк-два пiсля цього випадку нами на експериментальному конверторi був установлений регулятор для стабiлiзацiї дуття. Регулятор рiк працював нормально, i от один раз подача повiтря на експериментальному конверторi припинилася. У бесемерiвському конверторi повiтря подається знизу, перешкоджаючи проникненню металу у фурми. У результатi припинення дуття метал пiшов у фурми i повiтряну трасу (велика аварiя). У декого вiдразу мигнула думка: "винуватий - регулятор". Протягом декiлькох хвилин сталевий трос був накинутий на нашу шафу з регулятором i зачеплений за паровоз. Шафа, з пiдведеним електроживленням (380 В), водопроводом i повiтряводами, рушила за паровозом. I тiльки самовiдданiсть нашого керiвника, якому буквально довелося лягти на рейки, врятувала нi в чому не винувату шафу.
Мене перевели в групу, що обслуговує бесемерiвський конвертор, - продовжує В.П.Боюн, - яка разом з кафедрою фiзики Днiпродзержинського Металургiйного iнституту займалася автоматизацiєю повалки бесемерiвського конвертора (iз продувкою знизу) на заданому вмiстi вуглецю в сталi. Проблема складалася у визначеннi моменту повалки конвертора з точнiстю до 10 с при загальному часi продувки 12-15 хв. Передчасна повалка конвертора викликала необхiднiсть наступних пiдйомiв i додувок конвертора, що привело до значних викидiв i втрат металу, що до того ж доводилося прибирати на великих площах. Повалка конвертора навiть з незначним запiзненням приводила до перекладу плавки в бiльш низький сорт чи брак. Протягом декiлькох рокiв на заводi пiд керiвництвом завiдувача кафедрою фiзики доцента Гаргера Костянтина Сергiйовича велися дослiдження бесемерiвського процесу виплавки сталi. Була створена водоохолоджувана лабораторiя в безпосереднiй близькостi вiд смолоскипа конвертора, розроблений i випробуваний ряд датчикiв (датчик зони реакцiї, датчик випромiнювання полум'я, витратомiр дуття й iн.) для контролю процесу плавки. Умови там були як у саунi (так само захоплювало дух), але завжди було на два пальцi пилу i менш комфортно. У цей час уже почалася робота з Iнститутом кiбернетики (тодi ще Обчислювальним центром) АН УРСР по використанню ЕОМ "Киев" для автоматизацiї процесу повалки конвертора. Для цього в цеху встановлена цифрова установка, що реєструє, (РЦУ), по сучасних поняттях - 5-ти канальний аналого-цифровий перетворювач з усередненням i друком результатiв, а по тому часу - 2 шафи апаратури, призначеної для вимiру показань датчикiв. Алгоритмiзацiєю процесу, поряд з кафедрою фiзики, займався провiдний iнженер ОЦ АН УРСР (нинi доктор технiчних наук) Нiкiтiн Андрiй Iванович, що провiв багато мiсяцiв у бесемерiвському цеху.
Пригадується, як працювала в той час наша преса i радiо. Сьогоднi тiльки привезли РЦУ (ще навiть не установили i не налагодили), а наступного дня по центральному радiо я почув повiдомлення, що в бесемерiвському цеху заводу iм. Дзержинського план по виплавцi сталi виконано на 100,3%, майстер цеху сказав, що все це завдяки електроннiй обчислювальнiй машинi.
Пiсля одержання перших позитивних результатiв вимiрiв про час повалки конвертора на заданому вмiсту вуглецю в сталi, Вiктор Михайлович Глушков запропонував провести перший у Європi експеримент по дистанцiйному керуванню бесемерiвським конвертором, що знаходиться в Днiпродзержинську за допомогою ЕОМ "Киев", встановленої в ОЦ АН УРСР у Києвi. Для цього данi про хiд плавки в бесемерiвському конверторi в реальному часi передавалися з РЦУ за допомогою спецiально переустаткованого телетайпа в Київ i вводилися безпосередньо в ЕОМ "Киев". Машина визначала момент повалки конвертора i передавала по телетайпу час повалки в м.Днiпродзержинськ. Цi дослiди показали можливiсть використовувати для керування бесемерiвським процесом, КМШП "Днепр" створювану в ОЦ АН УРСР."
На додаток до розповiдi В.П.Боюна приводжу коротку замiтку про це в журналi Держплану УРСР.
Керування металургiйними процесами на великiй вiдстанi за допомогою електронної обчислювальної машини
к.т.н. Б.М.Малиновський, ОЦ АН УРСР.
М.Н.Кузнєцов, завод iм. Дзержинського В даний час проводяться численнi дослiди по керуванню технологiчними процесами за допомогою швидкодiючих електронних обчислювальних машин. Обчислювальний центр АН УРСР разом iз Днiпровським металургiйним заводом iм. Дзержинського i Днiпродзержинським заводом-втузом розробляє систему автоматизацiї повалки бесемерiвського конвертора на заданому вмiстi вуглецю в сталi. Момент повалки буде визначатися електронною обчислювальною машиною по спецiальнiй програмi, що включає прийом i статистичну обробку даних, одержуваних вiд датчикiв, установлених на конверторi.
Керуюча машина широкого призначення, розроблена в ОЦ АН УРСР, буде встановлена на заводi в 1961 р. Однак уже зараз бажано отримати гарантiї можливостi успiшної автоматизацiї процесу повалки за допомогою цифрової керуючої машини.
З цiєю метою, за пропозицiєю члена-кореспондента АН УРСР В.М.Глушкова, були проведенi експерименти по керуванню процесом повалки на великiй вiдстанi за допомогою електронної обчислювальної машини "Киев", встановленої в ОЦ АН УРСР.
Iнформацiя з датчикiв, установлених на конверторi в бесемерiвському цеху заводу iм. Дзержинського, безупинно приймалася спецiальним пристроєм, розташованим на вiдстанi приблизно 100 м вiд датчикiв, i кожнi 10 сек автоматично передавалася в Київ, де з телеграфної лiнiї автоматично вводилася в електронну обчислювальну машину "Киев" i оброблялася по програмi, заздалегiдь введенiй в машину.
По закiнченнi дев'ятої хвилини з початку плавки передача iнформацiї автоматично припинялася i машина визначала час повалки конвертора на рейкову сталь, що за 1- 2 хв. до кiнця плавки передавалося в Днiпродзержинськ, i вiдповiдно до нього провадилася повалка конвертора.
Експерименти показали можливiсть керування процесом повалки конвертора за допомогою електронної обчислювальної машини.
У них брали участь кандидати техн. наук К.С.Гаргер, Л.Н.Дашевський, iнженери А.I.Нiкiтiн, Б.В.Ляудис, Т.П.Колганов, А.I.Сибирко й iн.
У I960 року за успiшне проведення досвiду повалки бесемерiвського конвертора на металургiйному заводi iм. Дзержинського за допомогою обчислювальної машини "Киев" Президiя АН УРСР оголосила подяку В.М.Глушкову й автору книги (тодi заступнику В.М.Глушкова по науцi) i дозволила премiювати нас у розмiрi мiсячного окладу.
Створення системи керування повалкою на базi КМШП "Днепр" було доручено досвiдченому iнженеру Л.М.Трубицину, що працював у моєму вiддiлi i погодився в 1963 р. переїхати в Днiпродзержинськ. Начальником машини був призначений в.о. iнженера В.П.Боюн.
До 1965 р. В.П.Боюн закiнчив з вiдзнакою вечiрнє вiддiлення Днiпродзержинського металургiйного заводу - ВТУЗа, захистивши дипломний проект по лiчильно-рохунковому пристрою для контролю нагрiвання двигунiв прокатних станiв.
Вiн зумiв дуже швидко освоїти машину. Коли її привезли на завод, разом з Л.М.Трубициним провiв ряд дослiджень бесемерiвського, мартенiвського i доменного процесiв. Для керування доменним процесом на заводi були встановленi ще два "Днепра". У 1962 р. про роботу конверторного цеху i використання в ньому КМШП "Днепр" були знятi документальнi фiльми "Машина варить сталь" i "Електронний майстер".
У 1965 р. В.П.Боюна призвали в армiю. Бiльше року вiн прослужив у вiйськах зв'язку. Повернувся в лабораторiю на колишню роботу.
Незважаючи на всi зусилля В.П.Боюна i Л.М.Трубицина система повалки бесемерiвського конвертора не виправдала сподiвань. Надалi виявилося, що бесемерiвська технологiя виплавки сталi настiльки застарiла, що бесемерiвський цех пiдлягав закриттю. Менi запам'яталося, як хтось з майстрiв цеху сказав:
- Якби Грум Гржимайло (який проектував цех) побачив, як ми тут працюємо, вiн перевернувся б у трунi!
У цей час у мене, пiд впливом робiт Г.Є.Пухова по створенню засобiв аналогової технiки, з'явився задум розробити автоматизований гiбридний комплекс на базi "Днепра" i моделюючої установки "ЭМУ-10". I отут, як говориться, сам Бог направив до мене В.П.Боюна з заявою про надходження в аспiрантуру Iнституту кiбернетики.
Я вiдмiнно знав Вiталiя Петровича, оскiльки ще в 1961-1964 р. вiн кiлька мiсяцiв пробув у моєму вiддiлi, активно беручи участь у налагодженнi першого зразка КМШП "Днепр", призначеного для Днiпродзержинського металургiйного заводу iм. Дзержинського. Кращої кандидатури для роботи зi створення гiбридного комплексу було важко знайти. Я погодився бути його науковим керiвником. У моєму вiддiлi була створена сильна аспiрантська група: В.П.Боюн, С.Б.Додонов, Л.Г.Козлов, О.О.Тимашов, Н.Рабеджанов (з Таджикистану), а через рiк ще Л.Е.Аристова i В.Н.Коробейникiв. В.П.Боюну я запропонував розробити структуру й архiтектуру гiбридного комплексу, С.Б.Додонову - розробити мову програмування, Л.Г.Козлову - методи рiшення задач, О.О.Тимашову - дослiдження погрiшностей комплексу, В.Н.Коробейникову - уведення-висновок графiкiв. Н. Рабеджанов на той час уже закiнчував свою дисертацiйну роботу. Аспiранти працювали з великим ентузiазмом i гiбридний комплекс на базi УМШН "Днiпро" i електронної моделюючої установки "ЭМУ-10" був створений у дуже короткий термiн, а аспiранти успiшно захистили свої дисертацiї.
Ключ до успiху
Комплекс вийшов досить оригiнальним у порiвняннi зi створеними в той час у Союзi i за рубежем декiлькома гiбридними комплексами. Використання КМШП "Днепр" дозволило автоматизувати набiр структурних схем вирiшення задач. Уведення перемiнних коефiцiєнтiв i нелiнiйних залежностей виконувався на базi гiбридного арифметичного пристрою, динамiчнi i точнiстнi параметри також були досить високими. У цiй роботi В.П.Боюн виявив себе як справжнiй науковець i тим самим поставив на своєму творчому шляху першу помiтну вiху. Результати його дослiджень, виконаних на гiбридному комплексi, стали основними для подальшого бiльш глибокого вивчення їм питань перетворення аналогової iнформацiї в цифрову i назад, про що написав менi сам.
"Для оцiнки ефективностi рiзних операцiй, виконуваних гiбридним комплексом, а також для визначення пропускної здатностi його рiзних блокiв я використовував класичну теорiю iнформацiї Шеннона, але вона мене не повною мiрою задовольнила. Розробка гiбридного комплексу допомогла менi значно краще зрозумiти i вiдчути безупинне i дискретне представлення сигналiв i їхню взаємодiю, кiнцево-рiзницеву дискретизацiю аналогових сигналiв з постiйними i перемiнними кроками за часом i величиною сигналу, розглянути питання апроксимацiї i затримки сигналiв у процесi перетворень вiд аналогової частини до цифрової i зворотно."
У наступнi 70-i роки у вiддiлi керуючих машин у розвиток робiт зi створення гiбридного комплексу групою спiвробiтникiв, керованою В.П.Боюном, був створений цiлий ряд спецiалiзованих процесорiв рiзного призначення. Прагнення пiдвищити оперативнiсть процесiв керування, розширити їхнiй динамiчний дiапазон привели до переходу вiд число-iмпульсного представлення до дельта-модуляцiї, а в системах керування до використання аналого-цифрових перетворювачiв, що стежать, зi спецiалiзованими пристроями, що обробляють прирости сигналiв. Подальшим розвитком стало адаптивне (по швидкостi змiни сигналу) аналого-iнкрементне перетворення сигналiв i обробка приростiв кратних ступеням двiйки. Це був стрибок, що дозволив на кiлька порядкiв пiдвищити продуктивнiсть i спростити технiчну реалiзацiю засобiв керування в порiвняннi з традицiйними пiдходами. За результатами робiт В.П.Боюна i його спiвавторiв по створенню спецiалiзованих процесорiв реального часу було отримано понад 100 авторських свiдоцтв на винаходи. Згодом додалися ще 100 i В.П.Боюну в 1997 роцi було присвоєно звання "Заслужений винахiдник України". У 80-i роки у вiддiлi керуючих машин був розроблений ряд процесорiв цифрової обробки сигналiв для систем дiагностики i керування, аналiзу спектрiв, ЕОМ з комплексною арифметикою, процесор реального часу (ПРЧ) та iн., що знайшли застосування в ЦНДI "ТОЧМАШ" (м.Подольск), Горьковському НДI радiозв'язку й iн. Основний внесок у цю роботу був зроблений В.П.Боюном i М.В.Семотюком.
ПРЧ по своїй структурi й архiтектурi став прообразом сигнальних процесорiв, що з'явилися за рубежем трохи пiзнiше. У ньому, крiм всього iншого, використовувалися iнкрементний аналого-цифровий перетворювач та iнкрементне обчислення, але реалiзований вiн був, звичайно, не у виглядi НВIС (надвеликi iнтегральнi схеми), а на декiлькох платах.
Надалi iнкрементне представлення сигналiв в iтерацiйних процесах було використано В.П.Боюном для багатоканальної обробки iнформацiї i, разом з Л.Г.Козлов, для модифiкацiї методiв рiшення систем лiнiйних алгебраїчних рiвнянь, звичайних диференцiальних рiвнянь, диференцiальних рiвнянь у частинних похiдних та iнтегральних рiвняннях. За результатами роботи ними була опублiкована монографiя "Введение в кибернетическую технику. Параллельные структуры и методы" (1989 р.). Деякi результати були втiленi в спецпроцесорi для рiшення систем лiнiйних алгебраїчних рiвнянь як розширнику для нижнiх моделей ЄС ЕОМ (за договором з "НИЦЭВТ"). Подальшим розвитком цього напрямку стало створення 8-ми процесорного проблемно-орiєнтованого комплексу для рiшення систем рiвнянь i задач реального часу як пiдсистеми макроконвеєрної ЕОМ, на який була розроблена технiчна документацiя i виготовлено дослiдний зразок на Пензенському заводi разом з макроконвеєром "ЕС 1766". Надалi, у зв'язку з припиненням фiнансування макроконвеєра, процесори реального часу у виглядi панелей конструктива ЄС ЕОМ витягалися зi стiйок пiдсистеми i вбудовувалися в крейти КАМАКа з блоками живлення. До них додавалися пульти керування й у такому видi вони використовувалися для створення цифрових систем керування газонапуском, положенням i параметрами плазми в термоядерних установках типу ТОКАМАК (Ленiнградський НДIЕФА, Харкiвський i Сухумський ФТI АН УРСР, а також у ТОКАМАКУ Т-15 Iнституту атомної енергiї iм. I.В.Курчатова). Цi роботи виконувалися разом iз групою В.Ф.Губарєва в рамках двох проектiв по мiжнародному термоядерному експериментальному реактору ("ИТЭР"). Крiм одного чи двох процесорiв реального часу, що виконували оперативну обробку iнформацiї, що надходить з датчикiв, до складу комплексiв входили ЕОМ "СМ-4", персональнi комп'ютери "ДВК-3", "PC XT" чи "PC AT", що виконували функцiї зв'язку оператора з комплексом i з процесом керування (А.I.Небукин, О.В.Матвiєнко, I.Ф.Малкуш та iн.).
Монографiя "Введение в кибернетическую технику. Обработка физической информации" (автори Б.М.Малиновський, В.П.Боюн, Л.Г.Козлов, 1980 р.), що викладає теоретичнi основи побудови засобiв кiбернетичної технiки, i ряд iнших книг i статей цих та iнших авторiв пiдбили пiдсумок дослiдженням, виконаним вiддiлом керуючих машин у цi роки.
У 1988 р., коли в мене трапився iнфаркт, я вирiшив передати керiвництво вiддiлом керуючих машин В.П.Боюну. Через два роки вiн захистив докторську дисертацiю i став спадкоємцем моїх справ. Я дуже радий, що знайшов гiдного продовжувача моєї 30-лiтньої дiяльностi в галузi кiбернетичної технiки.
В останнє десятилiття в результатi кропiтких пошукiв, з урахуванням системного пiдходу до оцiнки якостi систем реального часу, В.П.Боюну удалося вирiшити важливу задачу - знайти, так звану, динамiчну мiру iнформацiї, що являє собою середнє значення модуля похiдної сигналу (d-ентропiя). Ця мiра є комплексною оцiнкою динамiки процесу i точностi його представлення з урахуванням затримок i схiдчастого представлення сигналу зворотного зв'язку i мiрою кiлькостi iнформацiї, що мiститься в сигналi. При цьому результати вийшли прямо протилежними щодо класичної теорiї: замiсть скорочення кiлькостi вiдлiкiв (вiдповiдно до теореми вiдлiкiв Котельникова) i представлення їх з максимальною розряднiстю, необхiдно з максимально можливою частотою дискретизувати процес, грубо (у межi до одного старшого значущого розряду в кодi) вимiрювати змiни (приросту) сигналу (спрощуючи наступну обробку), а при кодуваннi зберiгати в кодi величину параметра (для забезпечення можливостi обробки кодiв без декодування) .
Системний пiдхiд до сукупностi процесiв аналого-цифрового перетворення, обробки i вiдновлення безупинної форми сигналу в системах реального часу дозволив запропонувати ефективнi способи цифрового представлення безупинних сигналiв, розробити алгоритми аналого-цифрового перетворення, що вiдповiдають цим способам, методи обробки iнформацiї, що враховують способи цифрового представлення безупинних сигналiв i форму iнформацiї на виходi аналого-цифрового перетворювача для одно- i багатоканальних випадкiв, принципи органiзацiї обчислювального процесу в спецiалiзованих i проблемно-орiєнтованих процесорах i системах. Цi результати викладенi в монографiї В.П.Боюна "Динамическая теория информации. Основы и приложения", Київ, 2001 р. У нiй В.П.Боюн теоретично обгрунтував новий напрямок у науцi - динамiчну теорiю iнформацiї, що має дуже велике практичне значення.
В останнi роки на базi розвиненої кiнцево-рiзницевої теорiї дискретизацiї з постiйним i перемiнним кроками дискретизацiї за часом, параметру i простору, а також динамiчної теорiї iнформацiї В.П.Боюном були розробленi iнформацiйнi основи цифрового представлення зображень i вiдеопослiдовностей, що дозволило видiляти з них корисну (динамiчну) iнформацiю, значно скорочуючи надмiрнiсть їхнього представлення. Були розробленi динамiчнi моделi процесiв панорамування, пошуку, виявлення i спостереження за об'єктами, реалiзованi на базi типової вiдеокамери i персонального комп'ютера. Цi iнтелектуальнi вiдеосистеми демонструвалися на всесвiтнiх виставках по iнформацiйних технологiях CeBIT- 2000 i 2001 (ФРН, Ганновер) i рядi мiжнародних виставок. Однак традицiйнi вiдео- i комп'ютернi засоби не дозволяли повною мiрою використовувати можливостi, наданi новими пiдходами, тому в 2001 роцi пiд керiвництвом В.П.Боюна була створена перша в Українi iнтелектуальна вiдеокамера "ИВК-1" iз програмувальними параметрами зчитування i попередньою обробкою зображень. (В.П.Боюн, Ю.А.Сабельников, Л.О.Возненко, О.В.Матвiєнко, I.Ф.Малкуш).
"ИВК-1" орiєнтована на знiмання й обробку вiдеопослiдовностей у реальному часi i може служити базою для створення широкого класу автономних вiдеокомп'ютерних приладiв, а також iнтелектуальних систем для автоматизацiї виробничих процесiв i контролю якостi продукцiї, у робототехнiцi i гнучких виробництвах, наукових i медико-бiологiчних дослiдженнях, системах вiдеоспостереження i спецiальних систем. "ИВК-1" дозволяє зчитувати й обробляти високодинамiчнi вiдеопослiдовностi з частотою кадрiв на порядок перевищуючої можливостi звичайної вiдеокамери з ПК, дає можливiсть використовувати низькошвидкiснi канали зв'язку з центральним процесором, а також вiдкриває новi можливостi для обробки i розпiзнавання динамiчних зображень.
"ИВК-1" була використана в рядi розробок вiддiлу, зокрема в розробленому в 2003 роцi вiдеокомп'ютерному комплексi (ВКК) для автоматизацiї процесу вiзуального контролю динамiчних параметрiв фiзичних, хiмiчних, бiологiчних об'єктiв.
Комплекс дозволяє робити автоматичну вiдеозйомку дослiджуваних зразкiв з рiзним масштабом i заданою перiодичнiстю протягом визначеного iнтервалу часу. У ньому забезпеченi широкi можливостi створення, нагромадження, видiлення змiн, пошуку i перегляду зображень у базi даних зразкiв по рiзних параметрах (датi, часу, номеру). Забезпечується можливiсть тривалої автоматичної роботи вiдеокомп'ютерного комплексу в режимi енергозбереження i збереження його працездатностi при короткочасних перебоях у системi енергопостачання. У комплексi довелося перебороти цiлий ряд труднощiв, зв'язаних з необхiднiстю забезпечення рiвномiрного i стабiльного пiдсвiчування, усунення шумiв КМОП-вiдеосенсора, мережних перешкод, температурних погрiшностей вiд светлодiодiв, вiдеосенсора i т.п. Вiдеокомп'ютерний комплекс переданий для дослiдної експлуатацiї в одну з органiзацiй м.Києва.
До цього напрямку великий iнтерес виявили китайськi вченi i пiдприємцi. За запрошенням Iнституту автоматики Шандуньської Академiї наук КНР В.П.Боюн вiдвiдав КНР. Вiн прочитав ряд лекцiй по цифровiй обробцi сигналiв i зображень, були проведенi ряд зустрiчей у Технопарку вищого науково-технiчного спiвробiтництва КНР i України, створена спiльна лабораторiя Iнституту кiбернетики HAH України й Iнституту автоматики Шандуньської Академiї наук КНР i укладений договiр про науково-технiчне спiвробiтництво. В.П.Боюну було присвоєне звання Почесного професора Iнституту автоматики Шандуньської Академiї наук КНР.
Через вiддiл керуючих машин, керований мною, а потiм В.П.Боюном пройшло чимало спiвробiтникiв. Частина з них працюють дотепер i менi дуже хочеться вiдзначити чудову "команду" спiвробiтникiв, тiсно i плiдно кiлька десятилiть працюючих з В.П.Боюном: наукового спiвробiтника Юрiя Андрiйовича Сабельникова, який проробив у вiддiлi 25 рокiв, що вiдрiзняється iнiцiативою, умiнням самостiйно поставити i вирiшити складну технiчну задачу, володiє iнженерною хваткою, найвищою працездатнiстю; Олександра Володимировича Матвiєнко, висококвалiфiкованого наукового спiвробiтника, постiйного помiчника В.П.Боюна у виконаннi доручених робiт, що став за 25 рокiв роботи у вiддiлi "душею" колективу, добрим i чуйним; Iрину Фелiксiвну Малкуш - ветерана програмiста i фахiвця в областi прикладної математики, через чиї руки пройшли всi алгоритми i прикладнi програми, використанi в розробках вiддiлу.
Можна було б вiдзначити i багатьох iнших, але це уже виходить за рамки книги.
Динамiчна теорiя iнформацiї й iнтелектуальнi вiдеокомп'ютернi технологiї, що базуються на нiй, у рiзних сферах людської дiяльностi стали стовповою дорогою наукової дiяльностi В.П.Боюна. Вона вже привела його до високих творчих результатiв i, що ще бiльш важливо, вiдкрила великi перспективи подальшого розвитку заснованого їм нового важливого напрямку науки i технiки.
На виборах 2002 р. у НАН України В.П.Боюн був висунутий Iнститутом кiбернетики iменi В.М.Глушкова i поруч iнших органiзацiй у члени-кореспонденти НАН України й одержав кiлькiсть голосiв, достатнiй для обрання, але видiлену вакансiю зайняв його суперник, що набрав на один голос бiльше1.
У 2004 роцi В.П.Боюн у складi творчого колективу став лауреатом Державної премiї України.
Так чи iнакше, справа не в почесних званнях, хоча вони також мають значення, а в реальних наукових результатах. У В.П.Боюна їх бiльш нiж досить, i поява наукових звань для нього справа найближчого майбутнього.
На закiнчення, знаючи В.П.Боюна понад сорок рокiв, я хотiв би сказати, що не помилився у виборi свого спадкоємця i хочу пiдкреслити не тiльки його видатнi здiбностi в науковiй творчостi, але i його надзвичайно важливi якостi, такi як виняткову поряднiсть, скромнiсть (навiть може бути зайва в наш час), цiлеспрямованiсть, такт, що викликає глибоку повагу до В.П.Боюну як до вченого i як до людинi, що зумiла iстотно розвити науковi дослiдження i зберегти славнi традицiї заснованого мною вiддiлу керуючих машин.
1У 2006 роцi В.П.Боюна було обрано член-кореспондентом НАН України. Борис Малиновський "Нет ничего дороже..."
К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1
© Б.Н.Малиновский, 2005
Переклад з росiйської Тамара Малашок | Про музей... | Мапа музею |
| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |
| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |
| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |
| Першi бортовi комп'ютери для ракет |
| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї. Минуле та майбутнє |
| Хiрург, кiбернетик, письменник |
| Унiкальнi комп'ютери |
| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |
| Фотогалерея | Книжки |
| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |